Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №812/1189/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №812/1189/17

адміністративне провадження №К/9901/2170/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 812/1189/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, прийняте в складі головуючого судді Петросян К. Є.,

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А. В., суддів Василенко Л. А., Ястребової Л. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1.18 серпня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області), та просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року на суму 14012 грн 54 коп;

1.2. стягнути на користь позивача з ГУНП в Луганській області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 14012 грн 54 коп.

2. На обґрунтування позову зазначив, що в період з 21 лютого 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 10 червня 2016 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, однак винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період позивачу не виплачувалась.

2.2. Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова №24) йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року, проте винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції відповідачем не нарахована та не виплачена.

3. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з огляду те, що Постанова № 24 та наказ Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" регламентували порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції міліціонерам та не поширювались на поліцейських.

Постанова № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів. Відповідно до статті 80 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" види спеціальних звань поліцейських розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке, в свою чергу регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та ні яким чином не застосовується до поліцейських. В лавах поліції відсутні спеціальні звання саме осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що Постанова № 24 поширюється на поліцейських, є хибною.

3.1. Також, відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Положення про ГУНП в Луганській області, затвердженого наказом Голови Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 29, Головне управління фінансується за рахунок Державного бюджету України, однак відповідач фінансування на виплати винагороди в спірний період не отримував. В свою чергу порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції саме поліцейським передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських". На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 259 затверджена Інструкція про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій. Зазначений наказ набрав чинності з дня його офіційного опублікування та повинен застосовуватись з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських".

Порядок виплати винагороди за участь в антитерористичній операції в період з 07 листопада 2015 року по 21 січня 2016 року (дата опублікування постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18) для поліцейських був неврегульований. Виплата поліцейським винагороди за участь в АТО здійснюється з 21 січня 2016 року. Тобто, заборгованість щодо виплати позивачу винагороди за участь в антитерористичній операції у відповідача відсутня.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Позивач, у період з 24 вересня 1993 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 10 жовтня 2016 року проходив службу в ГУНП в Луганській області.

5. Відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 19 грудня 2015 року № 353, від 24 червня 2016 року № 176дск, від 05 вересня 2016 року № 249дск та довідки ГУНП в Луганській області від 16 лютого 2016 року № А-7301 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач дійсно брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 21 червня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 10 червня 2016 року.

6. Відповідно до довідки про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в ГУНП в Луганській області в Луганській області від 04 вересня 2017 року № 702/111/22-247 позивачу нараховано грошове забезпечення:

6.1. за листопад 2015 року (з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року) в сумі 5568 грн 00 коп;

6.2. за грудень 2015 року в сумі 6960 грн 00 коп;

6.3. за січень 2016 року в сумі 4490 грн 32 коп. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з вказаною довідкою ГУНП в Луганській області за спірний період позивачу не нараховувалась.

7. Згідно з довідкою ГУНП в Луганській області від 29 серпня 2017 року № 3267/111/19-2017 позивач у період з 28 грудня 2015 року по 10 січня 2016 року перебував у відпустці.

8. Спірним у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, позов задоволено частково:

9.1. Стягнуто з ГУНП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року в сумі 13 875 грн 09 коп, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

9.2. В решті позовних вимог відмовлено.

10. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції у спірний період, документально підтверджена, тому відповідно до Постанови №24 він набув права на виплату відповідної винагороди за участь в антитерористичній операції" позивач має право на отримання винагороди за спірний період.

ІV. Касаційне оскарження

11. Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ГУНП в Луганській області подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка зареєстрована у суді 29 листопада 2017 року.

12. У касаційній скарзі ГУНП в Луганській області зазначає, що відповідно до пункту 1 Постанови № 24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Тобто, Постанова № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

13. Відповідно до статті 80 Закону України "Про Національну поліцію", зазначені види спеціальних звань поліцейських, які в свою чергу розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Тобто, поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, яке в свою чергу регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та не застосовується до поліцейських.

14. На думку заявника касаційної скарги, в лавах поліції відсутні спеціальні звання: осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що Постанова № 24 поширюється на поліцейських, є помилковими.

15. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення попередніх інстанцій та прийняте нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

16. На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

17.28 грудня 2017 року ухвалою Верховного Суду у складі суду: головуючого судді Білоуса О. В. суддів Желтобрюх І. Л., Смоковича М. І., відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 812/1189/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

18.19 січня 2018 року справа № 804/6862/16 надійшла до Верховного Суду.

19.23 січня 2018 року позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

20.05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Радишевську О. Р., Уханенка С. А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

22. За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

25. Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".

27.1. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

27.2. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

28. Згідно з пунктом 1 Постанови №24 в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

29. Відповідно до статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

VІ. Позиція Верховного Суду

30. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

31. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

32. Приписами Постанови № 24 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

33. Поняття правоохоронних органів міститься у Законі України "Про основи національної безпеки", відповідно до якого правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

34. Правова позиція стосовно того, що Національна поліція є правоохоронним органом викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 812/1424/16 і Верховний суд не вбачає підстав відступати від неї.

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказами Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 19 грудня 2015 року № 353, від 24 червня 2016 року № 176дск, від 05 вересня 2016 року № 249дск, та довідкою ГУНП в Луганській області від 16 лютого 2016 року № А-7301 підтверджується, що позивач в період, зокрема, з 07 листопада 2015 року по 10 червня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у ГУНП у Луганській області, яке є правоохоронним органом.

36. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки Національна поліція є правоохоронним органом, а позивач проходив у спірний період службу саме в національній поліції, тому на нього розповсюджується дія Постанови №24. У зв'язку з чим, позивач має право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

37. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

38. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої та апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

39. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VIІ. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року в справі № 812/1189/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді С. А. Уханенко

О. Р. Радишевська