Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/8927/16

адміністративне провадження №К/9901/49355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2018 (головуючий суддя - Скочок Т.О., судді - Кармазін О.А., Катющенко В.П.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)

у справі № 826/8927/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД»

до відповідача-1 Державної фіскальної служби України,

відповідача-2 Головного управління ДФС у місті Києві,

відповідача-3 Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішення (листа) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ) від 11.12.2015; рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 04.02.2016 про результати розгляду первинної скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 про результати розгляду скарги. Крім того, позивач також просив зобов'язати ДПІ включити відомості з поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць листопад 2015 року, доповнення та додатків 2, 3, 4 та 5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього Товариства в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ безпідставно відмовила Товариству у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість та додатків до неї за листопад 2015 року, а оскарженими рішеннями Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України не задоволено скаргу Товариства на ці дії ДПІ.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Товариство звернулось із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Відповідачі не скористалися своїм правом подати відзив на касаційну скаргу Товариства, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2015 Товариство подало до ДПІ у паперовій формі податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з додатками.

Листом від 11.12.2015 ДПІ проінформувала позивача про те, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року разом з додатками подана у спосіб, що суперечить пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме - на паперових носіях, тому вказана звітність не прийнята.

Товариство звернулось зі скаргою до Головного управління ДФС у місті Києві, та в подальшому до Державної фіскальної служби України, які відповідними рішеннями скарги позивача залишили без задоволення.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що подавши податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року у паперовій формі, Товариство порушило приписи пункту 49.4 статті 49 Податкового Кодексу України, яким передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Пунктом 49.4 статті 49 Податкового Кодексу України визнаечно, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Водночас цим же пунктом у певних випадках допускається подання податкової звітності в інший, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті спосіб, тобто особисто платником податків або уповноваженою на це особою або надісланням поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Верховний Суд, проаналізувавши зміст положень статей 48,49 Податкового Кодексу України, дійшов висновку про те, що недодержання платником податків приписів пункту 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі само по собі не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації за умови наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №810/1570/16.

Суди попередніх інстанцій на наведене уваги не звернули та не з'ясували, чи було подано Товариством податкову звітність з відображенням у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України, чи відповідають дії ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової звітності Товариства вимогам пункту 49.8 Податкового Кодексу України.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено передчасний висновок про безпідставність адміністративного позову, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вимоги щодо визнання незаконними рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 04.02.2016 та Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 мають похідний характер і повинні вирішуватися з огляду на оцінку законності дій ДПІ щодо відмови у прийнятті податкової звітності Товариства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ-ЛТД» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова