Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року

м. Київ

справа №820/2371/16, адміністративне провадження №К/9901/12251/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Гриціва М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2016р. (головуючий суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016р. (головуючий суддя - Бенедикт А.П., судді - Калиновський В.А., Філатов Ю.М.) у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПАНІ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016р. Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 8196,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не виконано нормативу по працевлаштуванню інвалідів, передбаченого Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", уз в'язку з чим підприємству відповідно до вимог статті 20 цього Закону необхідно сплатити адміністративно-господарські санкції 8162,5 грн за одне робоче місце, незайняте інвалідом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2016р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та задовольнити позов.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що у відповідності до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів, надано до Харківського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН з додатковими вимогами до них - інваліди.

Відповідач вважає, що ним вжито необхідних заходів для виконання нормативу з працевлаштування інвалідів, про що свідчить подання звітів до центру зайнятості.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. № 5067-VI, чинного на час виникнення спірних правовідносин, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно пункту 1.3 цього Порядку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Пунктом 2.1 цього Порядку передбачено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач відноситься до суб'єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників становить 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість таких осіб, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа. (а. с. 7)

Відповідачем протягом червня - грудня 2015 року подавались до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіти форми 3-ПН щодо наявності вакантних місць для працевлаштування інвалідів, на підтвердження наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда. (а. с. 27-33)

Листом Харківського міського центру зайнятості від 12.05.2016р. проінформовано Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що впродовж 2015 року відповідач до центру надавав інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН (з позначкою «вакансії для інвалідів»).

З листа також вбачається, що впродовж 2015 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КОМПАНІ" не було працевлаштовано жодної особи з обмеженими фізичними можливостями за направленням Харківського міського центру зайнятості. Також не було відмовлено у працевлаштуванні таких осіб за направленням центру.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у разі вчинення передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, а саме - розроблення необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, інформування відповідні установи про вакантні посади для інвалідів, проте не працевлаштувало інвалідів з незалежних від нього причин, у зв'язку з відсутністю інвалідів, відмовою інваліда від працевлаштування на підприємстві та бездіяльністю державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідач вжив передбачені законом заходи для виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, невиконання такого нормативу відбулось за відсутності у цьому вини відповідача, підстави для застосування щодо відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. № 5067-VI та Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 31.05.2013р. №316 не передбачено обов'язку роботодавця саме щомісячного інформування про наявність вакансій для осіб з інвалідністю.

Висновки щодо застосування норм права у цій справі відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 26.06.2018р. №806/1368/17.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

М.І. Гриців