ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа №360/5181/19

адміністративне провадження №К/9901/14333/20

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 360/5181/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач, ГУ НП в Луганській області), в якому просив:

1.1. визнати неправомірною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 14736,76 грн;

1.2. зобов`язати ГУ НП в Луганській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у сумі 14736,76 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 липня 2019 року його на підставі складеного 09 липня 2019 року рапорту було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". З метою нарахування та виплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції позивач 31 жовтня 2019 року звернувся до відповідача з заявами про надання документів, нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача. У період з 28 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, про що свідчить довідка ГУ НП в Луганській області від 11 липня 2019 року № А-536. Позивачу у період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2019 року винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції не виплачувалась.

2.1. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Так, відповідно до наданої відповідачем довідки з 7 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року грошове забезпечення позивача становило - 17865,00 грн, а одноразова винагорода за участь в АТО становила - 0,00 грн.

2.2. Оскільки Національна поліція України по виконанню своїх функцій та завдань є правоохоронним органом, позивач стверджує, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" йому мала виплачуватись винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення. У період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року позивач проходив службу, брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проте винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за вказаний період відповідачем не нарахована та не виплачена.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 360/5181/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_2 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в загальній сумі 12847,34 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції та зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 14736,76 грн відмовлено.

4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказами першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 30 квітня 2018 року № 120дск та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11 липня 2019 року № А-536 підтверджується, що позивач в період з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2018 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у ГУ НП у Луганській області, яке є правоохоронним органом.

5. Не погодившись із винесеним судовим рішенням суду першої інстанції, ГУ НП в Луганській області подало апеляційну скаргу.

6. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року апеляційну скаргу ГУ НП в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 360/5181/19 - задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 360/5181/19 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ НП в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження доводів позивача щодо виконання ним завдань, пов`язаних з участю в АТО, за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року, а також беручи до уваги те, що виконання службових обов`язків в містах, які відносяться до зони проведення АТО, де позивач проходив службу, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 09 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року.

9. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16, від 14 лютого 2019 року у справі № 812/861/17, від 06 березня 2019 року у справі № 812/1424/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 812/1512/17 та від 26 вересня 2019 року у справі № 812/1327/17, згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнанні як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпоседеню участь в антитерористичній операції, видані на підстав відповідних наказів Антитерорестичного Центру при Службі безпеки України.

9.1. Вказує на те, що наказами першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 30 квітня 2018 року № 120дск та довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11 липня 2019 року № А-536 підтверджується, що позивач в період з 07 листопада 2015 року по 30 січня 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, проходив службу у ГУ НП у Луганській області, яке є правоохоронним органом.

9.2. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки підставам відмови у нарахування та виплати винагороди за безпосередню участь в АТО, а рішення мотивовано відсутністю доказів безпосереднього виконання бойових завдань. Також, судом апеляційної інстанції при оцінці доказів та винесенні рішення не враховані норми права, які закріплені у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-VI.

10. 09 червня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 07 серпня 2020 року закінчено підготовчі дії у даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

13. 22 червня 2020 року від ГУ НП в Луганській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанції залишити без змін. Вказують на те, що матеріали справи свідчать лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у спірний період, а докази того, що позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції в спірний період, в матеріалах справи відсутні. Вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції.

13.1. Звертають увагу на судову практику у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 805/2527/17-а, від 03 серпня 2018 року у справі № 805/1751/15-а, від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а, від 20 лютого 2019 року у справі № 812/484/18, від 10 травня 2019 року у справі 805/416/16-а, від 02 липня 2019 року у справі № 805/1189/16-а, 25 липня 2019 року у справі № 805/1175/17-а, від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 360/5181/19, від 31 липня 2019 року у справі № 812/1962/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 805/805/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18.

Установлені судами фактичні обставини справи

14. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 07 листопада 2015 року по 24 лютого 2017 року проходив службу на посадах старшого інспектора та дільничного офіцера поліції відділу превенції Сєвєродонецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, а з 24 лютого 2017 року по 31 липня 2019 року в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, про що свідчать довідка Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганські області від 22 листопада 2019 року № 4120/111/19-2019 та довідка Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Луганські області від 20 грудня 2019 року б/н (а.с. 22, 47-49).

15. На підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 11 лютого 2016 року № 2/І/ХІІІ/38 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 20 квітня 2016 року (а.с. 15, 16).

16. Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в ГУ НП в Луганській області від 05 листопада 2019 року № 930/111/22-2019, від 20 грудня 2019 року № 1042/111/22-2019 (а.с. 24, 77) у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року нараховано грошове забезпечення:

- за листопад 2015 року в сумі 5040,00 грн;

- за грудень 2015 року в сумі 6300,00 грн;

- за січень 2016 року в сумі 6525,00 грн.

17. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідками управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Луганській області від 05 листопада 2019 року № 928/111/22-2019, від 05 листопада 2019 року № 930/111/22-2019, від 20 грудня 2019 року № 1042/111/22-2019 та від 20 грудня 2019 року № 1043/111/22-2019 за спірний період позивачу не нараховувалась (а.с. 23, 24, 77, 78).

18. Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року.

Джерела права

19. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.

21. Згідно з статтею 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

22. Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №158 від 04 червня 2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

23. У відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

24. Згідно з пунктом 2 вказаної постанови військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

25. Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.

26. Відповідно до пункту 6 постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

27. Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року №49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

28. Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).

29. Згідно з пунктом 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.

30. Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов`язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

30.1. Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об`єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об`єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об`єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.

31. Пунктами 1, 3, 4 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2015 року № 123 «Про деякі питання відрядження до зони АТО», передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов`язків

32. Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.

33. Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

34. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Згідно з приписами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

36. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 22 червня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

37. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 812/889/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 812/927/16, від 14 лютого 2019 року у справі № 812/861/17, від 06 березня 2019 року у справі № 812/1424/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 812/1512/17 та від 26 вересня 2019 року у справі № 812/1327/17, згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнанні як накази Антитерористичного Центру при службі безпеки України, так і довідки про безпоседеню участь в антитерористичній операції, видані на підстав відповідних наказів Антитерорестичного Центру при Службі безпеки України.

38. У цій справі та в адміністративних справах № 812/889/17, № 812/927/16, № 812/861/17, № 812/1424/16, № 812/1512/17, № 812/1327/17 предметом є визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень при нарахуванні в повному обсязі грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

39. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

40. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

41. Предметом судового контролю у даній справі є бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 14736,76 грн.

42. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

43. Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, ГУ НП в Луганській області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

44. З матеріалів справи слідує, що відповідно до наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, № 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 30 квітня 2018 року № 120дск та довідки ГУ НП в Луганській області від 11 липня 019 року № А-536 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 07 листопада 2015 року 30 квітня 2016 року.

45. За спірний період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року, позивачу нараховано грошове забезпечення, що підтверджується довідками ГУ НП в Луганській області від 05 листопада 2019 року № 930/111/22-2019 та від 20 грудня 2019 року № 1042/111/22-2019.

46. Вищезазначені накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України підтверджують включення ОСОБА_1 до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської областей. Військовослужбовці з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення Антитерористичної операції.

47. Посилання скаржника на те, що він брав безпосередню участь в АТО з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року суд вважає безпідставними, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.

48. Як уже зазначалось, однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.

49. Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.

50. Проте, матеріалами справи не підтверджується перебування позивача у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО у період з 07 листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року.

51. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

52. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 812/860/17, від 31 липня 2019 року у справі № 812/1962/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 360/412/19, від 20 грудня 2019 року у справі № 360/3453/19, від 24 січня 2020 року у справі № 812/1487/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/793/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18, від 24 квітня 2020 року у справі № 812/1511/17, від 28 травня 2020 року у справі № 360/3196/19, від 29 травня 2020 року у справі № 360/2138/19, від 09 липня 2020 року у справі № 812/1008/17. Підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.

53. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

54. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

55. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

56. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

58. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

60. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 360/5181/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов