ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №826/2966/16

адміністративне провадження №К/9901/13519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною постанови про накладення штрафу та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів:

Аблова Є. В., Погрібніченка І. М., Шулежка В. П. від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Мельничука В. П., Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е. від 22 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" (далі - ПАТ "Бліц-Інформ", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ України, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати: постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 29/16/10126-34/1102/0212 від 11 лютого 2016 року та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року.

Адміністративний позов мотивовано тим, що придбаний позивачем майновий комплекс по вул. Мурманській, 7 був введений в експлуатацію ще ВАТ "Радикал" (попереднім власником) і на час придбання всі його складові були діючими, а відтак не можна вважати позивача таким, що вчинив протиправне діяння у вигляді експлуатації об'єктів без введення їх в експлуатацію. Крім того, позивач зазначає, що ремонтні роботи були виконані ПАТ "Бліц-Інформ" в 2007-2008 роках, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, що свідчить про пропуск відповідачем строку застосування до позивача штрафних санкцій. Також в обґрунтування позовних вимог позивач стверджував про помилковість визначення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України категорії складності об'єкту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набув чинності 12 березня 2011 року, тобто після завершення ремонтних робіт та після початку експлуатації об'єкта у 2008 році, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не може застосовуватися до спірних відносин, а відповідачем не доведено, що виконання ремонтних робіт та початок експлуатації об'єкта припадав на період після набрання чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також суди дійшли до висновку про те, що відповідачем не надано доказів та документального підтвердження обґрунтованості визначення інспекцією (встановлення об'єкту, що перевірявся) V категорії складності об'єкта будівництва у законодавчо-визначеному порядку, як і документального підтвердження використання під час перевірки матеріалів, що містять такі дані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ДАБІ України звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 12 жовтня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/2966/16, витребувано адміністративну справу та встановлено строк для надання сторонами заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року в адміністративній справі № 826/2966/16 суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Разом із касаційною скаргою скаржником та запереченням на касаційну скаргу представником ПАТ "Бліц-Інформ" подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін, у задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Капустіним В. О., у присутності начальника відділу капітального будівництва департаменту по експлуатаційно-технічним і господарським роботам ОСОБА_1, відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 533), на підставі звернення Управління поліції в Деснянському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві № 46/12015-348 від 14 грудня 2015 року, направлення № б/н від 12 січня 2016 року, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Приватним акціонерним товариством "Бліц-Інформ".

За результатами перевірки складено відповідний акт від 04 лютого 2016 року, згідно якого перевіркою встановлено, що посадовою особою ПАТ "Бліц-Інформ" начальником відділу капітального будівництва департаменту по експлуатаційно-технічним і господарським роботам ОСОБА_1 надано наступні документи:

Інвентаризаційна справа ВАТ "Радикал" на домовласність № 7 по вул. Мурманській у Деснянському районі м. Києва № 62381, виготовлена Київським міським бюро технічної інвентаризації, станом на 27 липня 1998 року;

реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації, яке посвідчує, що майновий комплекс на вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м.

Києва зареєстрований за закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2001 року;

договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 липня 2001 року;

додаток до договору купівлі-продажу нерухомого майна ВАТ "Радикал" № 1;

документи, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою відсутні.

Під час виїзду на місце 12 січня 2016 року у присутності начальника відділу капітального будівництва департаменту по експлуатаційно-технічним і господарським роботам ОСОБА_1 та на підставі вищезазначених документів встановлено, що ПАТ "Бліц-Інформ" виконано будівельні роботи із реконструкції майнового комплексу на вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м. Києва, а саме: реконструкція корпусів "С ", "П ", "Р ", "62" шляхом їх об'єднання та шляхом добудови додаткових приміщень до корпусів "П " та "С", також реконструйовано приміщення корпусів "3 ", "61", "LXXXIX", "LXXIX", "XV", "LXXX" шляхом їх об'єднання та шляхом добудови додаткових приміщень зі сторони корпусу "LXXXIX" (позначення приміщень згідно наданої інвентаризаційної справи), без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено частину 1 статті 34, частину 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Одночасно під час перевірки встановлено, що ПАТ "Бліц-Інформ" експлуатує майновий комплекс у якості виробничих та адміністративних побутових корпусів, без прийняття їх до експлуатації у встановленому порядку, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Категорія складності зазначеного об'єкту будівництва визначається як (V), відповідно до вимог ДСТУ - НБВ.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва".

За результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті "Реконструкція та експлуатація майнового комплексу на вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м.

Києва" винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року, яким з 04 лютого 2016 року заборонено експлуатацію майнового комплексу по вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м. Києва до усунення правопорушень.

Крім того, протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04 лютого 2016 року ПАТ "Бліц-Інформ" повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

11 лютого 2016 року прийнято постанову № 29/16/10126-34/1102/0212, якою визнано Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом шостим пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі ~money0~

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що Департаментом ДАБІ у м.

Києві під час проведення перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що ПАТ "Бліц-Інформ" експлуатує майновий комплекс у якості виробничих та адміністративно-побутових корпусів без прийняття їх до експлуатації у встановленому порядку.

Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права щодо встановлення строку застосування штрафних санкцій за виявлене під час перевірки порушення, оскільки позивач фактично скоює триваюче правопорушення, не вводячи до експлуатації реконструйовані об'єкти.

Крім того, ДАБІ України вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення відповідачем порядку встановлення категорії складності об'єкта будівництва, оскільки така категорія розрахована відповідно до пункту 7 Порядку віднесення об'єктів до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (далі - Порядок № 557).

Від представника ПАТ "Бліц-Інформ" надійшло заперечення на касаційну скаргу ДАБІ України, в якому зазначається, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні та обґрунтовані рішення, оскільки суди дійшли до правильного висновку про те, що на момент встановлення; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (частина 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, підставою проведення позапланової перевірки є направлення на проведення перевірки № б/н від 12 січня 2016 року, видане у зв'язку із зверненням Управління поліції у Деснянському районі Головного управління Національної поліції України в місті Києві № 46/12015-348 від 14 грудня 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку про те, що перевірку проведено за наявності підстав, визначених пунктом 7 Порядку № 553.

Пунктами 16-22 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем за результатом перевірки прийнято припис від 04 лютого 2016 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 04 лютого 2016 року; постанову № 29/16/10126-34/1102/0212 від 11 лютого 2016 року про накладення штрафу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в акті перевірки від 04 лютого 2016 року вказано на те, що ПАТ "Бліц-Інформ" виконано будівельні роботи із реконструкції майнового комплексу на вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м. Києва, а саме: реконструкція корпусів "С ", "П ", "Р ", "62" шляхом їх об'єднання та шляхом добудови додаткових приміщень до корпусів "П " та "С", також реконструйовано приміщення корпусів "3 ", "61", "LXXXIX", "LXXIX", "XV", "LXXX" шляхом їх об'єднання та шляхом добудови додаткових приміщень зі сторони корпусу "LXXXIX" (позначення приміщень згідно наданої інвентаризаційної справи), без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено частину 1 статті 34, частину 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також встановлено, що ПАТ "Бліц-Інформ" експлуатує майновий комплекс у якості виробничих та адміністративних побутових корпусів без прийняття їх до експлуатації у встановленому порядку, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що будівельні роботи з реконструкції майнового комплексу по вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м. Києва проводились у 2008 році, що також підтверджується тим, що постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 29 квітня 2008 року накладено на ЗАТ ХК "Бліц-Інформ" штраф за порушення у сфері містобудування по вул.

Мурманській, 7 за самочинну зміну архітектурного вигляду будівлі без отримання дозволу та затвердження проекту, що призвело до порушення статей 24, 28, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", а також наявними у матеріалах справи актами виконаних робіт.

З огляду на встановлені обставини справи суди першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на те, що статтю 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" доповнено положеннями про відповідальність суб'єкта містобудівної діяльності за використання неприйнятих в експлуатацію об'єктів лише 19 лютого 2012 року згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI, дійшли до висновку, що до правовідносин з реконструкції об'єкта будівництва, що виникли у 2008 році, не можуть бути застосовані санкції, передбачені Законом, який набув чинності пізніше, а саме: 19 лютого 2012 року.

Оцінюючи правильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI з 19 лютого 2012 року Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації щодо об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, будівельні роботи з реконструкції майнового комплексу по вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м. Києва здійснено у 2008 році.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній до 19 лютого 2012 року), було передбачено відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.

Таким чином, у період виконання будівельних робіт із реконструкції майнового комплексу та початку його експлуатації (2008 рік), тобто на момент вчинення правопорушення, положення пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" не набули чинності.

З приводу встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи у контексті застосування норм права до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі № 320/1175/17-а.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що положення пункту 6 частини 2 статті 2 Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не можуть бути застосовані до ПАТ "Бліц-Інформ" за дії, які були вчинені у 2008 році, оскільки вказана норма регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема, не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідної редакції пункту 6 частини 2 статті 2 Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не можуть бути застосовані до ПАТ "Бліц-Інформ", тобто з 19 лютого 2012 року.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Колегія суддів також враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб'єктом владних повноважень.

Мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей належать:

охоронна? зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна? досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб'єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна)? відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна)? попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб'єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна)? покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.

Аналогічна правова позиція стосовно підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17, від 20 березня 2019 року у справі № 820/4984/17.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини 11 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку штраф до позивача застосовано зі спливом 8 років з урахуванням закінчення ремонтних робіт ще у 2008 році, що свідчить про протиправність постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 29/16/10126-34/1102/0212 від 11 лютого 2016 року та необхідність її скасування.

Оскільки колегія суддів залишає рішення судів попередніх інстанцій без змін у частині визнання протиправною та скасування постанови про застосування штрафної санкції до ПАТ "Бліц-Інформ", доводи скаржника про дотримання порядку встановлення класу небезпечності об'єкту будівництва не підлягають дослідженню касаційним судом у межах даного провадження, у зв'язку з тим, що клас небезпечності має значення для визначення розміру штрафу. Відтак, за відсутності підстав для застосування штрафних санкцій, правильність визначення класу наслідків (категорії складності) об'єкта не має юридичного значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року у зв'язку з наступним.

Стаття 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Стаття 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містить темпоральних застережень, зокрема, про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

У період здійснення будівельних робіт з реконструкції (2008 рік) чинним був Закон України "Про планування і забудову територій", відповідно до частин першої-третьої статті 30-1 передбачалось, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Положеннями частин 8 та 9 статті 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачалось, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності.

Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.

Таким чином, у період здійснення будівельних робіт чинною була норма, яка забороняла експлуатацію, не прийнятих у встановленому порядку об'єктів до експлуатації. При цьому, для введення в експлуатацію суб'єкт містобудівної діяльності мав отримати сертифікат відповідності в органі, який видав дозвіл на виконання будівельних робіт.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами у справі, після реконструкції окремих корпусів майнового комплексу шляхом їх об'єднання та добудови додаткових приміщень, вказаний об'єкт не був введений в експлуатацію ані за правилами, що діяли на момент проведення будівельних робіт, ані пізніше за правилами, встановленими Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів звертає увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб'єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки застосування санкцій), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 та від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 826/4604/17.

Відповідно до статті частини 7 статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов'язків перед суспільством та державою. Поняття "власність зобов'язує" пов'язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов'язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов'язком поважати інтереси всього суспільства.

Враховуючи, що реконструйований об'єкт використовується у якості виробничих та адміністративно-побутових корпусів, в яких може працювати та перебувати значна кількість осіб, не введення в експлуатацію зазначених приміщень у встановленому порядку створює загрозу життю та здоров'ю таких осіб. Відповідно, у зв'язку з необхідністю дотримання оптимального балансу між правами та інтересами ПАТ "Бліц-Інформ" як власника реконструйованого об'єкта, та суспільними інтересами, які виражаються у дотриманні всіх правил введення в експлуатацію реконструйованого об'єкта, що є необхідною умовою для забезпечення безпечних умов праці, збереження життя та здоров'я людей, колегія суддів вважає неправильним скасування судами попередніх інстанцій припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року, яким заборонено експлуатацію майнового комплексу по вул. Мурманській, 7 у Деснянському районі м.

Києва до усунення правопорушень.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року, оскільки це може свідчити про легітимацію судами триваючого правопорушення у формі не введення в експлуатацію реконструйованого об'єкта.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга ДАБІ України підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визнання протиправним та скасування припису про усунення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності скасувати та прийняти у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги; в іншій частині постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 3,341,345,349,351,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасувати у частині визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року та прийняти у цій частині нову постанову.

У задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" щодо визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04 лютого 2016 року відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко