ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

місто Київ

справа № 806/668/15

провадження № К/9901/1574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу УМВС України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів № 45 від 19 січня 2015 року і № 12 о/с від 21 січня 2015 року, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду прийняту 02 червня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Шевчук С.М., суддів: Кузьменко Л.В., Малахової Н.М.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Житомирського міського відділу УМВС України у Житомирській області, в якому просив:

визнати протиправними та скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 45 від 19 січня 2015 року та № 12 о/с від 21 січня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення розслідування дорожньо - транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України;

поновити ОСОБА_1 на службі на вказаній посаді;

стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу по день ухвалення судом рішення про поновлення на службі.

Аргументуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувані накази, оскільки обставини, що стали підставою для їх винесення, а саме: відсутність на робочому місці 13 січня 2015 року, та перебування у вказаний день з ознаками алкогольного сп'яніння, не відповідають дійсності та спростовуються рапортами колег.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 червня 2015 року, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року скасував, та прийняв нову, позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області № 45 від 19 січня 2015 року та № 12 о/с від 21 січня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділення розслідування дорожньо - транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України.

Поновив ОСОБА_1 на службі на посаді слідчого відділення розслідування дорожньо - транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області.

Зобов'язав Житомирський міський відділ УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 22 січня 2015 року по 02 червня 2015 року.

Постанову суду в частині поновлення на посаді допустив до негайного виконання.

У касаційній скарзі представник відповідача посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги представник відповідача зазначає, що оскаржувані накази є правомірними та винесені згідно з вимогами чинного законодавства, звільнення позивача відбулось за порушення дисципліни, що виразилось в перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп'яніння, що узгоджується з висновками службового розслідування, які ґрунтуються на поясненнях працівників Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, з дотриманням встановленої процедури, а також підтверджуються поясненнями свідків, що були допитані в суді першої інстанції.

За таких обставин відповідач вважає що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином висновки суду першої інстанції та не надав їм правової оцінки, що потягло за собою незаконне скасування рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції з приводу достеменно встановленого факту перебування позивача на службі з ознаками алкогольного сп'яніння є такими, що не ґрунтуються на належних й достовірних доказах. Відтак, звільнення позивача не можна визнати законним, у зв'язку з чим оскаржувані накази підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає таке.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Статтею 1 Закону України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Закон № 3460-IV), визначено сутність службової дисципліни, а саме, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку (стаття 7 Закону № 3460-IV).

Приписами статті 14 Закону № 3460-IV визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до п. 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС від 12 березня 2013 року № 230 (далі Інструкція) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 2.6 Інструкції, підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Відповідно до статті 12 Закону № 3460-IV на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За приписами пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Згідно зі статтею 14 Закону № 3460-IV звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.

Судами встановлено, що наказом від 21 січня 2015 року № 12 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни). Підстава: наказ УМВС від 19 січня 2015 року № 45.

З Наказу від 19 січня 2015 року № 45 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» вбачається, що підставою для звільнення позивача зі служби є «порушення дисципліни, що виразилась у перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп'яніння».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту перебування позивача на службі в стані алкогольного сп'яніння. При цьому, судом було взято до уваги покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які показали, що від позивача відчувався запах алкоголю.

З матеріалів справи вбачається, що обставини з приводу перебування позивача на службі з ознаками алкогольного сп'яніння базуються виключно на показах показів Першого заступника начальника-начальник слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області ОСОБА_4; начальника сектору кадрового забезпечення Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області ОСОБА_2; та інспектора цього ж сектору ОСОБА_3

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач тривалий час перебував у неприязних стосунках з керівництвом Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, оскільки позивача неодноразово викликали та пропонували звільнити займану ним посаду, однак останній в категоричній формі відмовився, у зв'язку з чим виник конфлікт.

З огляду на неприязні стосунки позивача з керівництвом Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, суд апеляційної інстанції критично оцінив такі покази свідків, оскільки наведені працівники міліції входять до керівного складу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, або перебувають у безпосередньому підпорядкуванні його керівництва. Судом також враховано, що вказані працівники міліції, окрім такої ознаки, як- запах алкоголю, не змогли навести жодної іншої ознаки, яка б була притаманна особі, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння та беззаперечно вказувала на перебування позивача в нетверезому стані.

Крім того, покази та пояснення вказаних свідків спростовуються показами інших свідків.

Так, свідок ОСОБА_5 у своїх поясненнях, що містяться в матеріалах службового розслідування зазначив, що є колегою позивача та працює з ним в одному кабінеті, бачив позивача близько 14:30 годин 13 січня 2013 року запаху алкоголю не відчував.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що є учасником дорожньо-транспортної пригоди, слідчий експеримент щодо якої позивач проводив 13 січня 2015 року, а зокрема, о 16:00 годин цього ж дня позивач у своєму робочому кабінеті відбирав у нього (як учасника ДТП) пояснення. Запаху алкоголю від позивача свідок не відчував, інших ознак алкогольного сп'яніння позивача свідок також не бачив.

Верховний суд не може погодитись з доводами суду першої інстанції про відхилення показів свідка ОСОБА_6, через те, що обумовлений свідок є учасником ДТП, слідчий експеримент щодо якого проводив позивач, оскільки на дату відібрання у вказаного свідка показів (допит свідка в судовому засіданні), позивач не був слідчим по вказаній ДТП, а відтак, свідок у своїх діях та поясненнях був незалежним від висновків та дій позивача у справі по ДТП.

Судами також встановлено, що медичний огляд позивача на стан сп'яніння не проводився. Акт про його відмову від направлення на медичний огляд, як і акт про ухилення позивача від медичного огляду (за участю незаінтересованих осіб) відповідачами не складався. Не складався відповідачами і акт про підтвердження обставин (за участю незаінтересованих осіб) перебування позивача у нетверезому стані на службі із зазначенням характерних ознак сп'яніння.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року у справі № 6-1500св10 та роз'яснень, наданих в п. 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд повинен дати відповідну оцінку. При цьому доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зібраними у справі доказами достеменно не підтверджуються обставини (викладені керівним складом працівників Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області та підлеглими їм особами) з приводу перебування позивача на службі з ознаками алкогольного сп'яніння.

Крім того, звільнення зі служби за порушення дисципліни, що виразилась у перебуванні на службі з ознаками алкогольного сп'яніння на переконання Верховного Суду повинен застосовуватись як крайній захід, за наявності достовірних, беззаперечних та обґрунтованих доказів перебування на службі у стані алкогольного сп'яніння, зібраних за участі незалежних осіб.

Наявні у справі докази з приводу ознак алкогольного сп'яніння позивача (матеріали службового розслідування, пояснення керівного складу та підлеглих осіб працівників Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області) не підтверджені доказами зібраними за участю незацікавлених осіб та суперечать показам свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Аналізуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду, що звільнення позивача не можна визнати законним.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду прийняту 02 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець