Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2019 року у справі №826/24617/15
Ухвала ВП ВС від 02.12.2019 року у справі №826/24617/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №826/24617/15

адміністративне провадження №К/9901/38642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у складі колегії суддів: Оксененка О. М., Губської Л. В., Федотова І. В. у справі №826/24617/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Державного реєстратора Реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області Присяжного Максима Миколайовича, третя особа - Реєстраційна служба Барського районного управління юстиції Вінницької області, за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило про скасування рішень державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області Присяжного М. М. (надалі по тексту - відповідач) про:

- припинення іпотеки (індексний номер рішення 24648980 від 22 вересня 2015 року);

- припинення обтяження (індексний номер рішення 24647354 від 22 вересня 2015 року);

- припинення іпотеки (індексний номер рішення 24645483 від 22 вересня 2015 року);

- припинення обтяження (індексний номер рішення 24643855 від 22 вересня 2015 року);

- припинення іпотеки (індексний номер рішення 24642765 від 22 вересня 2015 року);

- припинення обтяження (індексний номер рішення 24640930 від 22 вересня 2015 року) (далі - оскаржувані рішення).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області Присяжного М. М.
від 22 вересня 2015 року №24648980, №24647354, №24645483, №24643855, №24642765 та №24640930.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року скасовано.

Провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до державного реєстратора реєстраційної служби Барського районного управління юстиції Вінницької області Присяжного М. М., третя особа: реєстраційна служба Барського районного управління юстиції Вінницької області, про скасування рішень про припинення іпотеки (індексний номер рішення 24645483 від 22 вересня 2015 року); припинення обтяження (індексний номер рішення 24643855 від 22 вересня 2015 року); припинення іпотеки (індексний номер рішення 24642765 від 22 вересня 2015 року); припинення обтяження (індексний номер рішення 24640930 від 22 вересня 2015 року) закрито.

В частині позовних вимог про скасування рішень про припинення іпотеки (індексний номер рішення 24648980 від 22 вересня 2015 року); припинення обтяження (індексний номер рішення 24647354 від 22 вересня 2015 року) ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскільки державним реєстратором Присяжним М. М. не надано суду жодних доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі рішення відповідачем прийнято протиправно, тому підлягають скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 25 жовтня 2013 року між ПАТ "Енергобанк ", як банком, та ТОВ "Київське агентство повітряних сполучень", як позичальником, укладено договір про надання кредитної лінії №1310-46, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з лімітом заборгованості у розмірі 700000,00 грн.

Крім того, за умовами кредитного договору зобов'язання позичальника забезпечуються, зокрема, іпотекою квартири, іпотекою земельної ділянки та іпотекою садового будинку, які належать ОСОБА_1.

Так, 25 жовтня 2013 року між ПАТ "Енергобанк", як іпотекодержателем, та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, укладено нотаріально засвідчені:

- іпотечний договір №1310-46/1, за умовами якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання ТОВ "Київське агентство повітряних сполучень" зобов'язання за кредитним договором, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку садовий будинок та земельну ділянку;

- іпотечний договір №1310-46/2, за умовами якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання ТОВ "Київське агентство повітряних сполучень" зобов'язання за кредитним договором, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку квартиру.

На підставі вказаних вище іпотечних договорів проведено відповідну державну реєстрацію іпотеки та обтяження щодо квартири, земельної ділянки та садового будинку.

Згідно довідки ПАТ "Енергобанк" від 01 жовтня 2015 року №3293/5, станом на 01 жовтня 2015 року заборгованість ТОВ "Київське агентство повітряних сполучень" за кредитним договором складає 3113223,75 грн.

При цьому, відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01 жовтня 2015 року №44906701 та №44911912,22 вересня 2015 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення, згідно яких іпотеку та обтяження щодо квартири, земельної ділянки та садового будинку припинено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором Присяжним М. М. не надано суду жодних доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до наявних в матеріалах справи Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наданих до суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_1 вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень є довідки про сплату, видані ПАТ "Енергобанк".

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані рішення про припинення іпотеки та припинення обтяження відповідач діяв в межах та в спосіб, визначений законодавством, підстави для скасування таких у суду відсутні, у зв'язку з чим позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Разом з тим, закриваючи провадження в частині позовних вимог про скасування рішень про припинення іпотеки (індексний номер рішення 24645483 від 22 вересня 2015 року); припинення обтяження (індексний номер рішення 24643855 від 22 вересня 2015 року); припинення іпотеки (індексний номер рішення 24642765 від 22 вересня 2015 року); припинення обтяження (індексний номер рішення 24640930 від 22 вересня 2015 року), суд апеляційної інстанції вказав, що станом на дату звернення до суду спірні земельна ділянка та садовий будинок вже належали на праві власності іншому набувачу, а саме ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи Договорами купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 30.09.2015, укладеними між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) та Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції вказано, що ОСОБА_2 як власник земельної ділянки та садового будинку, про які згадано вище, до участі у розгляді цієї справи не залучалася, утім рішення суду першої інстанції вплинули на її законні права та інтереси, у зв'язку з чим вона й оскаржила його в апеляційному порядку.

Оскільки реєстраційні дії, стосовно яких прийнято рішення судом першої інстанції в цій справі, здійснено на основі юридичних фактів, щодо яких існує спір про право цивільне, тому судом апеляційної інстанції вказано, що захист таких прав має здійснюватися за правилами цивільного судочинства. В межах вирішення такого спору можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на земельну ділянку та садовий будинок (за наявності для цього підстав).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на розгляду справи судами попередніх інстанцій, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини 1 статті 3 КАС у зазначеній редакції).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (за статтею 17 КАС у відповідній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини 1 статті 3 КАС в наведеній вище редакції визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦПК (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частиною 1 статті 19 ЦПК у чинній редакції передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Хоч свої вимоги позивача обґрунтовує неналежним виконанням державними реєстраторами владних (управлінських) функцій, однак суть спірних правовідносин стосується саме майнового інтересу позивача на спірне нерухоме майно, обтяження якого було припинене у зв'язку з прийняттям відповідачами оскаржуваних рішень.

Оскільки спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - нерухоме майно, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року № 11-96апп18,11-192апп18 (справи № 826/366/16,815/6956/15 відповідно) та від 30 жовтня 2018 року № 11-575апп18 (справа № 805/1794/14), відступати від якого Верховний Суд не вбачає підстав.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи наведене, Суду дійшов висновку про підстав для закриття провадження в цій справі, оскільки спір у справі не є публічно-правовим, то має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 826/24617/18 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук