ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 712/6486/16-а

провадження № К/9901/12517/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 712/6486/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси (суддя Токова С. Є .) від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Парінова А. Б., Беспалова О. О., Желтобрюх І. Л.) від 08 вересня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно з ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), відповідно до довідки Апеляційного суду Черкаської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 86/15/04-45/15 від 16 листопада 2015 року, та довідки апеляційного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року № 132/16-вих/04-45/16, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 17 листопада 2015 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що маючи на час звільнення з посади судді пенсійний вік - 61 рік, загальний трудовий стаж понад 42 роки, стаж роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання понад 35 років, та стаж на посаді судді 22 роки, вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач вважає, що дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII) не поширюється на її право щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, оскільки таке право виникло у неї до прийняття вказаного Закону.

3. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 вересня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 31 січня 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 постановою Верховної ради України від 21 листопада 1992 року № 2815-ХІІ була обрана членом Черкаського обласного суду (в подальшому суддя апеляційного суду Черкаської області). Наказом голови Черкаського обласного суду від 01 грудня 1992 року № 69 позивач була зарахована членом колегії суддів по цивільних справах з 01 грудня 1992 року.

11. Постановою Верховної Ради України № 643-ІУ від 20 березня 2003 року ОСОБА_1 обрана на посаду судді Апеляційного суду Черкаської області безстроково.

12. Наказом голови Апеляційного суду Черкаської області № 132 від 19 грудня 2006 року з 26 грудня 2006 року позивачу, як судді, що має стаж роботи на посаді судді 20 років, набула право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, було встановлено щомісячне довічне грошове утримання, належне у разі виходу у відставку.

13. Наказом голови Апеляційного суду Черкаської області № 03 від 04 січня 2011 року ОСОБА_1 було встановлено загальний стаж судді для виходу у відставку станом на 01 січня 2011 року - 24 роки і 7 днів, та зазначено, що вона набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання суді на вказану дату у розмірі 88 %.

14. У період з 26 грудня 2006 року по грудень 2011 року включно позивачу, поряд з суддівською винагородою, нараховувалось та виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання у розмірі від 80 %, із збільшенням за кожний відпрацьований рік на 2 %, до 88 % грошового отримання судді.

15. Станом на 26 грудня 2011 року ОСОБА_1 набула право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 90 %, однак, у зв`язку із змінами в оплаті праці суддів, які набули чинності з 01 січня 2012 pоку, щомісячне довічне грошове утримання працюючим суддям з 01 січня 2012 року не виплачувалось.

16. 15 квітня 2015 року позивач звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про внесення подання до Верховної Ради України щодо її відставки. На момент звернення із заявою про відставку ОСОБА_1 мала стаж роботи, що дає право на відставку судді більше 20 років.

17. Постановою Верховної Ради України № 788-УІІІ від 12 листопада 2015 року ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Апеляційного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

18. Наказом голови Апеляційного суду Черкаської області від 16 листопада 2015 року № 71 ОСОБА_1 звільнена з посади судді апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку з 16 листопада 2015 року і на адресу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області було направлено подання про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

19. 18 листопада 2015 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

20. Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області від 15 грудня 2015 року № 22723/03 ОСОБА_1 повідомлено, що прийнято рішення (протокол № 63/1 від 27 листопада 2015 року) про відмову їй у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

21. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці позивач набула до 01 червня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом № 213-VІІІ, а тому його положення на неї не поширюються.

23. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст. 8, 22, 58 Конституції України, зазначали, що на момент подання позивачем заяви про відставку та виникнення у органу, що його обрав, передбаченого ст. 126 Конституції України обов`язку щодо її звільнення, діяла ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI (далі - Закон № 2453 VI) в редакції, яка передбачала право позивача (з урахуванням її стажу роботи на посаді судді) на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

24. Враховуючи, що на законодавчому рівні, в Україні гарантувалось право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди, суди попередніх інстанцій зазначили, що судді мають законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання, як один з елементів гарантій їх незалежності.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання 19 листопада 2015 року, саме цей момент необхідно вважати датою виникнення спірних правовідносин та застосовувати законодавство, яке діє на цю дату.

26. Скаржник вважає, що посилання позивача та судів попередніх інстанцій на ст. 43 Закону України «Про статус суддів» в редакції від 15 грудня 1992 року щодо зарахування стажу, є безпідставними, оскільки на пенсійному обліку ОСОБА_1 перебуває з 22 червня 2011 року, тобто коли вже діяв Закон № 2453 VI.

27. Водночас, скаржник звертає увагу, що з трудової книжки позивача встановлено, що її загальний стаж на посаді судді складає понад 22 роки, а тому її щомісячне довічне грошового утримання підлягає збільшенню на 4 %.

28. Також скаржник зазначає, що до стажу позивача на посаді судді не може бути включено роботу на посаді секретаря судових засідань, завідуючого канцелярією з 08 вересня 1977 року по 01 березня 1982 року, що складає 4 роки 5 місяців 23 дні, роботу на посаді старшого інспектора фінансово-планового відділу УВС Черкаського облвиконкому з 29 березня 1985 року по 25 листопада 1985 року, що складає 7 місяців 27 днів та роботу на посаді стажиста та помічника прокурора в прокуратурі Черкаського району та прокуратурі Черкаської області з 25 листопада 1985 року по 30 листопада 1992 року, що складає 7 років 0 місяців 5 днів, тому зобов`язання щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання в розмірі 90 % від грошового у тримання судді, який працює на відповідній посаді, суперечить нормам чинного законодавства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

30. Відповідно до ст. 120 Закону № 2453-VI (в редакції, яка була чинною на час звернення із заявою про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

31. Відповідно до ст. 141 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.

32. Отже, за змістом зазначених норм, судді, який вийшов у відставку, після досягнення певного пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом № 3723-XII, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку отримує щомісячне довічне грошове утримання.

33. Реалізація права на отримання щомісячного довічного грошового утримання безпосередньо пов`язується зі статусом судді у відставці, який законодавець пов`язав або з досягненням певного віку або з наявністю не менш ніж 20 років стажу судді.

34. Відповідно до положень ч. 1 ст. 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

35. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

36. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

37. Абзацом другим ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді,) було встановлено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

38. Також, на день призначення позивача на посаду судді діяв також Указ Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ № 584/95).

39. Відповідно до абзацу другого ст. 1 зазначеного Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

40. Отже, стаж роботи судді ОСОБА_1 має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення, тобто відповідно до Закону № 2862-ХІІ та Указу № 584/95.

41. Водночас, як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, відмовляючи позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, пенсійний орган посилався на Закон № 213-VІІІ, п. 5 Прикінцевих положень якого встановлено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

42. Проте, згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

43. Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10074/15-а (2а/712/436/15) висловив правову позицію, згідно якої, оскільки право на відставку незалежно від досягнення пенсійного віку, у суддів виникає з моменту набуття ними 20 річного суддівського стажу, то одночасно з цим правом в них виникає право на довічне грошове утримання судді у відставці. При цьому, право на отримання довічного грошового утримання у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звільнення у відставку чи ні.

У цьому рішенні Верховний Суд також зазначив, що у суддів, які до 01 червня 2015 року мали стаж роботи суддею не менше 20 років, виникло право на отримання щомісячного грошового утримання судді, незалежно від ухвалення Закону № 213-VІІІ, відповідні положення якого, згодом були визнані неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016).

44. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з прийняттям вищезазначеного Закону № 213-VIII та у зв`язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення ст. 141 Закону № 2453-VI в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці.

45. У зв`язку з зазначеним, при розгляді заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен був керуватися положеннями вищезазначеної статті, оскільки вона не втратила чинності в частині права судді на відставку та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання.

46. Відтак, у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки позивач, маючи право на відставку, звернулася у встановленому законом порядку з відповідною заявою 15 квітня 2015 року, вона мала всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначення якого не ставиться в залежність від своєчасності розгляду заяви про відставку компетентними органами. А тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірним рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в призначенні довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язали відповідача прийняти відповідне рішення про призначення позивачу зазначеного утримання.

47. Разом з цим, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 90 % грошового утримання судді, оскільки спір між сторонами виник з приводу наявності права позивача на отримання щомісячного грошового утримання. Визначення судом першої інстанції розміру такого утримання є передчасним.

48. Аналогічний підхід застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10074/15-а (2а/712/436/15).

49. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

52. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі 712/6486/16-а змінити.

Виключити з абзацу третього резолютивної частини постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року словосполучення: «в розмірі 90 % грошового у тримання судді, який працює на відповідній посаді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В решті постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб