ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/2825/16

адміністративне провадження №К/9901/40057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року у складі судді Сасевича О.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у складі суддів Костіва М.В., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

у справі № 813/2825/16 (876/8953/16)

за позовом ОСОБА_1

до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

19 серпня 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач у справі) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року № 0001331702 та від 2 серпня 2016 року № 0005251702.

Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення дійшли висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

У червні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 4 лютого 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 109/1720/2288601876 від 11 лютого 2016 року.

Висновками акта перевірки встановлено порушення пункту 164.1 статті 164, підпункту 170.2.1, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 8100,00 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що Позивачем у декларації про доходи не відображено доходу у розмірі 54000,00 грн, який був отриманий внаслідок повернення Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Рінг» внеску до статутного капіталу, попередньо внесеного ним як засновником цього господарського товариства внаслідок зменшення розміру його статутного капіталу.

В подальшому, на підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року №0001331702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 1025,00 грн (у т.ч. основний платіж - 8100,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 2 025,00 грн).

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, позивачем оскаржено таке в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Львівській області. Однак, скарга позивача залишена без задоволення рішенням №2253/10/13-01-10-01-05 від 6 травня 2016 року.

Позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року №0001331702 та рішення ГУ ДФС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги. Рішенням ДФС України про результати розгляду вторинної скарги від 25 липня 2016 року №7753/П/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24 лютого 2016 року №0001331702 і рішення ГУ ДФС у Львівській області, повторну скаргу - без задоволення, однак, при цьому, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 23786,00 грн й застосовано штрафні санкції на 5947,00 грн, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 24 лютого 2016 року №0001331702.

Таким чином, на підставі вищевикладеного податковим органом винесено нове податкове повідомлення-рішення від 2 серпня 2016 року № 0005251702, у зв'язку із чим, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у загальному розмірі 29733,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 387 від 1 вересня 1997 року прийнято рішення про реєстрацію установчих документів ТОВ ВКФ «Рінг». Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок внесків засновників утворився статутний фонд, всі засновники якого, у тому числі і позивач, внесли свої частки.

У 1998 році розпорядженням голови Виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 31 від 26 січня 1998 року зареєстровано зміни та доповнення до Статуту ТОВ ВКФ «Рінг», згідно з пунктом 3.2 якого його засновники вносять в статутний фонд свої частки у загальному розмірі 75000,00 грн (у т.ч. позивач - 90,6% - 68000,00 грн).

Відповідно до наступних змін і доповнень до Статуту Товариства, які вносились на підставі протоколів зборів засновників ТОВ ВКФ «Рінг», розмір статутного фонду збільшувався за рахунок внесків його засновників.

Довідкою відділення ВАТ «Промінвестбанк» у м. Червонограді Львівської області №517 від 22 грудня 2003 року підтверджено, що станом на 22 грудня 2003 року засновниками ТОВ ВКФ «Рінг» в статутний фонд внесено 250000,00 грн.

У 2014 році проведено збори засновників ТОВ ВКФ «Рінг», на яких прийнято рішення про зменшення статутного фонду Товариства. На підставі зазначеного рішення Позивачу повернуто частку в статутному фонді, яка становила 189000 грн.

Факт участі Позивача у створенні ТОВ ВКФ «Рінг», зміна розміру статутного фонду Товариства не є спірними між сторонами.

В матеріалах справи міститься копія декларації Позивача про майновий стан та доходи за 2014 рік і розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, де зазначена сума доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу - 189000,00 грн, сума витрат на придбання інвестиційного активу - 189000,00 грн, найменування і характеристика «Повернення коштів з статутного фонду».

За зазначеною операцією різниця між доходом, отриманим платником податків від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, що підтверджується додатком №3 до декларації.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що Позивачем не надано жодного документу, який підтверджує внесення коштів до статутного фонду. Із довідки банку не вбачається, що Позивач вносив кошти в статутний капітал.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вказаний довід спростований матеріалами справи, а саме довідкою відділення ВАТ «Промінвестбанк» у м. Червонограді Львівської області № 517 від 22 грудня 2003 року, якою підтверджено, що станом на 22 грудня 2003 року засновниками фірми ТОВ ВКФ «Рінг» в статутний фонд внесено 250000,00 грн. Доказів того, що замість Позивача в статутний фонд вносив кошти хтось інший, податковим органом не надано.

Податковий орган зазначає, що судами не взято до уваги, що розмір частки, якою володіє Позивач, у статутному капіталі не змінився, відповідно продаж інвестиційного активу не відбувся, а тому доходи, отримані при зменшенні розміру статутного капіталу оподатковуються як інші доходи, без урахування витрат, понесених на придбання інвестиційного активу.

Суд не погоджується з таким доводом касаційної скарги, оскільки розмір частки не змінився виключно у відсотковому значенні. Частка Позивача постійно складала 90%. У гривневому еквіваленті частка зменшилась з 495000 грн до 306000 грн. Вказаний факт не є спірним між сторонами, та підтверджується, зокрема, і в касаційній скарзі.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судами попередніх інстанцій), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення ним оскаржуваних рішень.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 813/2825/16 (876/8953/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер