Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №817/287/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №817/287/16

адміністративне провадження №К/9901/25381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області та Державної фіскальної служби України

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у складі суду Шарапи В.М., Жуковської Л.А., Гломба Ю.О.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у складі суду Євпак В.В., Капустинського М.М., Мацького Є.М.

у справі №817/287/16

за позовом Комунального підприємства «Костопільводоканал»

до Державної фіскальної служби України,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України, Головне управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

29 лютого 2016 року Комунальне підприємство «Костопільводоканал» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування на рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України, зобов'язання відповідача зарахувати на рахунок позивача №37513000027118 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 659317,72 грн., визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо позбавлення права контрагентів позивача реєструвати податкові накладні починаючи з липня 2015 року та зобов'язання відповідача відновити право контрагентів позивача реєструвати податкові накладні починаючи з липня 2015 року.

04 серпня 2016 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, позов Товариства задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо не зарахування на рахунок Підприємства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України та зобов'язано податковий орган зарахувати на рахунок Підприємства №37513000027118 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 659317,72 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

21 листопада 2016 року Державною фіскальною службою України (відповідач у справі) та Головним управлінням ДФС у Рівненській області подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати у повному обсязі постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити Підприємству в задоволені позовних вимог повністю, з посиланням на те, що не надходження відповідної інформації від органів Казначейства до ДФС унеможливлює вчинення останнім дій, що передбачені Порядком №569.

12 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкових органів, внаслідок усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 22 листопада 2016 року та зазначено про витребування справи № 817/287/16 з Рівненського окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив Підприємства на касаційну скаргу податкових органів не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

19 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/2444/18 передані до Верховного Суду.

21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/2444/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу № 817/287/16 з Рівненського окружного адміністративного суду.

28 лютого 2018 року справа № 817/287/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Костопільської районної державної адміністрації, Костопільською районною державною адміністрацією та Комунальним підприємством "Костопільводоканал" укладено договори №13 від 25 листопада 2015 року та №27 від 22 грудня 2015 року, предметом яких є організація проведення взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною пунктом 16 статті 14, статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевих бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджувалися Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 04 червня 2015 року.

У пунктах 2-10 договорів сторонами обумовлено, що кошти відповідно у сумах 814631,92 грн та 187917,31 грн залучені з єдиного казначейського рахунку на підставі рішення Міністерства фінансів України, перераховуються, після їх почергового надходження на рахунки кожної зі сторін договору, на рахунок підприємства та спрямовуються останнім до загального фонду Державного бюджету України для погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 814631,92 грн. та у сумі 187917,31 грн.

Підприємством перераховано в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість кошти у сумі 814631,92 грн. та у сумі 187917,31 грн., отримані на виконання умов вказаних договорів що підтверджується платіжними дорученням від 10 грудня 2015 року №775 та від 29 грудня 2015 року №844.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти у сумі 659317,72 грн. у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не відображені, що обумовили звернення Підприємства із позовом до суду.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили аналіз приписів пункту 1 Порядку та умов надання у 2015 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №375 від 04 червня 2015 року (надалі - Порядок), яким визначався механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок джерел, зазначених у статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".

Приписами пункту 11 Порядку зазначено, що казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1132 і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном. Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень даного Закону) - у тестовому режимі, з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Системний аналіз судами попередніх інстанцій положень підпункту 200-1.2, підпункту «в» пункту 200-1.4 статті 200-1, підпункту "в" пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, з урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, зумовив висновок про те, що бездіяльність відповідача має вплив на показники суми ПДВ, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (SНакл), що доводить порушення прав позивача.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначені Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569.

За змістом пункту 9 цього Порядку у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами. Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до ДФС у розрізі платників податку не пізніше наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків. На підставі інформації про проведення розрахунків, отриманої від Казначейства, ДФС формує та не пізніше наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надсилає Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків. У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зменшує залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомляє про це ДФС. ДФС на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.

Буквальний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновків, що зазначеним Порядком визначено певний алгоритм дій органів Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України з метою зарахування у поповнення електронного рахунка в системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів, отриманих платником податку в якості субвенції, з подальшим їх спрямуванням відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листами від 11 грудня 2015 року за №9-08/1111-31431, від 30 грудня 2015 року за №9-08/1231-33108 Державна казначейська служба України повідомляла Державну фіскальну службу України про зарахування коштів на сплату податку на додану вартість Підприємством згідно договорів, укладених на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №375 від 04 червня 2015 року.

18 січня 2016 року Державна фіскальна служба України направила до Державної казначейської служби України коригуючі реєстри на суми зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, в поповнення рахунка в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в електронній формі, серед яких коригуючі реєстри позивача, про що додатково повідомила останню листом від 18 січня 2016 року №716/5/99-99-23-01-16.

21 січня 2016 року Державна казначейська служба України повідомила Державну фіскальну службу України, що за даними автоматизованої системи "Є-Казна" (електронне адміністрування податку на додану вартість), МФО 899998, інформація щодо обробки коригуючи реєстрів, зазначених в даному листі, відсутня.

Періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством, встановлені пунктом 3 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, на виконання якого 12 листопада 2014 року між Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України укладено угоду про інформаційне співробітництво, сфера дії якої, як обумовлено у цьому пункті, поширюється на відносини щодо обміну інформацією між сторонами, які виникають у їх практичній діяльності при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні отриманої інформації.

12 листопада 2014 року сторонами підписано протокол №1 до даної угоди, з урахуванням змін, внесених протоколом від 29 квітня 2015 року, згідно з пунктом 3.1 розділу 3 якого, передача інформації відбувається в електронному вигляді засобами інформаційної системи "Єдине вікно подання електронної звітності" (Державна фіскальна служба України) та автоматизованої системи "Є-Казна" (Державна казначейська служба України) із застосуванням криптографічного захисту і використанням електронного цифрового підпису.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неприйнятність доводів податкового органу стосовно того, що Державна казначейська служба України в порушення цих вимог угоди та протоколу до неї направила інформацію про проведення розрахунків платниками податку в письмовому, а не в електронному вигляді, є неприйнятними з огляду на положення статті 200-1 Податкового кодексу України, пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, які не містять жодних застережень щодо відсутності у Державної фіскальної служби України обов'язку своєчасно сформувати та направити Державній казначейській службі України коригуючі реєстри у разі недотримання останньою порядку обміну інформацією між вказаними органами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 25 січня 2016 року №02-15/2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Програміка" повідомило Державну фіскальну службу України, що 18 січня 2016 року коригуючі реєстри коректно передані Державній казначейській службі України, по усіх пакетах типу 8 отримано в автоматизованій системі "Є-Казна" квитанцію зі статусом "NEW" .

Висновуючись на аналізі положень Розділу 2 протоколу №1 від 12 листопада 2014 року, з урахуванням змін, внесених протоколом від 29 квітня 2015 року, додатків 1-4 до цього Протоколу (додаток 1, постачальник інформації Державна фіскальна служба України); "Обмін інформацією про стан рахунка у системі електронного адміністрування податку (далі - електронного рахунка)" (додаток 2, постачальник інформації Державна казначейська служба України); "Обмін інформацією про суми податку на додану вартість, які підлягають перерахуванню" (додаток 3, постачальник інформації Державна фіскальна служба України); "Обмін технологічною інформацією про стан функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість" (додаток 4, постачальник інформації Державна фіскальна служба України, Державна казначейська служба України), визначено, що інформація може передаватись з ознакою транзакції "9" (оновлення документу в картотеці за реєстром). Передача інформації з ознакою транзакції "8" даними додатками не передбачена, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що відповідно до норм законодавства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість реалізовано механізм здійснення операцій зі зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковуються Державною казначейською службою України до виконання в повному обсязі у формі реєстру з ознакою коригування типу 9 "оновлення документу в картотеці за реєстром".

Неможливість обробки Державною казначейською службою України коригуючих реєстрів, направлених 18 січня 2016 року відповідачем з порушенням форми їх направлення призвела до неможливості вчинення подальших дій з метою поповнення рахунку позивача в електронній системі адміністрування податку на додану вартість.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування на рахунок позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України, зобов'язання відповідача зарахувати на рахунок позивача №37513000027118 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти в сумі 659317,72 грн.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фінансової інспекції в Рівненській області та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі №817/287/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер