Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №806/5739/14

касаційне провадження №К/9901/7274/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області (далі - Інспекції) на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 (суддя Франовська К.С.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інспекції, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005691701, № 0005701701, № 0005711701, № 0005731701, № 0005721701.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 05.02.2013 (в редакції ухвали від 08.04.2013 про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, позов задовольнив частково: скасував податкові повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005691701, № 0005701701, № 0005731701, № 0005721701; в решті позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.12.2014 скасував постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005711701, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2015 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005711701.

Інспекція оскаржила це рішення до Житомирського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 15.04.2015 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2015, а ухвалою від 27.04.2015 - закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 як помилково відкрите.

Також, Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2015 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивоване тим, що в апеляційній скарзі Інспекція просила суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005711701, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10937,50 грн., у тому числі: 8750,00 грн. - основний платіж, 2187,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, тоді як зазначене податкове повідомлення-рішення не було предметом розгляду у суді першої інстанції при повторному розгляді справи, оскільки рішення щодо цього податкового повідомлення-рішення оскаржувалось Інспекцією в апеляційному порядку і набрало законної сили 12.03.2013.

Інспекція оскаржила ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 про відмову у відкритті апеляційного провадження до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.07.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що висновки, викладені в рішенні суду апеляційної інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам процесуального права, а саме - статей 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення спору.

У запереченні на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що предметом судового розгляду справи після нового розгляду було лише одне податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005711701 про донарахування йому єдиного податку, тоді як апеляційна скарга Інспекції стосувалась податкового повідомлення-рішення, яким ФОП ОСОБА_1 був донарахований податок на додану вартість і щодо якого вже існує судове рішення , яке набрало законної сили.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2019 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.04.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Вимоги до апеляційної скарги визначені у статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно пунктів 3, 4 частини другої якої в апеляційній скарзі зазначаються, зокрема: вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Згідно частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, на стадії прийняття апеляційної скарги суд апеляційної інстанції перевіряє її на відповідність вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України щодо форми та змісту і не може надавати правову оцінку обставинам справи та підставам, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, оскільки такі повноваження надані суду при ухваленні рішення по суті спору.

Отже, суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив Інспекції у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням того, що в апеляційній скарзі Інспекцією було вказано податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012 № 0005711701, яке було предметом спору у даній справі після нового розгляду.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Житомирський апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 27.04.2015 про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає частковому задоволенню, а ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області задовольнити частково.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна