ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1632/16

адміністративне провадження №К/9901/27710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у складі Мартинюка В.Я .,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у складі суддів Кузьмича С.М., Гулида Р.М., Улицького В.З.,

у справі № 813/1632/16 (876/5225/16)

за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі ВП "Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів"

до Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

17 травня 2016 року Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 26 березня 2015 року №00027761720, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у формі заробітної плати у сумі 8 255 грн 12 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 515685 грн 98 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

30 червня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року, повністю задоволений позов Підприємства, визнане протиправним та скасоване прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року за №00027761720, з мотивів того, що зазначене в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку з доходів фізичних осіб відповідає складу порушення, передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України, натомість застосований пункт 127.1 статті 127 цього кодексу, врахуванням висновку Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм права у такий спосіб, передбаченого у постанові цього суду від 10 листопада 2015 року у справі №813/6793/13-а, який є обов'язковими до врахування в силу положень статті 244-2 КАС.

29 листопада 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить доводи, які є тотожними доводам апеляційної скарги.

16 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 29 листопада 2016 року та витребувана справа № 813/1632/16 з Львівського окружного адміністративного суду.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавались, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

01 грудня 2017 року справа 813/1632/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа № 813/1632/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/27710/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32323256, у своєму складі має Відокремлений підрозділ «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів», яке діє на підставі Положення затвердженого генеральним директором цього підприємства, не є юридичною особою, організаційно-правова форма за КОПФГ - 610 філія (інший відокремлений підрозділ).

Податковим органом у лютому 2015 року проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу Відокремлений підрозділ «Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів» Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 03 березня 2015 року №153/2200/26360227 (далі акт перевірки), (арк. справи 15-35).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Відокремленим підрозділом Підприємства підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.2 статті 54, статті 167, підпункти 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в частині не сплати податку на доходи фізичних осіб у серпні 2014 року в сумі 8255 грн 12 коп. та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 790478 грн 13 грн.

26 березня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №00027761720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 8255,12 грн за порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.2 статті 54, пункту 87.9 статті 87, статті 167, підпункти 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 515 685, 98 грн застосованих відповідно до пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8255,12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), та не сплатив її у строки, визначені статтею 168 Податкового кодексу України.

Актом перевірки порушень правильності заповнення відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку за формою 1ДФ не встановлено.

Відтак, контролюючий орган в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні безпідставно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 8255,12 грн, яка самостійно нарахована позивачем в розрахунку форми №1ДФ.

Щодо застосування штрафних санкцій судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом штраф у розмірах 25%, 50%, 75% застосовано на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, яка встановлює відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Актом перевірки встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 790478,48 грн, що доводить порушення прострочення встановленого строку сплати податку з доходів фізичних осіб та відповідає складу порушення, передбаченому статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган не виявив ненарахування, не утримання та/або несплату податковим агентом податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків та дійшли висновку, що податковий орган виявив вчинення Підприємством правопорушення, склад якого відповідає складу правопорушення, передбаченого статтею 126 Податкового України, проте застосував штраф за правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 127 цього кодексу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність правових підстав для застосування до визначеного статтею 126 Податкового кодексу України правопорушення штрафних санкцій, встановлених статтею 127 цього Кодексу, обумовлює наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу.

Суд вважає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки раніше він не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 813/1632/16 (876/5225/16) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер