Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №286/480/17

провадження №К/9901/17920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 286/480/17

за позовом Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року (суддя Невмержицький С.С.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (судді Шидловський В.Б., Капустинський М.М., Мацький Є.М.),

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (далі - УПСЗН) звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - УДВС ГТУЮ), у якому просило визнати незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ та зобов'язати його відкликати з Управління Державної казначейської служби України в Овруцькому районі постанову ВП №52361258 від 13 грудня 2016 року у справі №286/9150/14-а про стягнення з УПСЗН витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

2. Свої вимоги мотивував тим, що постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13 грудня 2016 року (на підставі виконавчого листа у справі №286/9150/14-а), якою стягнено виконавчий збір, оскаржив до суду. Овруцький районний суд Житомирської області постановою від 05 січня 2017 року відмовив у задоволенні цього позову, відтак позивач подав на це судове рішення апеляційну скаргу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 13 грудня 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ виніс постанову про стягнення з УПСЗН (боржника) виконавчого збору в сумі 6400,00 грн. за виконавчим листом №286/9150/14-а виданого 23 липня 2015 року Овруцьким районним судом Житомирської області, про зобов'язати УПСЗН провести ОСОБА_2 донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 червня 2014 року по 02 серпня 2014 року, виходячи з розміру 40% від мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.

4. 21 грудня 2016 року УПСЗ звернулося в суд із адміністративним позовом до УДВС ГТУЮ про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

5. Ухвалою від 05 січня 2017 року у справі № 286/3436/16-а Овруцький районний суд Житомирської області повернув адміністративний позов УПСЗН.

6. Ухвалою від 09 лютого 2017 року Житомирський апеляційний адміністративний суд залишив зазначене судове рішення без змін.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Овруцький районний суд Житомирської області постановою від 01 березня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог. Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 квітня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

8. При прийнятті таких рішень суди попередніх інстанцій керувалися тим, що державний виконавець правомірно ухвалив постанову про стягнення виконавчого збору провадження і мотиви, які навів позивач, не доводять того, що за встановлених обставин він мав діяти інакше.

9. Зокрема суди зазначили, що незважаючи на те, що боржником є державний орган (УПСЗН), вказаний виконавчий лист містить вимогу про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення. Тому його примусове виконання здійснюється відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а не Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

10. З огляду на те, що судове рішення, за яким розпочато виконавче провадження, зобов'язального характеру, державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення з позивача (боржника у виконавчому провадженні) виконавчого збору, відтак подав його для виконання органу Державної казначейської служби.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

12. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що суди не надали належної правової оцінки усім обставинам цієї справи, зокрема залишили поза увагою те, що судове рішення, на виконання якого розпочато виконавче провадження, підлягає виконанню відповідно до Закону № 4901-VI і судовий збір у такому випадку не стягується.

13. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не стосувалося стягнення з УПСЗН коштів, тому виконавець правомірно розпочав виконавче провадження, відтак виніс постанову про стягнення з УПСЗН виконавчого збору.

14. З огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору стосувалася державного органу, її виконання покладено на органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, куди її і скерували для виконання. Відповідач зазначив, що за описаних обставин законних підстав для задоволення вимог позивача немає.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

17. Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

19. Згідно з частиною п'ятою та шостою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

20. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

21. Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

22. Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

23. Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

24. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Позивач оскаржує дії державного виконавця щодо направлення управлінню Державної казначейської служби України в Овруцькому районі для виконання постанови від 13 грудня 2016 року про стягнення з боржника (УПСЗН) виконавчого збору.

26. Беручи до уваги наведене правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на правовий статус УПСЗН як державного органу у згаданому виконавчому провадженні, зміст виконавчого документа від 13 грудня 2016 року про стягнення виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець правомірно передав його виконання органу Державної казначейської служби.

27. Доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги в цій справі, по суті стосуються правомірності ухвалення постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, де боржником є УПСЗН, а не щодо органу, який повинен її виконувати.

28. У зв'язку з цим слід зазначити, що судове рішення (справа № 286/9150/14а), на підставі якого розпочато виконавче провадження, зобов'язального характеру, відповідно немає підстав вважати, що виконавчий збір у цьому випадку не підлягає стягненню (відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII).

29. Переглянувши судові рішення в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги відповідно до статей 341, 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

30. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

31. З урахуванням вимог статті 350 КАС касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець