Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №804/60/14

адміністративне провадження №К/9901/1983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого: Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України (далі - Держреєстрслужба) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року (судді Верба І.О., Тулянцева І.В., Юркова Е.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року (судді Коршун А.О., Юхименко О.В., Чередниченко В.Є.) у справі № 804/60/14 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Держреєстрслужби Дурицької Марини Євгеніївни, Держреєстрслужби, третя особа ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

8 січня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністратвиним позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та обмежень від 08 липня 2013 року № 3743654 (далі - Спірне рішення), прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Держреєстрслужби Дурицькою Марією Євгеніївною; зобов'язати Держреєстрслужби скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року у цивільній справі № 2/0417/496/2012.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій державного реєстратора, що полягають у безпідставній відмові скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка знаходиться за згаданою вище адресою.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував Спірне рішення; зобов'язав Держреєстрслужбу скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2012 року.

У поданій касаційній скарзі Держреєстрслужба із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 лютого 2016 року зупинив провадження у цій справі до встановлення правонаступника позивача у справі ОСОБА_4, яка за повідомленням третьої особи у справі ОСОБА_3 померла.

На виконання цієї ухвали Шоста дніпровська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повідомила, що за заявою ОСОБА_6 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона 21 вересня 2015 року видала свідоцтво на 9/16 часток житлового будинку з відповідною часткою господарчих будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а за заявою ОСОБА_3 - на 3/16 часток цього будинку з відповідною часткою господарчих будівель та споруд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2018 року поновив провадження у цій справі.

Жоден із учасників справи не прибув у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Неприбуття учасників справи у судове засідання відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС уможливлює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій слушно встановили фактичні обставини справи, нормативно-правове регулювання спірних відносин, повно та всебічно дослідили наявні у матеріалах справи докази та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Висновки суду ґрунтуються на встановлених під час судового розгляду відомостях про те, що відповідач прийняв рішення про відмову у реєстрації права власності на земельну ділянку, зареєстроване право власності на яку за ОСОБА_3 скасоване в судовому порядку і фактично поновлене право на неї за ОСОБА_1, тоді як остання подавала заяву про припинення права власності третьої особи у справі; заява позивача подана за формою, яку їй надали в приміщенні реєстраційного органу, а відповідач є тим органом, до повноважень якого належить вирішення питання про скасування раніше проведеної управлінням Дерземагенства реєстрації права власності.

У касаційній скарзі наведені доводи, що були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, й щодо яких наведені докладні мотиви спростування.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко