ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/2542/15

адміністративне провадження №К/9901/27287/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у складі судді Сидор Н.Т.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у складі суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б., Попка Я.С.

у справі № 813/2542/15 (876/8433/15)

за позовом Комунального підприємства «Червоноградводоканал»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

18 травня 2015 року Комунальне підприємство «Червоноградводоканал» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% та 20%, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року, в задоволені позову відмовлено. Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем порушено порядок і строки перерахування до бюджету податкових зобов'язань у сумах самостійно узгоджених у податковій звітності.

У лютому 2016 року Підприємством подано касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення фактичних обставин справи, неповноту та неправильність дослідження усіх обставин та доказів по справі, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган повторює доводи, викладені в рішеннях судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковим органом проведена камеральна перевірка дотримання позивачем вимог статті 57 Податкового кодексу України за період з 19 грудня 2012 року по 28 листопада 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 24 грудня 2014 року №1608/15-0028/00185347, висновками якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, винесено податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000061500 на суму 66786,91 грн - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу та № 0000051500 на суму 744378,28 грн - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Кабінетом Міністрів України 20 березня 2013 року за № 167 затверджено Порядок та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Як зазначено у пункті 4 вказаних Порядку та умов, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

У відповідності до пункту 7 зазначених Порядку та умов, для визначення обсягу зобов'язань учасники розрахунків подають територіальним комісіям довідку-розрахунок суми додаткових податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, які виникають у результаті проведення розрахунків згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, за формою згідно з додатком 4.

За приписами пункту 9 учасники розрахунків подають до місцевого фінансового органу, зокрема, довідку органу доходів і зборів про розмір податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, не сплачених на день видачі довідки, що засвідчена підписом керівника такого органу, скріпленим печаткою (за наявності податкового боргу), або відповідне судове рішення.

Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30.

У відповідності до зазначених Порядку та умов укладено договори про організацію взаєморозрахунків, копії яких наявні в матеріалах справи, до кожного договору надана довідка про податкову заборгованість, в якій заборгованість вказана з урахуванням штрафних санкцій та пені. Визначені суми заборгованості перераховані Підприємством в порядку виконання договорів про організацію взаєморозрахунків. Копії платіжних доручень долучені до матеріалів справи.

Підприємство неодноразово вказувало, що заборгованість погашалась у відповідності до вищевказаних Порядків. Але доводи Підприємства залишились поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій. Жодний із вказаних документів не проаналізований судами попередніх інстанцій.

Крім того, Підприємство стверджує, що податковим органом не враховані певні суми, перераховані позивачем в рахунок сплати податку. Судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано оцінку доводам Підприємства.

При прийнятті рішення суд першої інстанції обмежився цитуванням заперечення на адміністративний позов податкового органу, проігнорувавши доводи позивача та наявні в матеріалах справи письмові докази. В свою чергу, суд апеляційної інстанції обмежився копіюванням рішення суду першої інстанції, аж до описок.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у справі № 813/2542/15 (876/8433/15) скасувати.

Адміністративну справу № 813/2542/15 (876/8433/15) направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер