ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/3430/17 813/4374/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (суддя Мартинюк В.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (судді: Долгополов О.М., Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.) у справі № 813/4374/16 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

у с т а н о в и в :

12 грудня 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фінансової служби у Львівській області (далі податковий орган, відповідач у справі), про скасування податкового повідомлення - рішення від 06 вересня 2016 року №0021351300, яким застосуванні штрафні (фінансові) санкції за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання єдиного податку з фізичних осіб, у сумі 2591 грн. 60 коп., з мотивів протиправності їх застосування.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2016 року, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення з огляду на безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з наявної квитанції у позивача №22901.6.5 від 01 березня 2013 року в сумі 755 грн. на р/р 33214800700008, із зазначенням призначення платежу «податок на доходи фізичних осіб», за якою кошти потрапили до місцевого бюджету з урахуванням положень частини п'ятої статті 78 Бюджетного кодексу України, незважаючи на помилку у номері рахунку. Суд посилається на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15). Суд визнає рішення податкового органу таким, що прийняте без принципу пропорційності, здійснює висновок про те, що таке нарахування є покаранням, оскільки воно спрямоване не на компенсацію шкоди Бюджету України. Зазначає, що наявність штрафу не виключає даної справи з - під дії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводить, що ці висновки суду ґрунтуються на рішенні Європейського Суду від 10 лютого 2015 року у справі «Остерлунд проти Фінляндії» та на запроваджених у згаданому Суді «Критеріях Енгеля». Узагальнюючий висновок суду полягає у тому, що спірне податкове повідомлення - рішення не відповідає критерію обґрунтованості.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку позивача, з питань своєчасності сплати узгоджених сум єдиного податку з фізичних осіб, результати якої викладені в акті перевірки від 06 вересня 2016 року, яким встановлено порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання єдиного податку з фізичних осіб встановлених пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, за період з 20 червня 2014 року по 20 серпня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на підставі акту перевірки, податковим органом 06 вересня 2016 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0021351300, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 2591 грн. 60 коп., за несвоєчасно сплачену суму грошового зобов'язання єдиного податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5183 грн. 20 коп., правовою підставою застосування штрафу наведені норми статті 126 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1.

Заявник касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 57 та пункту 122.1 статті 122, пунктів 1 та 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, доводить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із неправильним тлумаченням наведених норм. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні квитанції про сплату податкового зобов'язання за 4 квартал 2013 року та за березень, квітень, травень 2013 року, крім того, посилається на сплату із запізненням наступних періодів до січня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Конституційний обов'язок сплати податку найшов свій розвиток та своє закріплення в нормах Податкового кодексу України, зокрема в положеннях пп.14.1.156 п.14.1 ст.14, п.57.1 ст.57 цього Кодексу.

Податковим правопорушенням відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України є зокрема протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Накладання штрафу за порушення правил застосування спрощеної системи оподаткування фізичної особою - підприємцем здійснюється відповідно до статті 122 Податкового кодексу України, про що зазначає податковий орган у касаційній скарзі. Натомість, спірним податковим повідомленням рішенням у якості правової підстави застосування штрафу наводить положення статті 126 Податкового кодексу України, що доводить порушення основного принципу дії податкового органу «на підставі Закону», як суб'єкта владних повноважень, закріпленого статтею 19 Конституції України та невідповідність рішення критерію передбаченому пунктом 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене спростовує доводи податкового органу щодо правомірності застосування ним штрафу спірним податковим повідомленням рішенням.

Як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій, податковим органом прийняте рішення на підставі акту перевірки від 06 вересня 2016 року, в якому період допущеного позивачем правопорушення окреслений з червня 2014 року по серпень 2016 року, внаслідок чого посилання відповідача на порушення правил оцінки доказів щодо сплати єдиного податку з доходів фізичних осіб за звітні періоди 2013 року, є неприйнятним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у межах спірних відносин податковим органом недоведений склад податкового правопорушення. Прийнятним є також встановлене судами попередніх інстанцій порушення критерію обґрунтованості прийняття спірного рішення в розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи із не врахування всіх сплачених позивачем сум за спірні періоди під час перевірки.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а постанови судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 813/4374/16 залишити без змін.

Пoстанoва набиpає закoннoї сили з дати її пpийняття, є oстатoчнoю і oскаpженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Васильєва

С.С.Пасічник