Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №813/3089/15

адміністративне провадження №К/9901/21514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у складі судді Кравців О.Р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н.М. (головуючого), Гуляка В.В., Коваля Р.Й. у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В4680 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини - польова пошта В4680 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 травня 2015 року він направив на адресу відповідача заяву, в якій просив надати довідку про розмір і строки виплати йому грошового забезпечення та довідку про час проходження військової служби у Військовій частині В4680 з метою їх подальшого подання до Коростенського міського центру зайнятості для призначення допомоги по безробіттю. Однак, відповіді на звернення та необхідних довідок позивач не отримав.

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Військової частини - польової пошти В 4680 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 06 травня 2015 року в частині видачі довідки про час проходження служби в військовій частині. Зобов`язано відповідача розглянути звернення ОСОБА_1 щодо видачі довідки про час проходження служби у військовій частині відповідно до Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2.1. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 квітня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 2.2. Направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України вказав, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на імперативний припис статті 49 КЗпП щодо зобов`язання видати довідку на вимогу працівника та не врахували, що військова частина по суті відмовила у видачі такого документа, тому зобов`язання розглянути заяву не є належним захистом порушеного права.

2.3. Під час нового судового розгляду постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину польова пошта В4680 надати довідку про розмір і строки виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, згідно з вимогами чинного законодавства. Зобов`язано відповідача надати довідку про період проходження служби у військовій частині В4680. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 06 травня 2015 року ОСОБА_1 направив командиру Військової частини В 4680 заяву, в якій просив надати довідку про розмір і строки виплати грошового забезпечення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням та довідку про час проходження ним служби у військовій частині В 4680.

3.2. Оскільки у встановлений Законом України «Про звернення громадян» відповіді від Військової частини - польової пошти В 4680 ОСОБА_1 не отримав, відомостей щодо неможливості направлення довідок йому не надіслано, позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Задовольняючи позов частково, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19 травня 2015 року Військова частина В 4680 підготувала довідку за №5387 про середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 для розрахунку виплат на випадок безробіття, яка згідно з журналом реєстрації вихідних документів у Військовій частині цього ж дня була направлена на адресу позивача. При цьому, у відповідності до статті 49 КЗпП України, суди дійшли висновку про необхідність зобов`язання відповідача надати довідки про середнє грошове забезпечення та про час проходження позивачем служби у військовій частині. Також, суди вказали про безпідставність вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у зв`язку з відсутністю доказів її заподіяння.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

6. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Закону України «Про звернення громадян». Зазначає, що суди не надали оцінки доводам позивача про те, що довідка про розмір і строки виплати грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім цього, своїми незаконними діями, пов`язаними з невиконанням приписів ЗУ «Про звернення громадян» відповідач завдав позивачу моральної шкоди.

7. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу позивача не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

9. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

10. За приписами статті 3 Закону №393/96-ВР заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

11. Відповідно до статті 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

12. Статтею 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

13. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

14. Статтею 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

15. Як встановлено судами, в обґрунтування належного розгляду звернення позивача про надання довідки про доходи відповідачем було надано суду довідку про середньоденне грошове забезпечення для розрахунку виплат на випадок безробіття №5387, складену на ім`я позивача 19.05.2015 року та витяг з журналу вихідних документів.

16. Аргументи позивача про невідповідність наданої на запит позивача довідки про грошове забезпечення колегією суддів не приймаються, оскільки вказані обставини не були предметом розгляду у справі, а з урахуванням частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

17. Що стосується доводів позивача про необхідність стягнення на його користь моральної шкоди, слід зазначити про таке.

18. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

19. З аналізу норм статей 23, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, вбачається, що під такою шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

20. Колегія суддів зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.

21. Зокрема, суди повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

22. Суди попередніх інстанцій на основі досліджених під час розгляду справи доказів встановили, що позивачем не доведено заподіяння йому душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача, зокрема, у вигляді погіршення здоров`я та/або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, інших негативних явищ, що настали у результаті незаконних дій (бездіяльності) відповідача.

23. Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Тому, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості самостійно з`ясовувати обставини заподіяння скаржнику моральної шкоди та перевіряти їх шляхом дослідження доказів на користь цих обставин.

25. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права не підтвердились.

26. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

28. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

29. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В4680 про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.

30. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко