Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.10.2018 року у справі №825/2277/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №825/2277/18

адміністративне провадження №К/9901/63194/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Рибачука А. І., Стародуба О. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року (суддя - Тихоненко О. М. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року (колегія суддів:

Мєзєнцев Є. І., Файдюк В. В., Чаку Є. В. ) у справі № 825/2277/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконною відмови відповідача у видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язання відповідача видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії позивачу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі-Закон № 76-VIII), яким виключено ~law5~ (визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій), внаслідок чого село Ведильці Чернігівського району, в якому вона проживала до 1999 року не належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 18.05.2018 позивач звернулася до відповідача з заявою щодо видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

29.05.2018 УПСЗН Чернігівської області листом № 01/3339 повідомило позивача про те, що на даний час відсутні правові підстави для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, оскільки Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни та виключено абзац п'ятий статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення" та пунктом 4 виключено статтю 23 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно якої надавались пільги, допомоги та компенсації постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач звернувся із вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходили з того, що позивач має право на отримання посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, оскільки він проживав та працював у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років станом на 01 січня 1993 року.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ~law8~ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до ~law9~ до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно з ~law10~ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ~law11~ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

При зміні категорії, а також у випадках, передбачених ~law12~, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими ~law13~.

На виконання ~law14~ постановою Кабінету Міністрів України від
20.01.1997 № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими ~law15~, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 10 Порядку видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

З аналізу вищезазначених норм видно, що підставою для надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії є факт її постійного проживання або постійної праці чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вона станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у цій зоні не менше чотирьох років.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення ~law16~ від 28 грудня 2014 року містилося у ~law17~. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

01 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким ст. 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Судами встановлено, що згідно довідки Михайло-Коцюбинської селищної ради від
15.05.2018 № 292 позивач дійсно була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.8-10) в період з 18.07.1987 по 25.05.1999. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 даний населений пункт належав до 4-ї зони - зони посиленого радіоекологічного контролю.

Колегія суддів звертає увагу, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 прав, гарантованих Законом № 796, проте позивач до 01.01.2015 відповідного статусу не набув.

Станом на час звернення до відповідача із заявою про видачу посвідчення позивач не проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки такої зони, відповідно до чинного законодавства немає, що є обов'язковою умовою для видачі посвідчення потерпілого 4 категорії, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у наданні статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

О. П. Стародуб