Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №822/563/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа №822/563/16

адміністративне провадження №К/9901/11766/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Смоковича М.І., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (суддя: М.Є. Ніколайчук) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року (судді: Соврига Д.І., Курко О.П., Білоус О.В.) у справі №822/563/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - ТУ ДСА України в Хмельницькій області ) про визнання дій протиправними в частині ненарахування та невиплати заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до вимог ст.144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VІ) та за період з 29.03.2015 по день винесення рішення відповідно до вимог ст.147 вказаного Закону; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за вказані періоди.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 31.12.2014 включно відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ (в редакції з 26.10.2014 року ) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 відповідно до статті 147 Закону № 2453-VІ (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»); зобов'язно відповідача здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок та виплату заробітної плати з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (надбавка за вислугу років, інше). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається, зокрема на те, що судами не враховано, що законами України про Державний бюджет України на 2014 та 2015 роки видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 цього ж Закону (в редакції від 29 березня 2015 року) не передбачено, а тому він як розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівникам апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 з 02.03.2012 працює на посаді помічника судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, має 5 категорію та 9 ранг державного службовця.

27 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ТУ ДСА у Хмельницькій області із заявою про проведення перерахунку та виплати заробітної плати, відповідно до вимог статті 144 Закону № 2453-VІ в редакції Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII ) та частини першої статті 147 Закону №2453-VІ (в редакції від 29 березня 2015 року).

Однак, листом від 27.07.2015 ТУ ДСА у Хмельницькій області повідомило ОСОБА_1 про те, що її вимоги про здійснення перерахунку задоволенню не підлягають, оскільки заробітна плата територіальним управлінням нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов праці оплати працівників апаратів органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», зміни до якої станом на час розгляду заяви не вносились.

Позивач не погодився з таким діями відповідача щодо нараховування заробітної плати і звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки заробітна плата позивача з 26 жовтня 2014 року повинна обчислюватися в розмірах, встановлених абзацом 2 частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, а з 29 березня 2015 року по 8 вересня 2015 року - абзацом 2 частини першої статті 147 Закону №2453-VІ, в редакції Закону № 192-VІІІ, - бездіяльність відповідача є протиправною.

Колегія суддів касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з такими висновками судів погодитись не може, та зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому посадовий оклад працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

За правилами статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28 березня 2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, Державна судова адміністрація України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону № 2453-VІ).

Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28 березня 2015 року.

З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28 грудня 2014 року № 80-VIII (далі - Закон № 80-VIII) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема, Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року.

Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року № 179-VII та № 80-VIII видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28 березня 2015 року) не передбачено, відповідач як головний розпорядник бюджетних коштів не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 12 липня 2016 року (справа № 21-1726а16), від 13 липня 2016 року (справа № 21-1488а16), від 26 липня 2017 року (справа № 21-3937а16).

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій ТУ ДСА України в Хмельницькій області при обчисленні й виплаті заробітної плати ОСОБА_1 та, відповідно, помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Посилання судів на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Будченко проти України» колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у правовідносинах, які склалися між сторонами та є предметом розгляду цієї справи, не йдеться про порушення права через відсутність механізму реалізації законодавчого положення, - такий механізм є визначеним та передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з вимогами статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, з огляду на що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 3, 242, 243, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі №822/563/16 скасувати.

ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.Л. Желтобрюх

Судді М. І. Смокович

Т. Г. Стрелець