Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №826/14886/15

адміністративне провадження №К/9901/14335/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І .Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у складі судді Качура І.А. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у складі колегії суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. у справі №826/14886/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося із позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - казначейський орган), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо відмови у прийнятті висновку про повернення надміру сплачених митних платежів у сумі 36 329,26 грн, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» суму надмірно сплачених митних платежів за скасованими в судовому порядку рішеннями Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, а саме: від 5 червня 2013 року №00270000/2013/700017/2, №100270000/2013/700019/2 та №100270000/2013/700022/2, в розмірі 36 329, 26 грн.

Позов мотивований тим, що рішення митного органу про коригування визначеної Товариством митної вартості товарів скасовані в судовому порядку, у зв'язку з чим Товариство звернулося до останнього із заявою про повернення надміру сплачених за такими рішеннями митних платежів, але отримало відмову.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року визнано протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, що полягає у відмові у прийнятті висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» надмірно сплачених митних платежів у сумі 36 329, 26 грн, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначеської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» (місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код: 37141112) суму надмірно сплачених митних платежів за скасованими в судовому порядку рішеннями Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, а саме: від 5 червня 2013 року №100270000/2013/700017/2, №100270000/2013/700019/2 та №100270000/2013/700022/2, в розмірі 36 329, 26 грн (тридцять шість тисяч триста двадцять дев'ять гривень 26 копійок).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог Товариства про стягнення з Державного бюджету України митних платежів у сумі 36 329, 26 грн, в цій частині у позові відмовлено, зобов'язано Київську міську митницю Державної фіскальної служби розглянути заяву №27 від 28 травня 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» та вчинити дії передбачені Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України №618 від 20 липня 2007 року для повернення надміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» коштів. В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 листопада 2015 року - залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки Товариством фактично надміру сплачено митні платежі у розмірі 36 329, 26 грн за рішеннями митного органу про коригування митної вартості тварів, що скасовані в судовому порядку, і Товариство звернулось із відповідною заявою про повернення надміру сплачених коштів у встановленому законодавством порядку, то митний орган зобов'язаний був підготувати і надати Товариству відповідний висновок, чого не зробив. Водночас, стягнення надміру сплачених митних платежів здійснюється не у судовому порядку, а у межах встановленої законодавством процедури, частиною якої є складання і надання митним органом відповідного висновку.

У поданій касаційній скарзі митний орган із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанови цих судів та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Зазначає про те, що кошти у сумі 36 329,26 грн, сплачені Товариством за рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів від 5 червня 2013 року №100270000/2013/700017/2, №100270000/2013/700019/2 та №100270000/2013/700022/2, не обліковуються на рахунках митного органу, а перераховані до Державного бюджету України, оскільки вони є не помилково чи надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями, а передоплатою, відтак їх повернення Товариству було б безпідставним.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначає, що доводи касаційної скарги повністю відтворюють аргументи, наведені відповідачем у судах попередніх інстанцій, скарга не вміщує обгрунтувань того, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними процесуального права. Просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає у повній мірі.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

4 та 5 червня 2013 року Товариством подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів вантажно митні декларації №100270000/2013/200990, №100270000/2013/200974 та №100270000/2013/201107, з метою митного оформлення товарів, придбаних за контрактами від 26 жовтня 2010 року № AD-4, від 27 жовтня 2010 року № AD-6, від 01 серпня 2012 року № AD-59.

За наслідком розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 5 червня 2013 року №100270000/2013/700017/2, №100270000/2013/700019/2, №100270000/2013/700022/2, які в подальшому скасовані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №826/13058/13-а.

18 квітня 2014 року Товариство звернулось до митного орагну із заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених митних платежів у сумі 36 329, 26 грн.

12 травня 2014 року за результатами розгляду вказаної заяви, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів листом від 30 квітня 2014 року № 5310/1/26-70-52-04 відмовила у задоволенні вказаної заяви, позаяк постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 вересня 2013 року у справі № 826/13058/13-а не було вирішено питання щодо повернення коштів.

Товариство оскаржило відмову митного органу здійснити належний розгляд його заяви до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року у справі №826/7705/14 позов Товариства задоволено частково, визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо залишення заяви Товариства від 17 квітня 2014 року №25 без розгляду; зобов'язано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів розглянути заяву Товариства та вчинити дії передбачені Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 для повернення надмірно сплачених Товариством коштів.

7 серпня 2014 року Товариство звернулося до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів із заявою від 6 серпня 2014 року № 45 (вх. КММ № 25342), в якій просило, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 липня 2014 року у справі №826/7705/14, здійснити повернення надмірно сплачених до бюджету митних платежів у сумі 36 329, 26 грн.

19 серпня 2014 року листом за № 9457/1/26-70-52-02 митний орган повідомив Товариство про передчасність розгляду зазначеної заяви по суті, оскільки ним 11 серпня 2014 року була подана апеляційна скарга на вищезгадане судове рішення.

14 жовтня 2014 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 липня 2014 року у справі №826/7705/14 залишена без змін, а апеляційна скарга митного органу - без задоволення.

3 листопада 2014 року Товариство листом №69 звернулося до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів з проханням розглянути його лист від 6 серпня 2014 року №45 по суті та вжити заходів для повернення декларанту суму надмірно сплачених митних платежів.

4 грудня 2014 року листом №91/6/26-70-25-04 Київська міська митниця Державної фіскальної служби України повідомила про відсутність правових підстав для повернення позивачеві коштів, позаяк судовим рішенням у справі № 826/13058/13-а питання повернення коштів не вирішено.

Порядок і умови повернення платежів декларанту встановлені статтею 301 Митного кодексу України 2012 року, статтею 43 Податкового кодексу України і статтею 45 Бюджетного кодексу України, положення яких вимагають дотримання певної процедури. Така процедура передбачена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 №618 (зареєстровано Міністерством юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364), який є нормативно- правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин відповідно до положень частини 2 статті 7 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів Державного казначейства, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції є передчасними, висновки суду апеляційної інстанції є правильними.

Щодо вчинення протиправної бездіяльності митним органом, суд зазначає наступне.

Позивач у встановленому порядку та за наявності передбачених законом підстав звернувся до митного органу для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів. Проте, митний орган, у порушення закону, відмовився від виконання своїх обов'язків, не здійснив ніяких дій щодо повернення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.

За правилами пунктів 2, 3 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються.

Відповідно до пункту 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідачем за результатами отриманої заяви Товариства не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, а тому їх висновок про наявність у спірному випадку підстав для зобов'язання митного органу їх вчинити ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митного органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі №826/14886/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер