Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2020 року

Київ

справа №819/1328/17

адміністративне провадження №К/9901/21837/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року (суддя Данилевич Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (колегія суддів: Кушнерик М.П., Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі за позовом Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Бережанському районі про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодувати витрати,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Бережанському районі щодо невключення в акт щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрат на щомісячну державну адресну допомогу та витрат на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв`язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги за січень 2014 року;

- зобов`язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на виробництві та професійних захворювань України в Бережанському районі включити в акт щомісячної звірки витрати за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2014 року, витрати на доставку та виплату пенсії, які збільшились у зв`язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги та відшкодувати зазначені витрати в сумі 302,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не прийнято до заліку та не включено в акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за січень 2014 року витрати на виплату пенсіонерам щомісячної державної адресної допомоги та витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв`язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги у сумі 302,36 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що обов`язок по відшкодуванню адресної допомоги та витрат на її доставку, покладений саме на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, скільки таке відшкодування передбачене у Порядку та Постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійне забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що Бережанським об`єднаним УПФУ Тернопільської області та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бережанському районі було підписано акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2014 року.

Однак, відповідачем не прийняті до відшкодування суми витрат позивача за вказаний період на виплату допомоги на поховання, виплаченої сім`ї потерпілого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у частині, що підлягає відшкодуванню відповідно до пункту 4 Порядку у сумі 300,00 грн., а також суми витрат з виплати і доставки пенсій у сумі 2,36 грн.

Як вбачається з таблиці розбіжностей за січень 2014 року та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв`язку з втратою годувальника який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень 2014 року, при складанні актів щомісячної звірки, між Фондом та Бережанським об`єднаним УПФУ Тернопільської області виникли наступні розбіжності. Фондом не прийнято до відшкодування суму витрат на виплату допомоги на поховання, а також витрати на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав у с. Лапшин Бережанського району Тернопільської області, оскільки смерть потерпілого не пов`язана із страховим випадком державного соціального страхування.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд входив з того, що необхідною умовою для відшкодування (виплати) відповідачем пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є наявність причинного зв`язку між смертю особи та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, підтверджений довідкою МСЕК. Разом з тим, позивачем не надано суду довідок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, що затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 № 606.

Колегія суддів дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 2008 року № 16/98 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.1 ст.15 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ((в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України від 23.09.1999р. № 1105-XIV) передбачено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до ст. 21 Закону №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності (у зв`язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Ця стаття не містить будь-яких застережень щодо виконання Фондом обов`язку з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд зобов`язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов`язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку має, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов`язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини восьмої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім`ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов`язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку).

Згідно з абзацом другим частини дев`ятої статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту частини четвертої статті 26 Основ, частини другої статті 24 Закону № 1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов`язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв`язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Вказаний висновок зазначений в постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року у справі № 21-108а13. Верховний Суд не вбачає підстав для відступлення від нього.

Судами встановлено, що заявляючи до відшкодування спірну суму, позивачем не надано довідок МСЕК про наявність причинного зв`язку смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом, як це передбачено Інструкцією про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, що затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 року № 606 та кореспондується з ч.9 ст. 34 Закону № 1105-ХІV.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у відповідача обов`язку відшкодовувати спірну суму та підписувати акт взаємозвірки.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко