ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №П/811/1863/15

адміністративне провадження №К/9901/10251/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у судовому засіданні без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року (суддя Хилько Л.І.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року (колегія суддів у складі: Туркіної Л.П., Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.) у справі № П/811/1863/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС України в Кіровоградській області), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Кіровоградській області від 19 травня 2015 року №175 о/с; поновити його на посаді слідчого СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вважав оскаржуваний наказ незаконним, оскільки відповідач пов'язував порушення позивачем службової дисципліни виключно із обставинами кримінального правопорушення, а застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ відбулося до завершення кримінального провадження щодо нього та за відсутності вироку. При цьому наголошує, що жодного дисциплінарного проступку він не вчиняв.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове - про задоволення позову. Скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не зазначено, в чому саме полягає порушення з боку позивача службової дисципліни, не виокремлено обставин скоєння кримінального правопорушення та дисциплінарного проступку. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що наказ УМВС України в Кіровоградській області від 19 травня 2015 року №175 о/с позивачем не оскаржувався, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки саме цей наказ і був предметом судового розгляду.

УМВС України в Кіровоградській області надіслало письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що лейтенант міліції ОСОБА_1 згідно з наказом УМВС України в Кіровоградській області від 27 червня 2013 року № 220 о/с призначений слідчим СВ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області.

На підставі наказу УМВС України в Кіровоградській області від 24 квітня 2015 року №358 було проведено службове розслідування за фактом отримання слідчим слідчого відділу Кіровоградського МВ УМВС ОСОБА_1 та інспектором ВДАІ з обслуговування м. Кіровоград та Кіровоградського району при УМВС ОСОБА_5 коштів у сумі 2700 грн від громадянина ОСОБА_6 за вирішення питання щодо непритягнення останнього до кримінальної відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди і видачі автомобіля зі спеціального майданчика тимчасового тримання транспортних засобів.

За результатами службового розслідування складено висновок, який затверджено 12 травня 2015 року.

Згідно з наказом УМВС України в Кіровоградській області від 12 травня 2015 року № 502 «Про надзвичайну подію за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і покарання винних» за порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, наказу МВС України від 26 березня 2010 року № 90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача звільнено з ОВС.

Також, за результатами службового розслідування проведено атестацію позивача, якою встановлено, що останній не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню з ОВС. Крім того, 19 травня 2015 року кадровою комісією УМВС України в Кіровоградській області прийнято рішення про звільнення позивача з ОВС.

Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 19 травня 2015 року № 175 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «є» (за порушення службової дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для звільнення зазначено наказ УМВС від 12 травня 2015 року № 502.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом УМВС України в Кіровоградській області від 12 травня 2015 року, вважав встановленим факт вчинення ним дисциплінарного проступку, що, відповідно, має наслідком звільнення зі служби.

Суд апеляційної інстанції не погодився з такими мотивами суду першої інстанції, оскільки наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності останнім не оскаржується, він є чинним і не скасованим, а тому міг бути реалізованим у такий спосіб.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

За змістом статей 2, 5 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень обумовлено у статті 14 Дисциплінарного статуту. Відповідно до цієї статті про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту, яка визначає порядок виконання дисциплінарних стягнень, накладених на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Згідно зі статтею 20 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Отже, з аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що у разі вчинення особою рядового і начальницького складу дисциплінарного проступку, за який така особа підлягає звільненню з органів внутрішніх справ, видається наказ про накладення дисциплінарного стягнення. У такому наказі зазначаються обставини скоєного проступку та вид дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню до особи рядового начальницького складу, що скоїла такий проступок. Саме наказ про накладення на особу рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ дисциплінарного стягнення та викладені у ньому обставини може бути предметом оскарження.

Так, наказом УМВС України в області від 12 травня 2015 року № 502 «Про надзвичайну подію за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і покарання винних» позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності останнім не оскаржувався, він є чинним і не скасованим.

У свою чергу наказ УМВС України в Кіровоградській області від 19 травня 2015 року № 175 (по особовому складу), який оскаржує позивач у даній справі, є лише реалізацією наказу про накладення на нього дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, і свідчить про те, що дисциплінарне стягнення вважається виконаним.

Зазначений наказ містить підставу звільнення, відомості про вислугу років на день звільнення та вказівку про виплату грошової компенсації за дні невикористаної відпустки.

Невідповідності цього наказу вимогам закону ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

Навіть за умови скасування наказу, яким реалізоване дисциплінарне стягнення, наказ про накладення дисциплінарного стягнення залишається чинним, а обставини, викладені у ньому, неспростованими.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тобто, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Виходячи із заявлених позовних вимог суд встановлює предмет доказування, коло засобів доказування.

Позивач, обираючи спосіб захисту порушених права та звертаючись до суду з цим позовом, не скористався своїм правом на оскарження наказу УМВС України в Кіровоградській області від 12 травня 2015 року № 502 про накладення на нього дисциплінарного стягнення, а тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для скасування наказу відповідача від 19 травня 2015 року № 175 (по особовому складу) про реалізацію дисциплінарного стягнення та, відповідно, поновлення позивача на посаді.

Разом з цим, апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що наказ УМВС України в Кіровоградській області від 19 травня 2015 року № 175 о/с про звільнення позивачем не оскаржувався. Суд приймає посилання заявника касаційної скарги про те, що таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи, однак при цьому Суд враховує, що в цілому апеляційний суд дійшов правильного висновку по суті спору про те, що позивач не оскаржував наказ про накладення дисциплінарного стягнення. Таким наказом є наказ УМВС України в Кіровоградській області від 12 травня 2015 року № 502. Тобто, мала місце помилка, що не впливає на правильність висновків суду та може бути усунена в порядку статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Апеляційним судом не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в:

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець