Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 травня 2018 року

м. Київ

справа №820/3144/16

адміністративне провадження №К/9901/39791/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 (суддя - Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.) у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - Підприємство) про зупинення видаткових операцій на рахунках,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року СДПІ звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просила зупинити видаткові операції на рахунках Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності, що знаходяться на банківських рахунках Підприємства.

На обґрунтування зазначених позовних вимог СДПІ послалась на те, що платник податків має податковий борг та перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених Податковим кодексом України, а тому контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій такого платника податків на його рахунках.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що скасування судовим рішенням податкової вимоги про сплату відповідачем податкового боргу з податку на прибуток у сумі 121133824,03 грн., свідчить про відсутність у Підприємства податкового боргу, обов'язковість існування якого є підставо для виникнення податкової застави та права податкового органу на складення акта опису майна та перевірку стану його збереження.

ДПІ оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на приписи пп. 20.1.31 та пп. 20.1.32 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, та на факт складення податковим керуючим акта про перешкоджання виконання платником податків повноважень податковим керуючим від 02.06.2016, які, на його думку, вказують на законність звернення з даним позовом до суду.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.05.2018 прийняв касаційну скаргу СДПІ до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 15.05.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємством 26.02.2015 подано до СДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, в якій задекларовані грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 125525175,00 грн.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким передбачено, що платник податків, у якого доходи перевищують 20 млн. грн., що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, зобов'язаний сплачувати щомісячні авансові внески, відповідачем нараховано до сплати суму авансових внесків у розмірі 10460431,00 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств до 11.03.2015 року за декларацією від 26.02.2015 року, СДПІ 23.04.2015 сформовано та направлено платнику податків податкову вимогу №24-25.

Крім того, 14.05.2015 року позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу та 26.04.2016 року складено акт опису готової продукції - теплової енергії №8. Відповідно до наказу від 05.01.2016 № 5 контролюючим органом призначено податкового керуючого.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом п. 95.2 ст. 95 названого Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п. 91.3 ст. 91 Кодексу майно платника податків, що має податковий борг, описує в податкову заставу податковий керуючий, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

Пунктом 91.4 ст. 91 Податкового Кодексу визначено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що процедури, направлені на примусове стягнення грошового зобов'язання зі сплати відповідного податку, застосовуються тільки до платника, який має податковий борг.

Натомість, як було встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі №820/6453/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 року, скасовано податкову вимогу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального Головного управління ДФС від 23.04.2015 №24-25 року про сплату Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" податкового боргу з податку на прибуток підприємств у сумі 121133824,03 грн. При цьому, у ході розгляду даної справи було встановлено, що позивачем повністю погашено заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємств та авансових внесків за податком на прибуток підприємств, у тому числі і самостійно узгоджених у декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

Наведені обставини правильно кваліфіковані судами попередніх інстанцій як такі, що свідчать про відсутність у відповідача податкового боргу зі сплати податку на прибуток підприємств.

Оскільки наявність податкового боргу є визначальною для застосування примусової процедури його стягнення, а у цій справі таких обставин фактично не існує, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність передумов у контролюючого органу для ініціювання питання про зупинення видаткових операцій на рахунках Підприємства.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову СДПІ відповідають правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, доводи СДПІ, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 та ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга СДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна