Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №826/9462/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/9462/16

адміністративне провадження №К/9901/22591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого судді - Бевзенка В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.

за участі:

секретаря судового засідання - Ігнатенко О. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Борбуц І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/9462/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної міграційної служби України

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ісаєнко Ю. А., суддів - Губської Л. В., Федотова І. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України №81 від 11 червня 2015 "Про визнання бланків недійсними";

- зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України "Про визнання бланків недійсними" від 11.06.2015 року № 81 визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що своїми діями, а саме визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та бланку паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2, який належить громадянці України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично позбавлено позивача можливості посвідчити свою особу та підтвердити громадянство України за кордоном, а також позбавлено права на виїзд з України та в'їзд в Україну, внаслідок чого протиправно обмежено та фактично порушено гарантовані їй Конституцією України права, свободи й інтереси, оскільки чинним законодавством не визначено процедури визнання недійсними (анулювання) вже виданих громадянину паспортів.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

13 лютого 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі;

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 "Про визнання недійсним бланків" в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3;

3. Зобов'язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 81 від 11.06.2015 "Про визнання недійсним бланків" в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним наказу відповідача від 11 червня 2015 року №81 в оскаржуваній частині, оскільки в ДМС України була відсутня інформація про видачу паспорту громадянина України з порушенням норм чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції в своїй постанові від 13 лютого 2017 року зауважив, що отримання даного паспорта громадянина України з порушенням норм чинного законодавства судом не встановлено, облікових документів, у тому числі щодо списання бланків паспортів, на підставі яких можливо було б встановити, що зазначені бланки паспортів дійсно не було використано в 2012 році, а також, що ці бланки перебували в залишку невикористаних бланків в територіальних органах чи підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим у лютому 2014 року відповідачем не надано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

24 квітня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу Державної міграційної служби України задовольнити;

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що правовою підставою для видачі паспорту громадянина України та паспорту громадянина України для виїзду за кордон є набуття особою громадянства України у порядку, визначеному чинним законодавством, а підставою для визнання бланків зазначених паспортів недійсними (анулювання) - їх видача з порушенням вимог чинного законодавства.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що Указ Президента України про прийняття позивача до громадянства України не приймався, інші підстави вважати її громадянкою України відсутні.

Також, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих, у розумінні статті 70 КАС України, доказів, які б підтверджували факт набуття нею громадянства України у порядку, визначеному законодавством.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що, позивачем не було доведено обставин щодо набуття нею громадянства України у порядку, визначеному законодавством, на які вона посилається у своїй позовній заяві, і тим самим не виконано обов'язку, покладеного на неї частиною 1 статті 71 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2, яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зокрема скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 826/9462/16 не ураховано положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), якими передбачено обов'язок суб'єкта владних повноважень, як відповідача, доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В касаційні скарзі представник позивача зауважив, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що відповідач не надав судам жодного доказу встановлення факту незаконного документування позивачки паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши в оскаржуваній постанові наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" та постанову Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152 в редакції від 12 грудня 2014 року, дійшов помилкового та суперечливого висновку про те, що підставою для визнання зазначених в оскаржуваному наказі бланків паспортів недійсними (анулювання), є їх видача з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач мав провести відповідне службове розслідування, скласти та затвердити відповідний висновок, однак такі дії відповідачем не були проведені. Фактично суд апеляційної інстанції незаконно виконав функції відповідача та вийшов за межі адміністративного судочинства.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та надав заперечення на касаційну скаргу в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 826/9462/16 без змін.

У запереченнях, окрім іншого, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про громадянство України" прийняття особи до громадянства України здійснюється Президентом України шляхом видання Указів.

Відповідно до пунктів 114,115 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" (далі - Порядок) рішення Президента України про прийняття особи до громадянства України надсилається до Державної міграційної служби України України.

До ДМС не надходила інформація про прийняття ОСОБА_2 до громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України".

Відповідно до листа Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України від 10 серпня 2016 року № 20-13/263 матеріали щодо прийняття громадянства ОСОБА_2 на розгляд Комісії при Президентові України питань громадянства не надходили, а тому, підстав видавати позивачці паспорт громадянина України не було.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, зареєстрована в АДРЕСА_1, документована паспортом громадянина України НОМЕР_1, виданим Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 27 січня 2012 року та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданим 03 лютого 2012 року в м. Харкові підрозділом 6390 (Харківське обласне представництво міжрегіонального центру УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області).

Відповідно до листа Державної міграційної служби України від 07 червня 2012 року, позивачу стало відомо про прийняття наказу № 81 "Про визнання недійсними бланків" від 11 червня 2015 року.

11 червня 2015 року наказом Державної міграційної служби України №81 "Про визнання недійсними бланків" визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України, у тому числі, бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2. Вказані бланки паспорту належать ОСОБА_2.

Відповідно до преамбули зазначеного наказу ДМС України необхідність його прийняття зумовлено тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей. Зазначений Наказ прийнятий ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та листа МВС України від 16 квітня 2015 року № 38/3/5-409 цт, відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України від 18 липня 2012 року № 153 "Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України".

Згідно з пунктом 2 вище зазначеного наказу, зобов'язано забезпечити інформування Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання недійсними (анулювання) бланків, зазначених у пункті 1 цього наказу.

В листі Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України зазначено, що протягом 2015 року ДМС України вживаються заходи щодо виявлення створених механізмів для незаконної легалізації в Україні вихідців з країн з підвищеною терористичною активністю, країн так званої "ризикової міграції" (країн Близького Сходу).

Також було вказано, що встановлено ряд випадків документування таких осіб паспортами громадянина України, виданими від імені Головного управління ДМС в Автономній Республіці Крим, стосовно яких відсутня інформація про прийняття їх до громадянства України, у зв'язку з набуттям ними громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням відповідно до ст. 8 Закону України "Про громадянство України" на підставі довідок про реєстрацію особи громадянином України, виданих від імені Головного управління ДМС в Автономній Республіці Крим.

В ДМС відсутня інформація про прийняття ОСОБА_2 до громадянства України, тому, враховуючи зазначене, вбачається, що паспорт громадянина України НОМЕР_1 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 отримано позивачем за відсутності законних підстав, що потребує проведення органами внутрішніх справ досудового розслідування за фактом незаконного отримання та використання паспорта громадянина України.

Позивач вважає наказ ДМС України в частині визнання недійсним (анулювання) бланка паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2, які належать ОСОБА_2, незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в окремій частині.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача позивач звернулась в суд за захистом свого порушеного права.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (далі-Закон №2235-III)

Згідно з ~law19~ Громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Згідно ~law21~ документами, що підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до ~law22~ Президент України, зокрема, приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і ~law23~ про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України.

Наказ МВС України від 13.04.2012 №320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", яким затверджено Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі -Порядок №320)

Пунктом 10.4 Порядку № 320 передбачено, що погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв'язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Якщо паспорт, який підлягає знищенню, видавався іншим територіальним підрозділом, до цього територіального підрозділу надсилається повідомлення за формою, наведеною у додатку 21 цього Порядку.

У випадках знищення паспортів, зіпсованих при заповненні, у Книзі обліку проставляється відмітка про псування паспорта із зазначенням номера і дати затвердження акта про знищення паспорта, а в графі 1 наклеюється вирізка з бланка паспорта громадянина України, де зазначено серію і номер паспорта.

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі по тексту - Порядок № 302).

У відповідності до пункту 39 Порядку № 302 (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав, зазначених у цьому Порядку, раніше виданий паспорт підлягає вилученню, поверненню державі, знищенню або тимчасовому затриманню.

Особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до ~law24~, зобов'язана у порядку та строки, встановлені законодавством про громадянство України, повернути паспорт територіальному підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу (пункт 40 Порядку № 302).

Забороняється вилучення в особи паспорта, крім випадків, передбачених законом, зокрема взяття паспорта в заставу (п.43 Порядку № 302).

Згідно з пунктом 44 Порядку № 302 територіальні органи чи територіальні підрозділи ДМС мають право вилучити, а також тимчасово затримати паспорти, які оформлені з порушенням вимог законодавства, підроблені, або в інших випадках, передбачених законом. Під час вилучення або тимчасового затримання паспорта складається відповідний акт встановленого МВС зразка та видається відповідна довідка.

За приписами пункту 45 Порядку № 302 паспорт вважається недійсним у разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для подальшого використання; 4) припинення особою громадянства України; 5) коли він заявлений як втрачений або викрадений; 6) смерті особи, якій було видано паспорт; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 в редакції від 12 грудня 2014 року, затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 55 Порядку встановлено, що паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі: 1) коли він підлягає обміну у зв'язку із зміною прізвища, імені та по батькові; 2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження); 3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання; 4) припинення громадянства особи; 5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон; 6) смерті особи, якій було видано такий паспорт; 7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення; 8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Паспорти для виїзду за кордон списує та знищує територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України, які прийняли рішення про списання та знищення таких паспортів (пункт 57 Порядку № 152).

Пункт 58 Порядку № 152 встановлює, що списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон здійснюється комісією у складі не менше трьох посадових осіб територіального органу або підрозділу ДМС, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи України. Комісія складає акт про списання та знищення недійсних паспортів для виїзду за кордон у трьох примірниках.

Паспорти для виїзду за кордон, вилучені територіальним органом або підрозділом ДМС, а за кордоном - закордонною дипломатичною установою України, знищуються щомісяця згідно з актом про знищення паспортів для виїзду за кордон.

Територіальний орган або підрозділ ДМС, а за кордоном - закордонна дипломатична установа України з використанням відомчої інформаційної системи вносить до бази даних Реєстру інформацію про факт знищення паспорта для виїзду за кордон та інформує про це територіальний орган або підрозділ ДМС, що видав паспорт для виїзду за кордон, а за кордоном - закордонну дипломатичну установу України (пункт 60 Порядку № 152).

Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 було використано для оформлення відповідного паспорту на ім'я ОСОБА_2 та видано останній ще 27 січня 2012 року Залізничним РВ Сімферопольського МУ ГУ АР Крим.

У подальшому ОСОБА_2 неодноразово використовувала цей паспорт для посвідчення своєї особи на території України, у тому числі під час зміни реєстрації місця проживання та звернення до підрозділу ГУ МВС України в Харківській області з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2.

Судом першої інстанції встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 не вибував з користування позивача, не був втрачений, зіпсований та викрадений.

Разом з тим, бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 було використано для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 та видано останній 03 лютого 2012 рок у м. Харкові підрозділом 6390 (Харківське обласне представництво міжрегіонального центру УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області).

Вказаний в Порядку № 302 та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення перелік підстав погашення, уважання недійсними та знищення паспортів є вичерпний.

Жодної з наведених підстав для визнання недійсним (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 Судом не встановлено.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено що приймаючи оскаржуваний наказ від 11 червня 2015 року № 81 "Про визнання недійсним бланків", відповідач керувався статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", листом МВС України № 38/3/5-409 цт від 16 квітня 2015 року, пунктом 5.1 наказу ДМС України № 153 від 18 липня 2012 року "Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України", водночас посилання на норму Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ відсутнє.

Суд зазначає, що посилання відповідача на це законодавство не може бути підставою для визнання недійсним бланку паспорту, оскільки не регулює спірних відносин.

Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 826/9462/16 не ураховано положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017).

Також Суд наголошує, що суб'єкт владних повноважень має діяти виходячи з принципу законності та принципу заснованості на законі, які між собою тісно пов'язані. Спільним між ними є те, що кожен з них вимагає, насамперед від суб'єктів публічної адміністрації, дотримання у процесі своєї діяльності законів, підзаконних актів, а також інших джерел адміністративного права (судових рішень, звичаїв тощо).

Принцип заснованості на законі дістав свого закріплення у ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Інакше кажучи, межі діяльності суб'єктів публічної адміністрації обмежені положеннями законодавчих актів. Наведене конституційне положення є способом розширеного викладення принципу "дозволено тільки те, що прямо передбачено законом".

Суб'єкт владних повноважень має доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не позивач надавати суду докази на підтвердження факту набуття нею громадянства України у порядку, визначеному законом.

Доводи суду апеляційної інстанції, про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту набуття громадянства України у порядку, визначеному законодавством, не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах та не спростовують факту недотримання відповідачем встановленого порядку визнання недійсним бланку паспорту.

З аналізу встановлених судами обставин справи, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду закордон було отримано позивачем на підставі Закону України "Про громадянство України", а тому наявні всі правові підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, облікових документів, у тому числі щодо списання бланків паспортів, на підставі яких можливо було б встановити, що зазначені бланки паспортів дійсно не було використано в 2012 році, а також, що ці бланки перебували в залишку невикористаних бланків в територіальних органах чи підрозділах ДМС України в АР Крим на момент анексії території АР Крим у лютому 2014 року відповідачем не надано.

Суд погоджується з висновками викладеними в касаційній скарзі, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що відповідач не надав судам жодного доказу встановлення факту незаконного документування позивачки паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Спірні правовідносини у яких спір виник щодо визнання протиправними та скасування наказів Державної міграційної служби України "Про визнання бланків недійсними" №81 від 11 червня 2015, № 218 від 30 серпня 2016 року вже були предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 01 серпня 2018 року справа № 818/590/17, провадження № К/9901/1743/17; постанова від 27 червня 2019 року справа № 826/8658/18 провадження №К/9901/4419/19; постанова від 18 вересня 2019 року справа 826/27148/15 провадження №К/50434/18). У вказаних постановах Суд дійшов висновків про протиправність та необхідність скасувати оскаржувані накази Державної міграційної служби виходячи з аналогічних висновків, як і в цій постанові.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону й фактично встановленим обставинам справи, отже суд апеляційної інстанції скасував її помилково.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року має бути скасованою, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року - залишена в силі.

Керуючись статтями 3 341 344 349 352 355 356 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року в цій справі скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року в цій справі залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко