ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №814/698/16

адміністративне провадження №К/9901/11835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року (суддя - Марич Є.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

треті особи - Національна поліція України, Атестаційна комісія № 5 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 3,

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, треті особи - Національна поліція України, Атестаційна комісія № 5 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Апеляційна атестаційна комісія Південного регіону № 3, про визнання протиправним та скасування наказу № 43 о/с від 16 березня 2016 року щодо звільнення її з поліції, поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 16 березня 2016 року № 43 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 Поновлено ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді старшого слідчого Заводського відділу поліції з 16 березня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулось до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить ці рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що рішення судів не містять зазначень про конкретні порушення поліцейським керівництвом або атестаційними комісіями норм Законів при звільненні позивача.

Крім того, відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права в частині стягнення на користь позивача компенсації витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року), передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

30 січня 2018 року касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 10 квітня 2018 року призначена до попереднього розгляду в суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, доводи сторін у справі, робить висновок, що касаційна скарга має бути залишена без задоволення з огляду на таке.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію" (Закон №580-VIII, набрав чинності 07 листопада 2015 року), яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до преамбули Закон №580-VIII визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції.

Відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01 лютого 2016 року № 52 наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та підпорядкованих підрозділів.

Згідно з частини 2 статті 57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 ( пункт 3 розділу І).

Усі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі, або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків. У даному випадку, відповідач проводив атестацію не з індивідуальних причин (у розумінні частини другої статті 57 Закону №580-VIII), а загальну атестацію для всіх поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та територіальних підрозділів, які до цього працювали в міліції. Однак, у Законі №580-VIII відсутні підстави для проведення атестації майже всього складу територіального органу поліції. Наявність таких підстав для проведення атестування позивача не встановлена.

Таким чином, проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, суперечить вимогам цього закону.

Згідно з ч.1 ст.58 Закону України« Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

ОСОБА_2 наказом начальника Головного управління національної поліції в Миколаївській області № 3 о/с від 07 листопада 2015 року призначили на посаду старшого слідчого Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського, тому проводити її атестацію можливо лише в разі виникнення індивідуальних підстав передбачених частиною другою статті 57 Закону № 580, але відповідач не зазначає, цих підстав.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ відповідача про звільнення позивача прийнято протиправно, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню.

Щодо посилань в касаційній скарзі на порушення допущені судами попередніх інстанцій при стягненні з відповідача правової допомоги Суд наголошує на наступному.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закон № 4191-VI) визначено, що витрати на правову допомогумають бути документально підтверджені та доведені.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Cуд зазначає, що, не зважаючи на порядок визначення гонорару у договорі, суд для обчислення суми компенсації витрат повинен керуватись вимогами Закону № 4191-VI.

При цьому, виходячи з приписів норм глави 6 розділу II та глави 3 розділу III КАС України, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Судом апеляційної інстанції в своєму рішенні зазначено, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 29 березня 2016 року додаток до договору № 1 в якому наведений остаточний розрахунок погодинної вартості послуг (6 годин), акт виконаних робіт від 14 квітня 2016 року, квитанцію від 29 березня 2016 року про оплату послуг позивачем.

Таким чином, судами встановлено, що позивачем надано суду документально підтверджені судові витрати по сплаті правової допомоги.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вказана обставина досліджувалась та їй надавалась правова оцінка, а твердження відповідача в касаційній скарзі щодо неправильного застосування судами процесуальних норм права в цій частині ґрунтується на помилковому тлумаченні цих норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, Суд, вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

В.М. Шарапи