Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №813/6191/15

провадження №К/9901/20378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/6191/15

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року (судді Братичак У.В., Кравців О.Р., Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року (судді Іщук Л.П., Дякович В.П., Онишкевич Т.В.),

І. Суть спору

1. В листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) про скасування та визнання нечинною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590 від 04 листопада 2015 року, яку виніс головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Рубель І.В. (далі - державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС).

2. Позовні вимоги обґрунтував тим, що зазначену постанову державний виконавець виніс передчасно, позаяк постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-6239/09/1370 не виконана і підстав, передбачених законом, для закінчення виконавчого провадження, не було.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 02 червня 2011 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 2а-6239/09/1370 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ДВС, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного казначейства України, про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення.

4. На підставі виконавчого листа від 11 липня 2013 року у справі № 2а-6239/09/1370 державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС відкрив виконавче провадження ВП №40749590 про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті нарахувати на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01 жовтня 2008 року по 29 травня 2009 року в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

5. 26 грудня 2013 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС направив вимогу № 40749590/5-8 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті щодо виконання рішення суду.

6. 01 вересня 2014 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС направив вимогу щодо виконання рішення суду Голові комісії з ліквідації УМВС України на залізничному транспорті Сокірку В.П.

7. 19 листопада 2014 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС направив вимогу т.в.о. начальника Управління транспортної міліції МВС України - Голові ліквідаційної комісії УМВСУ на залізничному транспорті Сокірку В.П. щодо виконання рішення суду.

8. На виконання вимоги державного виконавця т.в.о. начальника Управління транспорту міліції Міністерства внутрішніх справ України повідомив про неможливість виконати рішення суду.

9. 19 лютого 2015 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС виніс постанову про накладення штрафу ВП № 40749590 на суму 680 грн.

10. 20 лютого 2015 року голові ліквідаційної комісії УМВС України на залізничному транспорті державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС повторно направив вимогу щодо виконання рішення суду.

11. 13 березня 2015 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС виніс постанову про накладення штрафу ВП№ 40749590 на суму 1360,00 грн.

12. 23 липня 2015 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС повторно направив вимогу голові ліквідаційної комісії УМВС України на залізничному транспорті щодо виконання рішення суду.

13. 04 листопада 2015 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590.

14. Відповідно до цієї постанови підставою для закінчення виконавчого провадження слугувало подання (повідомлення) про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

15. Не погодившись з правомірністю постанови від 04 листопада 2015 року позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

16. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 08 червня 2016 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40749590 від 04 листопада 2015 року.

Стягнув з Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 1487,20 грн. судового збору.

17. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 жовтня 2016 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

18. Такі рішення мотивували тим, що спірну постанову державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС виніс у зв'язку з внесенням подання (повідомлення) Прокуратурі міста Києва про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; чинний на дату виникнення спірних відносин). На думку судів, державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання, оскільки не використав усіх передбачених законом повноважень щодо виконання судового рішення.

19. Також суди зазначили, що УМВС України на залізничному транспорті на дату винесення спірної постанови не ліквідовано, запис про припинення юридичної особи у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутній.

20. З наведених мотивів суди дійшли висновку, що державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС передчасно виніс за відсутності на те законних підстав.

IV. Касаційне оскарження

21. У касаційній скарзі Департамент ДВС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

22. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що перед тим, як винести спірну постанову державний виконавець вжив усіх можливих заходів для того, щоб виконати рішення суду. Зокрема він неодноразово звертався до боржника з вимогою про виконання судового рішення, двічі накладав штраф на боржника за невиконання судового рішення, відтак звернувся до правоохоронних органів щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у невиконанні судового рішення після чого ухвалив спірну постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 49 Закону № 606-ХIV.

23. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що оскаржені судові рішення законні та обґрунтовані, тому підстав для їх скасування немає. Також зауважив, що після відновлення виконавчого провадження судове рішення у справі № 2а-6239/09/1370 виконано, відтак державний виконавець ухвалив постанову про закінчення виконавчих дій у зв'язку з виконанням судового рішення відповідно до пункту 9 частини першої статті 49 Закону № 606-ХIV.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

24. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до статті 1 Закону № 606-ХIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

26. Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 606-ХIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: &?е;…&gу; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; &?ь;…&gЗ;

27. Згідно з частинами першою, другою статті 75 Закону № 606-ХIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

28. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

29. Відповідно до частини третьої статті 75 Закону № 606-ХIV у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Переглянувши судові рішення в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги відповідно до статей 341, 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин та їх правового регулювання висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. Доводи, які відповідач зазначив в касаційній скарзі, по суті полягають у необхідності переоцінити встановлені в цій справі обставини, втім не спростовують висновків судів та обставин цієї справи.

32. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець