Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №814/464/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №814/464/17

адміністративне провадження №К/9901/19981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 (суддя - Гордієнко Т.О.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.)

у справі 814/464/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ НП в Миколаївській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Миколаївській області від 13.02.17 № 34 о/с в частині звільнення його з поліції;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді начальника сектору Вознесенського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області;

- стягнути з ГУ НП на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його повинні були залишити на службі в поліції з призначенням на посаду, рівнозначну раніше займаній посаді відповідно до пунктів 2, 5 статті 68 Закону України " Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ) з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, кваліфікації та досягнень у службовій діяльності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ № 34 о/с від 13.02.2017 ГУ НП в Миколаївській області в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ;

- поновлено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору Вознесенського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 4688,49 гривень ;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5195,81 гривень;

- постанову в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5195,81 гривень допущено до негайного виконання.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що в структурі ГУ НП в Миколаївській області не проводилася реорганізація чи скорочення штату, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійній основі. Відповідачем не дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що фактичною підставою для звільнення позивача був протокол атестаційної комісії від 27 лютого 2016 року, згідно з яким позивач не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції зауважив, що ГУ НП в Миколаївській області безпідставно не взяло до уваги судового рішення суду апеляційної інстанції у справі №814/686/16, у якому визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення позивача з мотивів невідповідності займаній посаді. Тому, суди вважали звільнення позивача незаконним, дійшли висновку про необхідність його поновлення на службі в поліції зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обраховано відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260. Судами зазначено також, що порядок (процедура) звільнення працівника через скорочення штатів не визначений спеціальним законом, тому до правовідносин слід застосовувати загальні положення норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13.10.2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 12 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації передбачений статтею 68 Закону № 580-VІІІ, що є нормами спеціального Закону. Скаржник наголошує, що наказами Голови Національної поліції України від 28 квітня 2016 року № 360 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31 травня 2016 року №440 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» скасовано всі тимчасові штати Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та скорочено всі посади, в тому числі й ту, яку обіймав позивач. При вирішенні питань працевлаштування позивача на посаду постійного штату було виконано норми Закону в повному обсязі та враховано висновок атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, визначений у протоколі ОП №15.00004065.0023375 від 27.02.2016, попередній досвід та відношення до службової дисципліни.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

07.11.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектору Вознесенського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, як такого, що прибув з МВС України.

27.02.2016 року атестаційною комісією № 4 ГУНП в Миколаївській області ухвалене рішення (висновок) про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 44 о/с від 17.03.2016 року позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону 580-VІІІ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі № 814/686/16 наказ № 44 о/с від 17.03.2016 року визнано протиправним та скасовано, позивача поновлено на посаді.

08.12.2016 року наказом ГУ НП в Миколаївській області №340 о/с на підставі постанови МОАС від 27.09.16, позивача поновлено на посаді начальника сектору Вознесенського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.

12.12.2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв`язку зі скороченням тимчасових штатів.

13.02.2017 року наказом начальника ГУ НП в Миколаївській області № 34 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону 580-VІІІ у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

Не погодившись з правомірністю цього наказу позивач звернувся з позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України:

"Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII:

Стаття 68. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації

"1. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

2. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

3. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

…5. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства".

Стаття 77. Звільнення зі служби в поліції

"1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

…4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів".

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 68 Закону №580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Отже, Законом передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Суди попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів дійшли правильного висновку про те, що в структурі відповідача не проводилася реорганізація чи скорочення штату, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійній основі.

Відповідно до частин 2-3 статті 68 Закону, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, встановлено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться у зв`язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Таким чином, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону №580-VIII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Тому, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивачу взагалі не пропонувались вакантні посади, які були наявні у ГУ НП в Миколаївській області і питання можливості його подальшого використання на службі в поліції жодним чином не вирішувалось.

Судами досліджено, що штатна чисельність посад ГУ НП в Миколаївській області складає 3333 особи, з яких 819 посад вакантні, що складає 24,6%.

Тому, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності вакантних робочих місць, які б могли пропонуватись позивачу.

Колегія суддів касаційного суду погоджується також з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості врахування відповідачем при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті ГУ НП в Миколаївській області висновків атестаційної комісії його службову невідповідність, оскільки протиправність даного висновку була встановлена у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 року по справі № 814/686/16, яка набрала законної сили.

Що стосується аргументів касаційної скарги в частині помилкового застосування до спірних правовідносин норм статті КЗпП України, то з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди посилались на статей 40, 42, 49-2 цього Кодексу, додатково обґрунтовуючи наявність у відповідача обов`язку запропонувати позивачу вакантні посади, які були наявними в ГУ НП з моменту його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення. Таке застосування загальних норм трудового законодавства не суперечить принципам субсидіарного застосування норм загального права у разі наявності норм спеціального права, оскільки не суперечить вимогам статті 68 Закону №580-VIII.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

С.А. Уханенко