ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №815/5787/17

адміністративне провадження №К/9901/50885/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 (головуючий суддя - Стас Л.В., судді - Турецька І.О., Косцова І.П.)

у справі 815/5787/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія»

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000048/2 від 18.06.2017;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00051 від 18.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09.01.2018 у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.04.2018 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким задовольнив адміністративний позов Товариства:

- визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000048/2 від 18.06.2017;

- визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00051 від 18.06.2017.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Митниця звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив про правомірність своїх дій щодо прийняття картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 27.04.2017 між позивачем (покупець) та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 336/17 (далі - Контракт), відповідно до умов п. 1.1 якого Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а позивач приймати та оплатити товар, вказаний в інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Згідно з п. 2.3 Контракту ціна товару вказується у Специфікаціях на товар, а також в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.

Так, відповідно до Специфікації № 19 від 14.06.2017 до зазначеного Контракту та інвойсу № 019 від 14.06.2017., Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра (склад постачальника) поставила Товариству наступний товар: нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках -70 шт., на 1 дерев'яному піддоні, врожай 2017 р., країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 804 кг., вага «нетто» - 725 кг., на загальну суму: 377 євро (0,52 євро за 1 кг. без урахування транспортних витрат); нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 70 шт., на 1 дерев'яному піддоні, врожай 2017 р., країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 804 кг., вага «нетто» - 754 кг., на загальну суму: 226 євро (0,30 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат).

З метою митного оформлення товару позивач до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС подав електронну митну декларацію №UA500060/2017/008777, в якій визначив митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту.

На підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017 та додаткова угода № 1 від 09.06.2017; специфікація № 19 від 14.06.2017 до контракту № 336/17 від 27.04.2017; інвойс № 019 від 14.06.2017; прайс-лист від 11.06.2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702144; митна декларація країни відправлення 17GREX410100032091 від 14.06.2017; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП) та інші документи, встановлені у частині другій статті 53 МК України.

Проте за результатами розгляду декларації та доданих до неї документів відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що склав картку відмови №UA500060/2017/00051 від 18.06.2017 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000048/2 від 18.06.2017, відповідно до якого митна вартість товару визначена за резервним методом.

Товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільних обіг за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Керуючись правом, передбаченим у частині восьмій статті 55 МК України, позивач звернувся до Митниці зі скаргою на рішення про коригування митної вартості від 10.08.2017 № 19-10/08-17, до якої долучив документи для підтвердження митної вартості товару.

За результатами розгляду скарги Митниця листом від 15.08.2017 № 3165/10/15-70-61 повідомила про правомірність прийнятих рішень у зв'язку із ненаданням Товариством витребуваних документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію з біржових організацій про вартість товару або сировини, перекладу копії митної декларації країни відправлення на українську мову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 МК України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів Митниця зазначила, що подані Товариством документи містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/невключення витрат на пакування до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

2) на підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надано лише листа від «Masiv Avto» SRL від 14.06.2017 б/н та рахунок-фактуру від «Masiv Avto» SRL від 14.06.2017 № 18-GR; при цьому, у наданих транспортних документах (CMR) вказане підприємство не зазначено;

3) згідно з інвойсом від 14.06.2017 № 019 вартість імпортованого товару становить 11 430,8 євро, що не відповідає сумі попередньої оплати 75 000 євро, вказаній у довідці банку № 170503IIB108449 від 03.05.2017, з огляду на що умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар;

4) адреса відправника FRUTOPOLIS S.A., вказана в митній декларації країни відправлення від 14.06.2017 № 17GREX410100042091, відрізняється від адреси вказаної в митній декларації № UA 500060/2017/008777 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14.06.2017 № A702145.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими вказані підстави для відмови в митному оформленні імпортованого позивачем товару та дійшов висновку, що позивачем до митного оформлення надано всі, передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які чітко ідентифікують оцінюваний товар та не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, за змістом пункту 7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування товару, як і витрати на пакування та маркування товару покладається на постачальника; ці витрати входять до ціни товару та не підлягають додатковому відшкодуванню з боку покупця, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (зокрема контракті) інформації щодо даної складової митної вартості.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий висновок суду апеляційної інстанції, оскільки в даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару). При цьому чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат.

Щодо доводів Митниці про непідтвердження транспортної складової, то суд вважає їх безпідставними, оскільки на підтвердження транспортних витрат Товариство надало до Митниці усі необхідні документи, зокрема: контракт на перевезення № 337/17 від 26.05.2017, укладений між позивачем та Компанією «Masiv Auvto» SRL (Молдова) на перевезення товару; договір-заявку до Контракту № 337/17 від 26.05.2017 (містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення, ставку на перевезення та інші необхідні дані для здійснення перевезення товару); рахунок-фактуру на оплату послуг за перевезення; довідку від основного перевізника про транспортні витрати (містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару); CMR (містить посилання на інвойс № 019, на сертифікат походження товару форми EUR.1, найменування товару, вагу товару, маршрут перевезення/місце завантаження і вивантаження товару, номер машини, що зазначений у договорі- заявці, відповідає номеру, що зазначений в інвойсі).

Крім того, на підтвердження оплати за перевезення, позивач до суду першої інстанції надав акт виконаних робіт № 18 від 18.06.17 та платіжне доручення від № 8 від 28.07.2017 на суму 11 300,00 євро, за рахунок якої була здійснена сплата перевезення спірної партії товару, та довідка банку № 93221 від 11.12.17 про підтвердження оплати за перевезення.

Як встановив суд апеляційної інстанції, надати вказані документи під час митного оформлення імпортованого товару у позивача не було можливості, оскільки згідно з умовами контракту на перевезення (п. 4.2) оплата за послуги на перевезення товару здійснюється після виконання робіт. У договорі-заявки, наданому до митного оформлення, зазначено строк оплати -15 днів після отримання товару.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції також оцінено і спростовано доводи Митниці щодо незазначення у CMR як перевізника товару «Masiv Auvto» SRL, оскільки фактично перевезення товару здійснювала компанія SRL «Tintoreto-Trans» на підставі укладеного між ними договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 03/05/2017 (договір субперевезення), у зв'язку з чим у CMR та книжці МДП зазначені реквізити саме цієї компанії.

З приводу сумнівів Митниці в умовах здійснення оплати за товар, то з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що за домовленістю сторін оплата за поставку товару за інвойсом № 019 від 14.06.2017 у розмірі 11 430,80 євро була здійснена частково за рахунок передоплати, а частково після отримання товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16.06.2017 згідно з платіжним дорученням № 24 Товариство здійснило на рахунок постачальника товару передоплату у розмірі 40 000 євро. Саме за рахунок цієї передоплати була частково сплачена партія товару за інвойсом № 019 від 14.06.2017 у розмірі 2730,03 євро. Остання частина вартості товару, що зазначена в інвойсі № 019, у розмірі 8700,77 євро була сплачена після поставки товару згідно з платіжним дорученням № 25 від 23.06.2017 за рахунок 36 480,37 євро.

Зазначене підтверджується довідкою банку про здійснення усіх платежів за контрактом на поставку товару, у тому числі на поставку товару по інвойсу № 019.

Таким чином, вартість товару, що зазначена в інвойсі № 019 - 11430,80 євро, не може дорівнювати загальній вартості усього контракту, тому що є вартістю тільки однієї з численних партій товару, що були поставлені у рамках вищевказаного контракту.

Посилання скаржника на невідповідність адреси відправника «FRUTOPOLIS S.A.» в митній декларації країни відправлення від 14.06.2017 №17GREX410100042091 даним у митній декларації №UA500060/2017/008777 і сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14.06.2017 № A702145, колегія суддів не бере до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку цим доводам та дійшов висновку, що вказані розбіжності не вплинули на розрахунок митної вартості, заявленої позивачем.

Доводи відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів (наведені з посиланням на відповідні нормативні акти) суд касаційної інстанції оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова