ПОСТАНОВА

Іменем України

12 серпня 2021 року

Київ

справа №826/19414/16

адміністративне провадження № К/9901/28921/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Шарапи В. М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (головуючий суддя: Файдюк В. В., судді: Мєзєнцев Є. І., Чаку Є. В. ) у справі № 826/19414/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення гарантованої суми відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У 2016 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенко Ігоря Івановича (далі також відповідач-1 або Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також відповідач-2 або Фонд), в якому просив:

1) визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у виплаті гарантованої суми відшкодування за його вкладом за рахунок Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом у сумі 9 314,36 гривень;

2) зобов'язати уповноважену особу включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 9 314,36 гривень;

3) зобов'язати Фонд скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі поданого уповноваженою особою переліку рахунків, із визначенням суми у розмірі 9 314,36 гривень, що підлягає відшкодуванню позивачу;

4) стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за його вкладом за рахунок Фонду в розмірі 9 314,36 гривень;

5) визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо неакцептування та невключення вимог ОСОБА_1 у сумі 319 603,67 гривень до четвертої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" згідно із Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-IV "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law18~);

6) зобов'язати Уповноважену особу Фонду та Фонд акцептувати й включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" вимоги ОСОБА_1 на суму 319 603,67 гривень як такі, що підлягають задоволенню відповідно до четвертої черги кредиторів згідно із ~law19~, та подати на затвердження виконавчій дирекції Фонду зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ " Хрещатик", пов'язані із акцептуванням та включенням до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" вимог позивача на суму 319 603,67 гривень.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 03 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково: рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 13 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року скасувала та направила до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про:

1) визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у виплаті гарантованої суми відшкодування за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом у сумі 9 314,36 гривень;

2) зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, в розмірі 9 314,36
гривень;

3) зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі поданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" переліку рахунків, із визначенням суми в розмірі 9
314,36 гривень, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1;

4) стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" на користь ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за його вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 9 314,36 гривень;

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суд від 25 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:

рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року скасовано;

визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" щодо відмови у виплаті гарантованої суми відшкодування за його вкладом за рахунок Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом у сумі 9 314,36 гривень;

зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 9 314,36 гривень;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

01 серпня 2019 року позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено:

стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 17 809,00 гривень.

21 жовтня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду, надіслана поштою 18 жовтня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткового судового рішення не врахував пропорційність стягнення судових витрат, оскільки при зверненні до суду першої інстанції позивачем було заявлено шість позовних вимог, а судом апеляційної інстанції задоволено лише дві позовні вимоги.

Також скаржник стверджує, що відповідачем у даній справі є посадова особа Фонду, а отже судові витрати, пов'язані з розглядом справи повинні стягуватися саме за рахунок Фонду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

19 листопада 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року без змін.

Позивач зазначає, що Банк "Хрещатик" не є належною стороною, яка б була уповноважена подавати дану касаційну скаргу.

Щодо доводів скаржника про неврахування пропорційності позивач зазначає, що 13 лютого 2019 року Велика Палата Верховного Суду винесла постанову у справі №826/19414/16, якою частково скасувала постанову Київського апеляційного суду від 12 липня 2018 року у даній справі, направивши її до цього суду на новий розгляд, а в іншій частині стосовно закриття провадження у даній справі залишила вказану постанову від 12 липня 2018 року без змін. Проте прийнявши вказане судове рішення Верховний Суд не вирішив питання про судові витрати в частині закриття провадження у даній справі.

Позивач стверджує, що дві позовні вимоги були задоволені, а стосовно решти позовних вимог провадження було закрито.

Також з покликанням на підстави, визначені в частинах 8 та 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач стверджує, що судові витрати покладаються на відповідачів повністю, незалежно від результатів вирішення спору, що має бути враховано судом.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді у відставку, визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду 09 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Щодо доводів скаржника про стягнення судового збору саме за рахунок Фонду, а не з Уповноваженої особи Фонду, Верховний Суд зазначає таке.

Так, Верховний Суд враховує висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9960/15, в якій вирішувалося аналогічне правове питання.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідачем у справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених ~law20~ та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Згідно із частиною 1 статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.

Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України
14.09.2012 за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, судові витрати стягуються з Фонду, а не з Уповноваженої особи Фонду.

Верховний Суд звертає увагу, що касаційна скарга підписана саме уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію "ПАТ "КБ "Хрещатик" О. В. Шевченко, а отже доводи позивача про подання касаційної скарги неналежною особою є необґрунтованими.

Щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - ~law22~) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно із частиною 6 статті 143 КАС України, у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд зазначає, що сума судового збору, яка повертається позивачеві за наявності підстав, передбачених ~law23~, не може бути стягнута з відповідачів проте може бути повернута за відповідним клопотанням особи.

Водночас позивач не звертався до суду саме з клопотанням про повернення судового збору, яке вирішується ухвалою суду, а звернувся з заявою про ухвалення додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Отже, додаткове судове рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат щодо двох позовних вимог, провадження за якими було закрито, підлягає скасуванню.

Згідно із частинами 3 та 6 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Верховний Суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позовні вимоги були задоволені частково (дві задоволено, а в інших двох відмовлено). Отже, судом апеляційної інстанції задоволено 2 позовні вимоги з шести.

Частиною 8 та 9 статті 139 КАС України, на які покликається позивач, передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року задоволені дві позовні вимоги до Уповноваженої особи Фонду, в двох позовних вимогах до Фонду було відмовлено у зв'язку з їх передчасністю та судом не було встановлено неправомірних дій самого Фонду, а отже доводи позивача про зловживання процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій Фонду є безпідставними.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір: за подання адміністративного позову в розмірі 3840,00 гривень (квитанція №21 від 08 грудня 2016 року);

за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір - у розмірі 5760 гривень (квитанція № 0.0.1026065640.1 від 02 травня 2018 року);

за подання касаційної скарги сплатив судовий збір 7680 гривень (квитанція №
0.0.1103927020.1 від 09 серпня 2018 року.

Отже всього сплатив 17 280,00 гривень, відповідно за дві задоволені позовні вимоги з розрахунку - 17280,00 (загальний судовий збір): 6 (кількість вимог) х 2 (кількість задоволених вимог) = 5760 гривень.

Також, за подання заяви про забезпечення доказів позивачем було сплачено 529
гривень, що підтверджується квитанцією № 69 від 12 грудня 2017 року. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року задоволено заяву позивача про забезпечення доказів.

Отже загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню на користь позивача становить 6289,00 гривень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного додаткового судового рішення.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" задовольнити.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 826/19414/16 скасувати, ухвалити нову додаткову постанову.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) сплачений судовий збір у розмірі 6289,00 гривень (шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа