Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №826/8168/17

адміністративне провадження №К/9901/4166/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 у складі судді Федорчука А.Б. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 у складі колегії суддів: Шурка О.І., Василенка Я.М., Степанюка А.Г. у справі №826/8168/17 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В червні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз") у бік економічно обґрунтованого;

- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) встановити для ПАТ «Київоблгаз» економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, зокрема, включивши до складу такого тарифу:

витрати на придбання природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат на період 2016 року в обсязі, розрахованому відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892;

витрати на оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат за період 2014-2016 років, в частині, що не була компенсована внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, а саме 319,6 млн грн без ПДВ;

компенсацію недоотриманої тарифної виручки у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік в сумі 124,6 млн грн без ПДВ;

- скасувати постанову НКРЕКП від 15.12.2016 № 2290 з моменту встановлення нового економічно обгрунтованого тарифу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок бездіяльності НКРЕКП з перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу та внаслідок встановлення тарифів, які не покривають підприємству фактичних витрат, в ПАТ «Київоблгаз» виник дефіцит коштів для оплати природного газу на потреби виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», що станом на день подання позовної заяви становить 289 млн грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо незабезпечення належного розгляду заяви позивача про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ «Київоблгаз» у бік економічно обґрунтованого.

Зобов`язано НКРЕКП встановити для позивача економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, зокрема, включивши до складу такого тарифу: витрати на придбання природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат на період 2016 року в обсязі, розрахованому відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892; витрати на оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат за період 2014-2016 років, в частині, що не була компенсована внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, а саме 319,6 млн. грн. без ПДВ; компенсацію недоотриманої тарифної виручки у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік в сумі 124,6 млн. грн. без ПДВ.

Вирішено постанову НКРЕКП від 15 грудня 2016 року №2290 вважати такою, що втратила чинність з моменту встановлення нового економічно обґрунтованого тарифу.

Стягнуто з відповідача за рахунок державних асигнувань на користь ПАТ «Київоблгаз» судові витрати в сумі 4800 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, вийшов за межі позовних вимог не зазначивши про це, оскільки позивач не просив визнавати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення належного розгляду заяви позивача про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для позивача у бік економічно обгрунтованого. Вказує на неправомірний розгляд справи судом першої інстанції в порядку письмового провадження, що призвело до порушення основних принципів правосуддя.

Крім того, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили положення статей 99, 100 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки предметом розгляду даної справи є ймовірна бездіяльність відповідача щодо неперегляду тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ "Київоблгаз" у бік економічно обгрунтованого у період з 2014 по 2016 роки, а з позовом позивач звернувся в червні 2017 року, не навівши при цьому обгрунтованих доводів чи обставин, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим. Також, на його думку, суди, зобов`язавши відповідача встановити для позивача тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, втрутились у дискреційні повноваження відповідача, що заборонено.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Київоблгаз» на підставі ліцензії серії АГ №507469, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 30.06.2011 (01.09.2015 переоформлена на безстрокову) здійснює розподіл природного нафтового газу (метану) вугільних родовищ.

ПАТ «Київоблгаз» отримує плату за розподіл природного газу за тарифами, встановленими НКРЕКП на підставі п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 № 1540 (далі - Закон про НКРЕКП), ст. 8, 9 Закону України «Про публічні монополії», п. 8 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

Станом на день подання позовної заяви для ПАТ «Київоблгаз» діє тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 15.12.2016 N2290, який не передбачає необхідних для товариства компенсацій витрат, що виникли внаслідок неврахування НКРЕКП в тарифах 2014-2015 років необхідних обсягів природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат (далі - ВТВ) та різниці в цінах на ВТВ і недоотримання тарифної виручки у зв`язку із зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік і залишаються некомпенсованими, в розмірі 444,2 млн грн без ПДВ.

19 травня 2017 року ПАТ «Київоблгаз» звернулось до НКРЕКП із заявою про встановлення економічно обґрунтованого тарифу, де просило встановити компенсації непередбачених в тарифах 2014-2015 років обсягів природного газу для потреб ВТВ та різниці в цінах на ВТВ в розмірі 289 млн грн без ПДВ та в тарифах 2016 року в розмірі 30,6 млн грн без ПДВ, та недоотримання тарифної виручки у зв`язку із зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік - 124,6 млн грн без ПДВ, але відповіді у встановлений законодавством 30-денний строк не отримало.

Позивач зазначає, що чинний на сьогодні тариф не забезпечує відшкодування його обґрунтованих витрат та отримання прибутку.

На думку позивача, НКРЕКП протягом 2014-2016 років допускала бездіяльність у здійсненні своїх повноважень з перегляду тарифів на розподіл природного газу та приведення їх до рівня економічно обґрунтованих, що призвело до штучного нарощування дефіциту обігових коштів позивача. Внаслідок чого позивача позбавлено можливості компенсувати необхідні для ведення власної господарської діяльності виробничі витрати, зокрема, здійснювати оплату природного газу на потреби виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат власнику - Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз»), що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та власних нормативних актів допустив бездіяльність, не розглянувши належним чином заяву позивача про перегляд тарифу, не повідомив про наслідки її розгляду, а також не усунув існуючої протягом тривалого часу невідповідності тарифів фактичним витратам позивача, внаслідок чого для позивача залишається чинним економічно необґрунтований та дискримінаційний тариф, який не покриває витрат позивача на придбання природного газу для потреб ВТВ.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про природні монополії», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 № 12, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.01.2010 за № 29/17324, які діяли до 26.03.2017, тарифи повинні бути економічно обґрунтованими і встановлюватись таким чином, щоб забезпечити ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат.

Встановлення тарифів на розподіл природного газу належить до повноважень НКРЕКП відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-УІ, який діяв до 01.10.2015, ч. 3 та ч. 6 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329- VIII, який діє з 01.10.2015.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у разі застосування будь-якого способу державного регулювання цін порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення тарифів повинні забезпечити покриття економічно обґрунтованих витрат, залучення необхідних інвестицій, дотримання екологічних вимог, вимог якості та безпеки, обґрунтованої прибутковості.

Частиною 6 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що ціни на ринку природного газу, що регулюються державою (зокрема тарифи на послуги з розподілу), повинні бути: 1) недискримінаційними; 2) прозорими; 3) встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи виходячи із економічно обгрунтованих та прозорих витрат відповідного суб`єкта ринку природного газу та з урахуванням належного рівня рентабельності, а також, де це можливо, встановленими з урахуванням зіставлення з показниками аналогічних категорій регульованих цін, встановлених Регулятором для інших суб`єктів ринку природного газу, або таких, що діють на ринках природного газу інших держав.

Порядок та процедура встановлення тарифів регламентуються Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ від 28.07.2011 № 1384 (далі - Порядок № 1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств 3 газопостачання та газифікації, затвердженою постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983 (далі - Методика № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 за № 685/23217 (далі - Процедура № 369). Зокрема, вимога щодо встановлення НКРЕКП (в минулому - НКРЕ) економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов`язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтованого рівня прибутку міститься - в пункті 2.1 Порядку 1384; в пунктах 1.5, 1.7, 4.1, розділу 5 Методики 983; в Процедурі 369.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 «Розрахунок тарифів» Методики № 983 основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування і постачання природного газу є витрати підприємства і обсяги протранспортованого та поставленого споживачам природного газу.

Пунктом 4.2. вказаного розділу передбачено, що витрати підприємства на транспортування та постачання природного газу визначаються згідно з національним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Методичним положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах.

Відповідно до п. 2.5 Процедури № 369 суб`єкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, пов`язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку. До таких витрат також відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовується для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу (далі - ВТВ та НВтр) (п. 4.5 Методики № 983, п. 2.1.5 Процедури № 369).

Виробничо-технологічні витрати/втрати газу визначаються як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та врутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів (розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі - Методика 1), розділ 1 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (далі - Методика 2), затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 № 264.

Тобто, ВТВ під час розподілу газу виникають з об`єктивних причин, як наслідок технологічного процесу та зношеності газотранспортної системи, такі витрати є невід`ємною частиною виробничого процесу розподілу природного газу та формують собівартість послуги розподілу газу.

Розмір складової тарифу для покриття ВТВ визначається відповідно до чинного законодавства, тобто на підставі наказу Міненерговугілля від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах" (далі - наказ № 737) та зазначених вище Методик 1, 2.

Нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок, будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Отже, можливість позивача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо та безпосередньо залежить від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Тому, НКРЕКП затверджуючи тариф на розподіл для ПАТ «Київоблгаз», повинен встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та враховує всі матеріальні витрати товариства.

Наказом Міенерговугілля від 23.11.2011 року № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах» передбачено, що Міністерство визначає для газорозподільних підприємств обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу (ВТВ) на рік.

Як встановлено судами, ПАТ «Київоблгаз» подало до Міністерства розрахунок ВТВ на 2015 рік в обсязі 111 820,857 тис. куб. м. газу. Зазначений розрахунок був проведений з врахуванням необхідної компенсації, затвердженої наказом Мінпаливенерго України № 664 від 24.09.14, розміру ВТВ на 2014 рік для ПАТ «Київоблгаз» у обсязі 54528 тис. куб. м., що на 50524,3 тис. куб. м. менше, ніж передбачено Методиками, тобто обсяг ВТВ на 2014 рік було занижено на 48.1 % (розрахований ПАТ «Київоблгаз» згідно Методик розмір ВТВ на 2014 рік складав 105 052,3 тис. куб. м. газу).

Наказом Мінпаливенерго № 122 від 02.03.15 затверджено розмір ВТВ для ПАТ «Київоблгаз» у обсязі 49 812 тис. куб. м., що на 62 008,857 тис. куб. м. менше від розрахованих згідно Методик, тобто, обсяг ВТВ занижено більш як на 55%.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 скасовано додаток до наказу № 122 за позовами 30 газорозподільних підприємств, в тому числі, і ПАТ «Київоблгаз». Визнано неправомірними дії Міненерговугілля щодо встановлення розмірів ВТВ та Втр меншими, ніж розраховані газорозподільними підприємствами відповідно до Методик. Судом зазначено про перевищення Міністерством повноважень під час заниження розмірів річних обсягів ВТВ та Втр.

Як встановлено судами, відповідач не вжив жодних дій для коригування тарифів на розподіл природного газу, затверджених на підставі незаконного наказу. Хоча в подальшому відповідач міг передбачити компенсацію неврахованих раніше обсягів природного газу на ВТВ при затвердженні тарифів 2016-2017 років. Однак при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідач не встановив для позивача відповідних компенсацій.

Так, для позивача діє тариф, затверджений постановою НКРЕКП від 15.12.2016 № 2290, що набрала чинності з 1 січня 2017 року, який не передбачає такого виду необхідних для товариства компенсацій витрат як природний газ для потреб ВТВ, що складаються з: витрат на оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат за період 2014-2016 років, в частині, що не була компенсована внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, а саме 319,6 млн грн без ПДВ; компенсацію недоотриманої тарифної виручки у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік в сумі 124,6 млн грн без ПДВ, всього зазначених витрат на загальну суму 444,2 млн грн.

Доказів щодо економічної необґрунтованості заявлених позивачем витрат відповідачем не надано.

Згідно з п. 3.1 розділу ІІІ «Порядок розгляду заяви» Процедури № 369 заява та документи, щодо неї додаються, перевіряються структурним підрозділом НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, щодо її відповідності вимогам цієї Процедури. У разі надання неповного пакета документів, визначеного пунктом 2.1 розділу II цієї Процедури, заява не розглядається, про що НКРЕ повідомляє заявника у письмовій формі у 10-денний строк з дня надходження таких документів до НКРЕ та повертає їх заявнику. У разі відповідності заяви та доданих до неї документів, визначених пунктом 2.1 розділу II цієї Процедури, відповідний структурний підрозділ НКРЕ, до компетенції якого належить формування цінової, тарифної та інвестиційної політики в нафтогазовому комплексі, розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до НКРЕ. У разі потреби НКРЕ може звернутися до суб`єкта господарювання, що провадить або має намір провадити господарську діяльність, щодо надання додаткових пояснень та обґрунтувань, які подаються суб`єктом господарювання до НКРЕ у визначений нею строк. Розгляд заяви призупиняється на строк, необхідний для доопрацювання структури тарифу або інвестиційної програми, якщо при розгляді структурними підрозділами НКРЕ виникають питання, що потребують додаткового вивчення і доопрацювання, про що НКРЕ письмово повідомляє суб`єкта господарювання.

Однак, відповідач не надіслав на адресу позивача відмови у розгляді заяви від 19.05.2017 № KV-СЛ-5216-0517, повідомлень про необхідність надання додаткових матеріалів чи додаткового вивчення документів, повідомлень про необґрунтованість наведених позивачем розрахунків витрат.

Доводи відповідача щодо нерозгляду зазначеної заяви позивача від 19.05.2017 полягають у тому, що позивач 21.06.2017 листом від 21.06.2017 № KV-СЛ-6204-0617 подав до НКРЕКП оновлену заяву про перегляд тарифу на розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, у зв`язку із зміною обсягу транспортування за ІІ квартал 2017 року, а тому НКРЕКП не розглядала заяву від 19.05.2017 № KV-СЛ-5216-0517.

Проте, вказані доводи спростовані судами попередніх інсатнції, які вказали, що, якщо рахувати 30-денний строк на розгляд заяви від 19.05.2017, то відповідь НКРЕКП повинна була надати не пізніше 19.06.2017, а інша заява позивача надійшла до НКРЕКП 21.06.2017, тобто після спливу строку розгляду попередньої заяви.

Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанов відповідача про встановлення тарифів за 2014-2016 роки, то зазначені доводи правильно не взяті до уваги судами першої та апеляційної інстанці, оскільки позивач оскаржує бездіяльність НКРЕКП з перегляду тарифу на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, який встановлений постановою відповідача від 15.12.2016 № 2290, що стала відома позивачу по закінченні передбаченого законодавством 30-денного строку розгляду відповідної заяви позивача про перегляд тарифу від 19.05.2017 № KV-Сл-5216-0517, і полягала у порушенні передбаченого законодавством порядку встановлення тарифів. Тарифи 2014-2016 років не є предметом позовних вимог.

Твердження відповідача про встановлення протягом 2014-2017 років тарифів на розподіл природного газу, в яких простежується поступове, як правило, збільшення розміру кожного наступного тарифу порівняно з попереднім, не спростовує доводів позивача щодо невключення до тарифів економічно обґрунтованих витрат позивача на природний газ для потреб ВТВ. Затверджені НКРЕКП тарифи для Позивача не тільки не стимулюють ефективність діяльності останнього, а й заподіюють йому численні збитки. Внаслідок таких дій НКРЕКП, у позивача росте заборгованість на користь власника природного газу (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з незалежних від дій та волі позивача причин, що ставить його та власника природного газу в нерівні умови господарювання за договором на купівлю-продаж природного газу для потреб ВТВ.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм надана належна правова оцінка. Нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді: Л.Л.Мороз

А.І. Рибачук