Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2019 року

м. Київ

справа №825/2158/16

касаційне провадження №К/9901/20040/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 (суддя Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі № 825/2158/16 за позовом Чернігівського зонального відділу Військової служби правопорядку до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку звернувся до адміністративного суду з позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо вимоги сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06.09.2016 № Ю-926-17 на загальну суму 5054,26 грн. та скасувати зазначений акт індивідуальної дії.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 24.01.2017 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо віднесення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суму допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами військовослужбовцям, по рахунку 71010000. В іншій частині позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.04.2017 залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 без змін.

Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: частини сьомої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 7 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому зазначає про правомірність оскаржуваних дій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.05.2016 позивачем подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за квітень 2016 року.

За даними Таблиці 4 цього Звіту «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами» Чернігівським зональним відділом Військової служби правопорядку на суми грошового забезпечення нараховано 351244,35 грн. єдиного внеску.

Розділ ІІ названої Таблиці містить відомості про те, що сума допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, з якої утримується єдиний внесок, становить 6801,01 грн.

Єдиний внесок у загальній сумі 358045,36 грн. позивачем перераховано в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями від 12.04.2016 № 107, від 18.04.2016 № 118, від 22.04.2016 № 125, від 12.05.2016 № 136, що відповідачем не заперечується.

Водночас 06.09.2016 Чернігівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято вимогу № Ю-926-17 про сплату боргу (недоїмки), відповідно до якої Чернігівський зональний відділ Військової служби правопорядку зобов'язано протягом десяти календарних днів сплатити недоїмку в сумі 5054,26 грн.

Зазначена недоїмка, за доводами органу доходів і зборів, виникла внаслідок того, що єдиний внесок на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами в автоматичному режимі обліковувався по платежу 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності», а не по платежу 71020000 «Єдиний внесок, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців», як помилково вважав позивач, сплачуючи нараховані суми єдиного внеску.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Порядок покриття витрат, передбачений частиною першою цієї статті, не стосується виплат допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань, а також Державної спеціальної служби транспорту та з числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби України. Покриття витрат на виплату зазначеного виду державної допомоги цим категоріям жінок здійснюється за рахунок відповідних бюджетів.

Згідно зі статтею 7 вказаного Закону право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 3 якого передбачено, що відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, в тому числі жінки з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно з пунктом 7 цього Порядку допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби надається в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 8 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), покриття витрат на виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на ці цілі Збройним Силам та іншим військовим формуванням, органам внутрішніх справ, Адміністрації Держспецзв'язку, Державній кримінально-виконавчій службі; іншим категоріям жінок здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

За правилами пункту 9 вказаного Порядку допомога у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам з числа військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, військ цивільної оборони, інших військових формувань та з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку та Державної кримінально-виконавчої служби призначається і виплачується за місцем основної служби.

За таких обставин, оскільки жінки військовослужбовці отримують саме грошове забезпечення, в тому числі й у вигляді допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, висновок судових інстанцій про протиправність дій Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо віднесення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суму допомоги у зв'язку із вагітністю та пологами військовослужбовцям, по рахунку 71010000 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності», а не по рахунку 71020000 «Єдиний внесок, нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців», ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі № 825/2158/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк