Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.03.2019 року у справі №0940/1179/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року

Київ

справа №0940/1179/18

адміністративне провадження №К/9901/9424/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Смоковича М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Бруновська Н.В., Затолочний В.С.)

у справі № 0940/1179/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до старшого державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області Монастирецького В.Б., Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання дій протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В липні 2018 року фізична особа-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач, скаржник) звернулася до суду з адміністративним позовом достаршого державного інспектора Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області Монастирецького В.Б. (відповідач 1), Управління Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області (відповідач 2), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 3), в якому просила:

1.1. визнати дії щодо проведеного габаритно-вагового контролю автомобіля марки MAN19Н63, реєстраційний № НОМЕР_1 та причіпа марки SCHMIT2 реєстраційний № НОМЕР_2 ; складання довідки №0006850 про результати здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевіркою вказаного транспорту відповідно до акту №0001794 протиправними;

1.2. визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту №0001794 автомобіля марки MAN19Н63, реєстраційний № НОМЕР_1 та причіпа марки SCHMIT2 реєстраційний № НОМЕР_2 , зокрема за №31 від 19.04.2018.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано розрахунок плати за проїзд Державної служби України з безпеки на транспорті №31 від 19.04.2018.

2.2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 352, 40 грн.

3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправних дій відповідачами при проведенні габаритно-вагового контролю автомобіля марки MAN19Н63, реєстраційний № НОМЕР_1 та причіпа марки SCHMIT2 реєстраційний № НОМЕР_2 не вчинялось, а посадові особи діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, тому в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В частині визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд №31 від 19.04.2018 р. позов задоволено, оскільки відповідачем не було надано інших документів, які б підтверджували числові значення, при складанні розрахунку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено.

4.1. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі №0940/1179/18 в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

4.2. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції частково та відмовляючи в задоволенні позову в даній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем вірно складено оскаржений позивачем розрахунок та визначено розмір плати за проїзд, виходячи з формули та приписів, встановлених п.30,30-1 Порядку №879. Крім того, суд вказав, що позивач взагалі не мав дозволу на рух великовагового транспортного засобу на зазначеному маршруті. Відтак, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні підстави для скасування розрахунку плати за проїзд № 31 від 19.04.2018 p., при тому, що суд першої інстанції прийшов до переконання про відсутність протиправних дій зі сторони працівників Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області при проведенні габаритно- вагового контролю автомобіля ОСОБА_2 MAN, д.н.з. НОМЕР_3 та причіпа марки SCHMITZ, д.н.з НОМЕР_4 19.04.2018 р.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

6. 04 квітня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року.

7. В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року - залишити в силі.

8. В обґрунтування поданої касаційної скарги фізична особа-підприємця Федорчук Василина Танасіївна вказує на те, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та безпідставною. Вказує на те, що проведене зважування було проведено з грубим порушенням норм чинного законодавства і діючих інструкцій, порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.

9. 27 травня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про закриття провадження у справі, оскільки спір у ній не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і судовому розгляду загалом.

10. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року касаційну скаргу скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 призначено до касаційного розгляду в попередньому письмовому засіданні.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

12. Відповідно до направлення на рейдову перевірку від 18.04.2018 №010109, виданого Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті № 352 від 11.04.2018 старшими державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області Монастирецьким В . Б. та Байцар А.І. , 19.04.2018 о 14:34 год. було проведено перевірку транспортного засобу, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , марки MAN19Н63, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , водій ОСОБА_7 , номер дорожнього листа ТТН №052877 від 19.04.2018.

13. За результатом перевірки вказаного транспортного засобу було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №062029 від 19.04.2018, в якому зазначено про виявлення порушення вантажним перевізником ОСОБА_2 . абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у зв`язку з відсутністю дозволу на перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами України.

14. Про результати габаритно-вагового контролю даного транспортного засобу складено довідку №0006890 від 19.04.2018 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0001794 від 19.04.2018, в яких зафіксовано такі перевищення відповідачем нормативних вагових параметрів: нормативно допустима вага на загальну масу становить 40 т, тоді як фактична - 49,850 т; нормативно допустиме навантаження на одиничну вісь - 11 т, тоді як фактичне навантаження на одиничну вісь 12,10 т.; нормативно допустиме навантаження на строєну вісь - 22 т, тоді як фактичне навантаження на строєну вісь 31,05 т.

15. На підставі вищезазначених документів габаритно-вагового контролю, старшим державним інспектором Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області Монастирецьким В.Б. 19.04.2018 складено розрахунок №31 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 19.04.2018 №052877, яким позивачу нараховано плату за проїзд в сумі 785,40 євро, який оскаржується позивачем.

16. Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.04.2018 №062029 був направлений в Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області для розгляду за місцем проживання перевізника фізичної особи-підприємця ОСОБА_8

17. Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 було призначено на 31.05.2018, про що Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області позивачу був направлений рекомендований лист з повідомленням про вручення від 07.05.2018 за №26/1642-18, який отриманий позивачем 15.05.2018, що підтверджується відміткою на такому повідомленні.

18. 31.05.2018 Управлінням Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області винесено постанову №046006 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.

19. Постановою Державного виконавця Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 23.07.2018 закрито виконавче провадження №56749137 з виконання постанови №046006 від 31.05.2018 у зв`язку з фактичним її виконанням.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

20. Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України): завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Пункт 1 частини 1 статті 4 КАС України: адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

22. Пункт 2 частини 1 статті 4 КАС України: публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

23. Пункти 1, 5 частини 1 статті 19 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

24. Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України: суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

25. Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України: суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

29. Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження в цій справі є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, складений Державною службою України з безпеки на транспорті 19.04.2018 ТТН №052877, яким позивачу нараховано плату за проїзд в сумі 785,40 євро.

30. Суд зауважує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

31. За змістом частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

32. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

33. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

34. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.

35. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

36. При цьому, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

37. З огляду на викладене, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

38. Суд зауважує, що аналогічна правова позиція знаходить своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18.

39. В силу вимог частини 1 статті 354 КАС України, вищевказане є підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги.

40. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

41. За правилами частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

42. З огляду на викладене, враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі, а касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - частковому задоволенню. Крім того, клопотання відповідача 3 про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

43. Керуючись статтями 341, 343, п.4 ч.1.ст.349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

44. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

45. Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про закриття провадження у справі - задовольнити.

46. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року скасувати і провадження у справі закрити.

47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

М. І. Смокович