ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №808/3439/16

адміністративне провадження №К/9901/4706/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя - Семененко М.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва Р.В.) у справі № 808/3439/16 за позовом Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства до Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Вільнянська ОДПІ) від 28.10.2016 №0002021200, №0002031200, №0002001200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Вільнянська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Бориспільська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 287 Податкового кодексу України, статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неповним встановленням обставини, що мають значення для розгляду справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі наказу в.о. начальника Вільнянської ОДПІ від 29.09.2016 №448 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства з питань несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб та екологічного податку за період з 30.06.2010 по 22.07.2016, про що складено акт від 10.10.2016 №121/12-03345645.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб та екологічного податку.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 28.10.2016 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0002021200, згідно яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207766,76 грн.;

№0002031200, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 639,14 грн.;

20002001200, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій з земельного датку з юридичних осіб у розмірі 2039,54 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, скасовано наказ про проведення перевірки, податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, проведеної на підставі такого наказу, також підлягають скасуванню як протиправні.

За правилами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 27.01.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, у тому числі й документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки. Невиконання, в свою чергу, процедурних вимог Податкового кодексу України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не погодившись з наказом в.о. начальника Вільнянської ОДПІ №448 від 29.09.2016 «Про проведення документальної невиїзної перевірки Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства» оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі №808/2986/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, задоволено позовні вимоги Орендного виробничого управління житлово - комунального господарства до Вільнянської ОДПІ. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Вільнянської ОДПІ від 29.09.2016 №448 про проведення документальної невиїзної перевірки Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства.

Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено у відкритті касаційного провадження на зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №808/2986/16.

В межах розгляду вищезазначеної справи судами встановлено, що наказ від 29.09.2016 №448 на проведення документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства прийнято без наявності правових підстав для його прийняття.

За таких обставин, враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що наказ від 29.09.2016 №448 на проведення документальної невиїзної перевірки прийнято без наявності правових підстав для його прийняття, проведена перевірка на підставі такого відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність в органу державної фіскальної служби компетенції на прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками здійснення цієї перевірки.

Отже, суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна