Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2018 року

Київ

справа №817/543/17

адміністративне провадження №К/9901/36901/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 (головуючий суддя - Зозуля Д.П.)

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 (судді: Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовська К.С.)

у справі № 817/543/17

за позовом ОСОБА_2

до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області

про скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2016 №Ф4681-17 на суму 241 024,29 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята на підставі акта перевірки, з яким позивач не згодна, вимога є безпідставною, прийнятою із порушенням встановленого законом строку та порядку. Підприємницька діяльність позивача правомірно здійснювалась із сплатою єдиного податку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що судовим рішенням у справі №817/46/16 підтверджено правомірність донарахування контролюючим органом, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 217 708,49 грн., прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2016 №0000201702 на суму 217 708,49 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 05.01.2016 №0000211702 на суму 23 315,80 грн. Разом з тим, суди дійшли висновку, що відповідачем дотримано порядок формування та строки надсилання оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2016 №Ф-4681-17.

Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулась із касаційною скаргою, в якій просила судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов та скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.11.2016 №Ф4681-17 на суму 241 024,29 грн.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що висновки судів попередніх інстанцій про додержання порядку та строків надсилання спірної вимоги не відповідають обставинам справи, суперечать нормам матеріального і процесуального права, оскільки вимога сформована та направлена платнику з пропуском 15-денного строку, аналогічні вимоги вже направлялись платнику, нарахування сум єдиного внеску здійснено протиправно.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Здолбунівською ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.04.2012 по 31.07.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.07.2015, за результатами якої складено акт перевірки №378/17-2243019321 від 10.08.2015.

На підставі висновків акта перевірки прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиному внеску №Ф-0000201702 від 05.01.2016 у сумі 217 708,49 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000211702 від 05.01.2016.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2016, яке набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження, у справі №817/46/16, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Здолбунівської ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2016 №Ф0000201702 на суму 217 708,49 грн., рішення від 05.01.2016 №0000211702 про застосування штрафних санкцій на суму 23 315,80 грн., відмовлено повністю. Рішенням у даній справі підтверджено правомірність донарахування контролюючим органом недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 217 708,49 грн., прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2016 №0000201702 на суму 217 708,49 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 05.01.2016 №0000211702 на суму 23 315,80 грн.

24.11.2016 Здолбунівським відділенням Рівненської ОДПІ позивачу направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф 4681-17 на суму 241 024,29 грн., згідно з якою сума боргу зі сплати єдиного внеску станом на 24.11.2016 становить 241 024,29 грн., у тому числі єдиний внесок у розмірі 217 708,49 грн. та штраф - 23 315,80 грн. Наявність боргу також підтверджується карткою особового рахунку платника за період з 17.09.2015 по 30.11.2016.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Суд виходить із того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI ).

Згідно із Законом №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною четвертою вказаної норми зазначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 3 розділу VІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, коли дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

В інших випадках, коли платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску або платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) фізичним особам - підприємцям, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Надаючи оцінку доводам Скаржника в межах касаційної скарги, суд зазначає, що суми єдиного внеску та штрафу, включені до оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), є узгодженими шляхом судового оскарження.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність порушення процедури формування та направлення оскаржуваної вимоги, оскільки вона сформована із врахуванням відображення в інтегрованій картці процедур судового оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), зокрема збільшення та зменшення сум до сплати, нарахованих за результатами перевірки.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, колегія суддів дійщла висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №817/543/17 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі №817/543/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова