ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/23179/19

адміністративні провадження №К/9901/8097/20, №К/9901/8898/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дачно-будівельного кооперативу "Трудовий відпочинок" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т. О. від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Епель О. В., суддів: Карпушової О. В., Степанюка А. Г. від 18.02.2020

у справі №640/23179/19

за позовом Дочірнього підприємства "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал"

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Дачно-будівельний кооператив "Трудовий відпочинок",

про визнання протиправними рішення та наказу

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року Дочірнє підприємство "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" (далі також - позивач) звернулося до суду із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі також - відповідач), за участю третіх осіб: Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі також - третя особа 1), Дачно-будівельного кооперативу "Трудовий відпочинок" (далі також - третя особа 2), в якому просило визнати протиправними рішення головного інспектора будівельного нагляду від 04.10.2019 №25 "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт" та наказу від 04.10.2019 №25- "Д" Державної архітектурно-будівельної інспекції України "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт".

2.02.12.2019 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію наказу від 04.10.2019 №25- "Д" Державної архітектурно-будівельної інспекції України про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113191580912 від 07.06.2019 на об'єкті будівництва "Будівництво курортно-рекреаційного розважального комплексу-пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого в м.

Одеса, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчику)".

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.02.2020, заяву задоволено: зупинено дію наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04.10.2019 №25- "д" "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт" до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/23179/19.

4. У березні 2020 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги Дачно-будівельного кооперативу "Трудовий відпочинок" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

5. Ухвалами Верховного Суду від 15.04.2020 та від 14.09.2020 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами Дачно-будівельного кооперативу "Трудовий відпочинок" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 відповідно.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство "Інтеграл-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтеграл" є замовником будівництва курортно-рекреаційного розважального комплексу-пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом, розташованого в м. Одеса, 13 ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчику).

7. Зазначене будівництво здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 17.02.2015 № 01-06/151, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради, та дозволу на виконання будівельних робіт від 07.06.2019 № ІV 113191580912.

8. Наказом ДАБІ України від 04.10.2019 № 25-д анульовано зазначений дозвіл на виконання будівельних робіт. Будівельні роботи на об'єкті зупинені.

9. На адресу позивача від ТОВ "Авіа-Техсервіс" надійшла вимога про сплату неустойки в розмірі 202 800,00 грн у зв'язку з порушенням зобов'язань за попереднім договором від 16.09.2019 про надання у суборенду баштового крану.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 04.12.2019, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 18.02.2020, визнав обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності та достатності підстав для застосування заходів забезпечення позову з урахуванням тих обставин, якими мотивується заява про забезпечення позову: представником позивача надано суду копію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (м. Одеса, 13, ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчику), назва об'єкта будівництва "нове будівництво курортно-рекреаційного розважального комплексу - пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом") від 17.02.2015 №01-06/151, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради; в оскаржуваному наказі чітко не статтями 150, 151, 345, 351, 355, 356, 359 КАС Україниодавчо визначених підстав для анулювання Дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до положень частини 6 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу повністю блокується діяльність замовника будівництва - позивача, який у рамках великого девелоперського проекту зазнає значних прямих збитків від простою будівництва та неможливості завершити відповідний інвестиційний проект.

11. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ДП "Інтеграл-Буд" надано документи, які підтверджують чіткий темпоральний план, у межах якого повинні виконуватися відповідні будівельні роботи, та первинні документи, що засвідчують обсяг робіт, проведених для належного виконання інвестиційного проекту до зупинення будівництва внаслідок прийняття оскаржуваного позивачем наказу ДАБІ України. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу ДАБІ від 04.10.2019 № 25-д до вирішення спору по суті мало б наслідком істотні фінансові витрати та суттєві зміни в господарській діяльності позивача, усунення яких та застосування реституції у спірних правовідносинах, у разі задоволення судом відповідного позову, а також ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача було б значно ускладнено або навіть унеможливлено. Судова колегія звернула увагу на те, що підставою для прийняття ДАБІ зазначеного наказу стала інформація, отримана від Департаменту ДАБІ в Одеській області, про те, що містобудівні умови та обмеження щодо об'єкта будівництва позивача не зареєстровані. Разом з тим позивачем при поданні до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову були надані відповідні містобудівні умови та обмеження з відміткою про їх реєстрацію.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

12. Дачно-будівельний кооператив "Трудовий відпочинок" у касаційній скарзі на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 посилається на те, що судами забезпечено позовні вимоги позивача за відсутності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Судами не враховано, що фінансові права забудовника можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушенням будівельних норм та стандартів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена правомірність винесеного відповідачем рішення. Позивач має право разом із іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди в порядку статті 1173 Цивільного кодексу України.

Судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач на підставі містобудівних умов та обмежень, які не видавались, розробило проектну документацію та отримало дозвіл на виконання будівельних робіт. Судами не врахована позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №826/16216/18 та від
26.12.2019 у справі №640/13245/19. Застосовані судами заходи забезпечення позову є непропорційними та неспівмірними.

13. Державна архітектурно-будівельна інспекція України у касаційній скарзі на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 посилається на те, що під час їх постановлення суди попередніх інстанцій не врахували, що фактична відсутність містобудівних умов та обмежень позбавляє позивача права на розроблення містобудівної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову без виклику учасників справи та без дослідження фатів та обставин, які міг повідомити відповідач. Вжитий судом першої інстанції спосіб забезпечення позову фактично є вирішенням спору у цій справі по суті шляхом його задоволення у повному обсязі. Позивачем не доведено завдання йому збитків, які настали/могли настати у зв'язку з анулюванням відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт. Вжиті судами заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами та зумовили вирішення спору по суті.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

16. Як вбачається зі змісту частини 2 статті 150 КАС України підстави забезпечення позову, передбачені нею, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, оскільки забезпечення позову по своїй суті є наданням позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили; заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

17. Згідно з положеннями статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

18. Зважаючи на наведене, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

19. Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

20. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

21. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що оскаржувані рішення мають очевидні ознаки протиправності, оскільки підставою для анулювання дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113191580912 від 07.06.2019 була та обставина, що містобудівні умови та обмеження для проектування спірного об'єкта будівництва не зареєстровані. Однак суду надано копію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (м. Одеса, 13, ст. Великого Фонтану (біля концертного майданчику), назва об'єкта будівництва "нове будівництво курортно-рекреаційного розважального комплексу - пансіонату сімейного типу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом") від 17.02.2015 №01-06/151, виданих Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради. Крім того, приписами частини 6 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не передбачено такої підстави для анулювання дозволів на виконання будівельних робіт як відсутність зареєстрованих містобудівних умов та обмежень.

Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного наказу повністю блокується діяльність замовника будівництва - позивача, який у рамках великого девелоперського проекту зазнає значних прямих збитків від простою будівництва та неможливості завершити відповідний інвестиційний проект.

23. Суди попередніх інстанцій погодилися з цими доводами позивача та з огляду на це дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову ДП "Інтеграл-Буд" шляхом зупинення дії наказу ДАБІ від 04.10.2019 № 25-д до вирішення спору по суті мало б наслідком істотні фінансові витрати та суттєві зміни в господарській діяльності позивача, усунення яких та застосування реституції у спірних правовідносинах, у разі задоволення судом відповідного позову, а також ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача було б значно ускладнено або навіть унеможливлено.

24. Однак колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на наступне.

25. Щодо ускладнення/унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів позивача та завдання йому значних фінансових втрат і змін в його господарській діяльності, колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

26. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

27. У випадку оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди, а тому наведені доводи не можуть бути підставою вжиття заходів забезпечення позову, відтак колегія суддів відхиляє і доводи відповідача щодо недоведення позивачем завдання йому збитків, які настали/могли настати у зв'язку з анулюванням відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та доводи третьої особи 2 щодо того, що позивачу може бути завдано ще більших фінансових збитків у випадку відмови у задоволенні цього позову.

28. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 13.05.2020 у справі №640/16714/19.

29. Враховуючи наведене, безпідставним є і посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення заяви на те, що станом на час розгляду судом першої інстанції питання про вжиття заходів забезпечення позову ДП "Інтеграл-Буд" одним з його контрагентів, а саме ТОВ "Авіа-Техсервіс", вже було виставлено вимогу про сплату неустойки в розмірі 202
800,00 грн у зв'язку із зупиненням будівництва. Крім того, колегія суддів зауважує, що подання відповідної вимоги не може свідчити про те, що позивач дійсно повинен сплатити ТОВ "Авіа-Техсервіс" вказаний розмір неустойки за період з моменту прийняття відповідачем оспорюваних рішень.

30. Також безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на те, що ДП "Інтеграл-Буд" надано документи, які підтверджують чіткий темпоральний план, у межах якого повинні виконуватися відповідні будівельні роботи, та первинні документи, що засвідчують обсяг робіт, проведених для належного виконання інвестиційного проекту до зупинення будівництва внаслідок прийняття оскаржуваного позивачем наказу ДАБІ України, оскільки надання цих документів жодним чином не може свідчити про неможливість відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або ж про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, або ж підтверджувати протиправність оскаржуваних рішень відповідача.

31. Колегія суддів зауважує, що повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного контролю спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

32. На відміну від господарської діяльності позивача при здійсненні своєї діяльності відповідач покликаний забезпечити додержання вимог спеціального законодавства, а враховуючи потенційну небезпеку та наслідки, які можуть виникнути у зв'язку з недотриманням вимог містобудівного законодавства і які можуть нести загрозу життю та здоров'ю людей, навколишньому середовищу, прийняття відповідачем рішень не може ставитись виключно у залежність від можливості здійснення позивачем його господарської діяльності.

33. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

34. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від
11.12.2019 у справі № 826/16216/18 та від 23.01.2020 у справі №640/1945/19.

35. Щодо доводів на обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень слід зазначити таке.

36. Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

37. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

38. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

39. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №640/13245/19.

40. У даному контексті, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважує, що зазначені позивачем та враховані судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про забезпечення позову обставини не дають підстав для переконання в тому, що оскаржувані рішення відповідача явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

41. Водночас висновки судів ґрунтуються на поясненнях позивача.

42. Колегія суддів враховує доводи третьої особи 2 щодо безпідставності висновку суду апеляційної інстанції, що позивачем при поданні до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову були надані відповідні містобудівні умови та обмеження з відміткою про їх реєстрацію, а відтак що доказами, наданими суду першої інстанції, підтверджувалася відсутність підстави, з якої ДАБІ прийнято такий наказ, з огляду на наступне.

43. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, зазначив, що постановляючи зазначену ухвалу, суд виходив з того, що наявні правові підстави, прямо передбачені статтею 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, а саме існування ознак очевидної протиправності оскаржуваного у цій справі наказу ДАБІ.

44. Встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оспорюваних рішень відповідача є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, а не виключно на підставі поданих позивачем доказів (у цьому випадку містобудівних умов та обмежень).

45. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову.

46. Отже, забезпечуючи позов шляхом зупинення дії наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04.10.2019 №25- "д" "Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт" до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі, суди внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшли помилкового висновку про необхідність застосування цього заходу.

47. Водночас колегія суддів відхиляє доводи Дачно-будівельного кооперативу "Трудовий відпочинок", що при постановленні оскаржуваних судових рішень про забезпечення позову судами попередніх інстанцій не враховано, що позивач на підставі містобудівних умов та обмежень, які ніколи не видавались, розробив проектну документацію та отримав дозвіл на виконання будівельних робіт, та доводи Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо фактичної відсутності містобудівних умов та обмежень у позивача, оскільки дані доводи неможливо у повному обсязі перевірити під час вирішення заяви про забезпечення позову у цій справі.

48. Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, про помилковий розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову без виклику учасників справи та без дослідження фатів та обставин, які міг повідомити відповідач, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з положеннями статті 154 КАС України суд на власний розсуд вирішує питання щодо можливості розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, за участю особи, яка подала заяву про забезпечення позову або ж у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, - з повідомленням заінтересованих осіб.

49. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції здійснив розгляд апеляційних скарг позивача та третьої особи 2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи, зокрема, за участю представника відповідача.

50. Зважаючи на наведене, враховуючи приписи статті 351 КАС України, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Дачно-будівельного кооперативу "Трудовий відпочинок" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Інтергал-Буд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтергал" про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко