Історія справи
Ухвала КАС ВП від 10.10.2018 року у справі №823/5367/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 жовтня 2018 року
Київ
справа №823/5367/15
провадження №К/9901/11324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №823/5367/15
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Мишенка В.В.) від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.) від 19 травня 2016 року,
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в запас за п. "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, майора міліції ОСОБА_1;
- зобов'язати УМВС України в Черкаській області у передбачений ст. 32 та 40 КЗпП України, п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України спосіб перевести ОСОБА_1 з посади заступника начальника слідчого відділу Лисянського РВ УМВС на посаду яка відповідає її кваліфікації та досвіду роботи до Лисянського відділення Звенигородського відділу ГУ Національної поліції України в Черкаській області;
- стягнути з УМВС України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по день поновлення на роботі;
- стягнути з УМВС України в Черкаській області на користь позивача 50 000 грн. моральної шкоди.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм чинного законодавства, у тому числі норм ч. 3 ст. 184 КЗпП України.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 08 лютого 2016 року Черкаський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в запас майора міліції ОСОБА_1 за п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з 06.11.2015 року.
Стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2015 по 08.02.2015.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", у Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області та видати відповідний наказ з цього приводу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді на час звільнення та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, звільняючи позивача, діяв з порушенням процедури звільнення та вимог трудового законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 19 травня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року - залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 17 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області.
8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року.
10. У липні 2016 року позивач подала заперечення на касаційну скаргу.
11. 30 січня 2018 року вказана касаційна скарга Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Відповідач зазначає, що неприйняття працівника міліції на службу до поліції до 06 листопада 2015 року є безальтернативною підставою для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів без обов'язку вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі.
Також скаржник стверджує, що при врегулюванні спірних правовідносин пріоритетне значення мають норми спеціального законодавства, а не норми Кодексу законів про працю України.
Б. Доводи позивача у справі
13. У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення. Вказує, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ з 16 серпня 1999 року.
Згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 16 жовтня 2015 року № 285 о/с, позивачу з 14.08.2015 по 17.12.2015 надано відпустку по вагітності та пологах, на підставі довідки про тимчасову непрацездатність від 14.08.2015 №27 виданої Лисянською ЦРЛ (а.с.8).
Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 06 листопада 2015 року № 312 о/с майора міліції ОСОБА_1 - заступника начальника слідчого відділення Лисянського районного відділу, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за п. 64 «Г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Підстава: Закон України «Про Національну поліцію».
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
15.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
16.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
17. Кодекс законів про працю України
17.1. Частина 3 статті 184. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
18. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII
18.1. Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення". З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
18.2. Пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
18.3. Пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
18.4. Пункт 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
19.1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1).
19.2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2).
20. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29 липня 1991 року № 114
20.1. Пункт 10. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
20.2. Пункт 17. Вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
20.3. Підпункт "г" пункту 64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас з постановкою на військовий облік через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 16 жовтня 2015 року № 285 о/с, позивачу з 14.08.2015 по 17.12.2015 надано відпустку по вагітності та пологах, на підставі довідки про тимчасову непрацездатність від 14.08.2015 №27 виданої Лисянською ЦРЛ (а.с.8).
Згідно з пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Відповідно до абзацу 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.
Верховний Суд також зауважує, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Верховний Суд також зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ в запас майора міліції ОСОБА_1 за п. 64 "Г" (через скорочення штатів) та необхідність поновлення її на посаді заступника начальника слідчого відділення Лисянського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області з 06.11.2015 року.
Доводи відповідача про можливість застосування до спірних правовідносин лише норм спеціального закону спростовуються правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 07.05.2002 року № 8-рп/202 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) правове регулювання Конституцією України (254к/96-ВР) та спеціальними законами України статусу, посадових осіб (частина перша статті 9 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) (3723-12) не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
22. Разом з тим, згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині судового рішення не здійснив розрахунок розміру виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В резолютивній частині рішення суду не вказав розмір такої виплати, а лише зазначив період вимушеного прогулу.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про стягнення з УМВС України в Черкаській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.12.2015 по 08.02.2015 підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - задовольнити частково.
2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі №823/5367/15 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18.12.2015 по 08.02.2015. Справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2016 року у справі №823/5367/15 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх
page
telegram
viber
youtube
