ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/7631/15

адміністративне провадження № К/9901/33127/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадеус КО» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020, ухвалене у складі головуючого судді Шевченко Н.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020, прийняту у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І. (головуючий), Земляної Г.В., Файдюка В.В.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Амадеус КО» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - ГУ ДПС у м.Києві), Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому просило суд:

a. стягнути з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55 381 980,66 грн шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ "Радикал Банк", МФО 319111;

b. стягнути з Державного бюджету на користь позивача суми пені за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10 832 715,42 грн шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ "Радикал Банк", МФО 319111.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Амадеус КО» зазначило, що податковим органом протиправно не надано в установленому порядку управлінню ДКС висновок про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на поточний рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушені його права та законні інтереси як добросовісного платника податків.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Амадеус КО" до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року з визначеною сумою бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

4. До податкової декларації позивач додав довідку про залишок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеною після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунок бюджетного відшкодування (Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) та розшифровку податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

5. Відповідно до наказу від 11.02.2014 № 486 начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковий орган здійснив документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування товариству податку на додану вартість за грудень 2013 року, за результатами чого складено акт перевірки від 28.02.2014, у якому зазначив про збільшення суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року з податку на додану вартість у розмірі 197 грн і заниження товариством суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2013 року у розмірі 197 грн, а також завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2013 року у розмірі 72 212 грн.

6. На підставі цього акту перевірки 17.03.2014 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000031152, яким зменшив товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленої у рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) у розмірі 72 409 грн та застосувало до товариства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 102,25 грн.

7. Це податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось у судовому поряду і вважається узгодженим.

8. Відповідно до висновків акту перевірки від 28.02.2014 податковий орган на решту суми не встановив порушень при відображенні товариством у декларації за грудень 2013 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

9. Незважаючи на це, податковим органом відповідний висновок щодо відшкодування позивачу органами державного казначейства суми з ПДВ не надано.

10. Згідно з наказом від 07.05.2014 № 1456 ДПІ була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності формування податкового кредиту, від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту товариства за господарськими операціями у листопаді 2013 року з контрагентами - ТОВ "Майстер-9", ТОВ "Люкс Технології", а також правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з податку на додану вартість в грудні 2013 року.

11. Відповідачем за результатами перевірки складено повторний акт від 16.05.2014, у якому зазначено, що товариство завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року на 1 078 829, 34 гривень.

12. ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 № 0000058152, яким товариству зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 078 829,34 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 539 414,67 грн.

13. Дане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в судовому порядку і скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2015, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 (адміністративна справа № 826/7643/15).

14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 18.11.2015 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 залишені без змін.

15. Уважаючи протиправною бездіядьність контролюючого органу, що полягає у неповерненні йому сум бюджетного відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Справа слухалась судами неодноразово.

17. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016, задоволено позовні вимоги.

18. Постановою Верховного Суду України від 28.02.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016, а справу №826/7631/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. Позиція Верховного Суду України полягала у тому, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим, а правильним способом захисту позивача є вимога про визнання бездіяльності ДПІ протиправною та зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

20. Також вказано, що слід з`ясувати чи подавало ТОВ «Амадеус Ко» до ДПІ усі передбачені законодавством документи для отримання бюджетного відшкодування; чи відповідали подані документи формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; чому ДПІ не виконала своє зобов`язання подати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тощо.

21. За результатами повторного розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.04.2020 позовні вимоги задовольнив повністю.

22. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.08.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

23. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

24. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 2 частини четвертої статті 328 КС України, у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.03.2019 у справі №822/553/17.

25. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

VІ. Оцінка Верховного Суду

26. Вирішуючи питання щодо порушення позивачем строків звернення до суду із позовною вимогою про стягнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість Верховний Суд Виходить з такого.

27. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

28. Частиною першою статті 5 КАС закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

29. Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

30. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

31. Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.

32. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

33. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

34. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

35. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

36. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

37. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

38. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

39. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

40. Частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

41. Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

42. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

43. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

44. У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

45. У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

46. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

47. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

48. Зважаючи при цьому на абсолютно різну природу правового регулювання, не можна погодитися з висновком про те, що при вирішенні питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, мають враховуватися положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, оскільки наведене не узгоджується з предметом правового регулювання цієї норми, до якого належать виключно питання здійснення контролюючим органом своїх повноважень стосовно стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, а не реалізації особою права на судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

49. Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду, що викладені у постанові від 19.01.2023 по справі № 140/1770/19.

50. Згідно з установленими судами обставинами справи зобов`язання ГУ ДПС у м.Києві щодо подання висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі 55 381 980,66 грн виникло з дати його узгодження від 28.02.2014 (згідно з актом перевірки ), а на суму 1 078 829,34 грн з дати набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2015 у справі № 826/7643/15, тобто постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015.

51. З урахуванням вимог пункту 200.12 статті 200 ПК України, відповідач був зобов`язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ (в розмірі 56 460 810,00 грн), що підлягає відшкодуванню з бюджету, не пізніше ніж на п`ятий робочий день з дати закінчення перевірки, тобто з 07.03.2014.

52. У випадку вчасного подання висновку про відшкодування з бюджету коштів, зазначена у такому висновку сума мала бути зарахована на банківський рахунок позивача не пізніше 17.03.2014, тобто строк, з якого виникає заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість та право позивача на нарахування пені виникло 18.03.2014.

53. Тоді як із цим адміністративним позовом ТОВ «Амадеус КО» звернулось у квітні 2015 року.

54. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки позивач не звертався до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а цей суд у порядку статті 123 КАС України не надав можливості позивачу скористатися правом подати відповідну заяву, в якій вказати причини поважності пропуску строку звернення до суду.

57. Зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

58. Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

59. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

60. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

61. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VI. Судові витрати

62. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 353 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2020 року скасувати, а справу №826/7631/15 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко