Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №815/1964/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №815/1964/16

провадження №К/9901/17728/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/1964/16

за позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Агросвіт» до Кілійського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про визнання неправомірною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного багатопрофільного підприємства «Агросвіт» на постанову Одеського окружного адміністративного суду, прийняту 10 червня 2016 року у складі головуючого судді - Стеценко О.О., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлену 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді: Домусчі С.Д., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.,

І. Суть спору:

1. У квітні 2016 року Приватне багатопрофільне підприємство «Агросвіт» (далі також - позивач, ПБП «Агросвіт») звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі також - відповідач), за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області (далі також - УПФУ в Кілійському районі Одеської області), у якому, просило:

1.1. визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Малашенкова О.В. про відкриття виконавчого провадження №46294743 від 02 лютого 2015 року.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за заявою УПФУ в Кілійському районі Одеської області 02 лютого 2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Малашенкова О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46294743 на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 2-а-9163/09/1570 від 08 квітня 2010 року. Позивач вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є неправомірними, а винесена постанова підлягає скасуванню, оскільки виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого документу строк пред'явлення якого сплив.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що 30 січня 2015 року до відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області разом із заявою на виконання надійшов виконавчий лист у справі № 2-а-9162/09/1570, виданий 08 квітня 2010 року Одеським окружним адміністративним судом, про стягнення з позивача на користь УПФУ в Кілійському районі Одеської області грошової суми в розмірі 107743,84 гривень. За результатом розгляду поданих документів, 02 лютого 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Одеської області Малашенковим О.В. було відкрито виконавче провадження та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46294743 від 02 лютого 2015 року. Відповідачем зазначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрите виконавче провадження, виданий в 2010 році, а відтак строк пред'явлення його до виконання становить не рік, як помилково вважає позивач, а три роки. Крім того, відповідач зауважив, що строки пред'явлення виконавчого документу до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, а саме: у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. З огляду на зазначене, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 46294743 є такими, що відповідають діючому законодавству України.

4. Представник третьої особи також просив в задоволенні адміністративного позову відмовити зазначивши, що відповідно до особового рахунку підприємства ПБП «Агросвіт» заборгованість в розмірі 107743,84 гривень на час розгляду справи позивачем не сплачена, а поданням до суду позовної заяви позивач лише намагається уникнути відповідальності зі сплати боргу.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справ

5. 08 квітня 2010 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2-а-9163/09/1570 про стягнення з ПБП «Агросвіт» на користь УПФУ в Кілійському районі Одеської області заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 107 743,84 гривень.

6. Строк пред'явлення вказаного виконавчого листа становить 3 роки, а саме: до 20 березня 2013 року.

7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що виконавчий лист № 2-а-9162/09/1570, виданий 08 квітня 2010 року Одеським окружний адміністративним судом, перебував на примусовому виконанні неодноразово та повертався стягувачу 23 грудня 2010 року, 31 грудня 2010 року, 10 травня 2011 року, 12 березня 2012 року, з підстав неможливості стягнення коштів, про що містяться відповідні відмітки виконавчої служби на самому виконавчому листі.

8. В останнє виконавчий лист № 2-а-9162/09/1570 виданий 08 квітня 2010 року Одеським окружний адміністративним судом повернутий 12 березня 2012 року постановою ВП № 26278948, на підставі приписів п. 7 частини першої статі 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), в якій зазначено, що виконавчий лист може бути повторно пред'явлений до примусового виконання в строк до 12 березня 2015 року.

8.1. Зазначеною частиною статті 47 Закону № 606-XIV визначено підстави для повернення виконавчого документу, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, стягувачу.

9. 30 січня 2015 року стягувач, УПФУ в Кілійському районі Одеської області, звернувся до відділу ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду на підставі вказаного виконавчого листа.

10. За результатом розгляду поданої заяви, 02 лютого 2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Кілійського районного управління юстиції Малашенковим О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46294743.

11. Не погоджуючись із діями державного виконавця з винесення постанови, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10 червня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, в позові відмовив.

13. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку щодо правомірності оскарженої постанови від 02 лютого 2015 року про відкриття виконавчого провадження, та помилковості доводів приватного багатопрофільного підприємства «Агросвіт», які ґрунтуються на помилковому розумінні норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

15. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку письмового провадження, а саме у стислий 10-денний термін. Касатор зазначає, що спір має розглядатись в загальному порядку. Таким чином, скаржник вказує на порушення свого права щодо ознайомлення з матеріалами справи, а саме з письмовими запереченнями відповідача, що позбавило підприємство можливості підготувати свої письмові пояснення на заперечення відповідача.

15.1. Також позивач зазначає, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ПБП «Агросвіт» про надання часу на ознайомлення з матеріалами справи, пославшись на розгляд справи в порядку скороченого провадження та на відсутність, у зв'язку з цим часу для ознайомлення з матеріалами справи, чим порушив права позивача, визначені статтею 49 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), та порушив принцип змагальності сторін.

16. Разом з тим позивач звертає увагу суду і на те, що залучивши до матеріалів справи копію виконавчого листа, який позивач отримав при ознайомленні з виконавчим провадженням, суд першої інстанції не дослідив його належним чином, оскільки на цьому виконавчому листі відсутні відмітка про повернення виконавчого листа 12 березня 2012 року, в той час як відповідач, разом із запереченнями надав копію виконавчого листа в якому міститься відмітка про повернення виконавчого листа 12 березня 2012 року.

17. Порушенням норм матеріального права позивач вважає те, що суди неправильно послалися на п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», відповідно до якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видання.

17.1. Скаржник вважає, що оскільки виконавчий лист був виданий у 2010 році, неодноразово подавався до виконання, та в останнє був повернутий стягувачу 12 березня 2012 року, то з урахуванням п. 2 частини першої статті 22 та частини п'ятої статті 47 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», після повернення виконавчого листа у 2012 році строк пред'явлення виконавчого документа становить 1 рік, а не 3 роки. При цьому позивач посилається на правову позицію ВСУ, висловлену у постанові цього суду від 20 січня 2016 року по справі № 6-711цс15.

18. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

19. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 24 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.

20. 7 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який ухвалою від 13 лютого 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.

21. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких наполягає на безпідставності останньої та просить у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Надаючи правову оцінку обставинам справи, Верховний Суд зазначає наступне.

23. Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

24. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24.1. Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про виконавче провадження».

25. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку регулюються Законом України № 606-XIV від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» в редакції чинній на момент винесення оскарженої постанови.

26. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Згідно частини першої статті 6 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

28. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-XIV).

29. Відповідно до п. 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

30. Частиною першою статті 18 Закону № 606-XIV, визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

31. Отже, за змістом наведених норм, державний виконавець після отримання виконавчого документа та за відсутності встановлених законом підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження виносить постанову про відкриття такого провадження.

32. Відповідно до п. 1 частини першої статті 21 Закону № 606-XIV, у редакції станом на день набрання судовим рішенням законної сили та видачі судом виконавчого листа, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

33. 04 листопада 2010 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» № 2677-VI (далі - Закон № 2677-VI), який набрав чинності з 08 березня 2011 року.

34. Пунктом 1 розділу І цього Закону викладений у новій редакції Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV.

35. Так, пунктом 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2677-VI, встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

36. З 08 березня 2011 року Закон № 606-XIV, в редакції закону від 4 листопада 2010 року № 2677-VI, передбачав строк пред'явлення виконавчих документів до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом (п. 2 частина перша статті 22).

36.1. При цьому строк встановлений для виконання судових рішень обчислюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення (п. 1 частина друга статті 22).

37. Крім того, статтею 23 Закону № 606-XIV, в редакції закону від 4 листопада 2010 року № 2677-VI, встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред'явленням виконавчого документа до виконання (п. 1 частини першої статті 23).

37.1. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується (частина друга статті 23).

38. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (частина третя статті 23).

39. Аналогічна норма закону діяла і на момент видачі виконавчого листа (стаття 22 Закону № 606-XIV в редакції від 21 січня 2010 року).

VI. Позиція Верховного Суду

40. Верховним судом відхиляються доводи позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як такі, що спростовані матеріалами справи виходячи з наступного.

40.1. Провадження по справі відкрито на загальних обставинах 26 травня 2016 року.

40.2. 03 червня 2016 року справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 червня 2016 року, відповідач та третя особа заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

40.3. Відповідно до матеріалів справи, у судовому засіданні 09 червня 2016 року враховуючи пояснення представника позивача щодо відсутності додаткових доказів, щодо відсутності необхідності виклику свідків та витребування нових доказів, суд першої інстанції ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам частини шостої статті 128 КАС України (в редакції яка діяла на час розгляду справи).

40.4. Таким чином, посилання позивача на розгляд справи в порядку скороченого провадження спростовано матеріалами справи.

41. Крім того, безпідставними є посилання позивача на позбавлення його судом першої інстанції права на надання письмових заперечень на письмові заперечення проти позову, оскільки норми КАС України, не передбачають надання позивачем письмових заперечень на письмові заперечення проти позову.

42. Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу винесення державним виконавцем постанови № 46294743 від 02 лютого 2015 року про відкриття виконавчого провадження за заявою УПФУ в Кілійському районі Одеської області на підставі виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 2-а-9163/09/1570 від 08 квітня 2010 року.

43. В обґрунтування неправомірності винесеної постанови позивач посилається на ту обставину, що під час відкриття виконавчого провадження № 46294743 державним виконавцем не взято до уваги факт спливу строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, у зв'язку з чим Верховний Суд зазначає наступне.

44. Судами встановлено, що 12 березня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС Гац С.В. винесено постанову про № 26278948 про повернення виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 2-а-9163/09/1570 від 08 квітня 2010 року стягувачу на підставі приписів п. 7 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.

45. В резолютивній частині п. 2 вказаної постанови, в силу приписів частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV, зазначено новий строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме: до 12 березня 2015 року.

46. Надаючи аналіз встановленим судами обставинам справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів, що звернення стягувача, УПФУ в Кілійському районі Одеської області, 30 січня 2015 року до відділу ДВС із заявою про примусове виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 2-а-9163/09/1570 від 08 квітня 2010 року відбулось в межах строку, визначеного законом.

47. Верховний Суд не приймає до уваги посилання позивача на висновок Верховного суду України, викладений в постанові Верховного суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-711цс15, оскільки предметом дослідження у справі № 6-711цс15 був виконавчий лист, виданий після набрання чинності Закону України № 2677-VI, а саме: 02 жовтня 2013 року.

48. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

49. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

50. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

51. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного багатопрофільного підприємства «Агросвіт» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець