Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №127/12898/17

провадження №К/9901/16487/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Берназюка Я.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2017 (головуючий суддя Ан О.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (колегія суддів у складі суддів Матохнюка Д.Б., Сапальової Т.В., Боровицького О.А.) у справі №127/12898/17 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника та зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію у зв'язку із втратою годувальника, яка виплачувалась її покійному чоловіку ОСОБА_3, та встановити її в розмірі 60% середньомісячного заробітку, а саме у розмірі 11327,00 грн.

2. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2017 позов задоволено у повному обсязі.

3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково:

(а) визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із втратою годувальника;

(б) зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року у розмірі 60% середньомісячного заробітку відповідно до довідки від 21.03.2017 №18/288, виданої прокуратурою Вінницької області, починаючи з 01.04.2017.

4. У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 01.07.1998 перебуває на обліку в УПФУ в м. Вінниці та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

6. Позивач є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, який при житті отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

7. 22.03.2017 року ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в м. Вінниці із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру».

8. Рішенням відповідача від 31.03.2017 №4067 позивачу відмовлено в задоволенні зазначеної заяви з мотивів скасування спеціальних пенсій з 01 червня 2015 року.

9. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як особа що досягла пенсійного віку, яка перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4, має право на передбачену ч.19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку.

11. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в окремій частині, зазначив, що визначення та обрахування розміру пенсії відноситься виключно до компетенції органів Пенсійного фонду, а тому суд не може зобов'язання відповідача призначити їй пенсію по втраті годувальника у твердій грошовій сумі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що з 01.06.2015 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються.

13. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Предметом позову у даній справі є відмова відповідача перевести позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

16. Як зазначено вище, мотивом відмови у задоволенні заяви позивача про переведення її з одного виду пенсії на інший стало скасування з спеціальних пенсій з 01 червня 2015 року.

17. Подібні правовідносини вже буди предметом розгляду у Верховному Суді.

18. У постанові від 10.07.2018 (справа №727/8035/16-а) Верховний Суд дійшов наступних висновків.

"Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закону №213- VІІІ) «у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Аналіз положень п. 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII дає підстави для висновку, що ним скасовано діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VIІ, який є чинним і на сьогодні.

Таким чином, питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України визначено і на теперішній час регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VIІ."

23. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правого висновку, а відтак у спірних правовідносинах посилання Пенсійного органу на положення Закону №213-VIII є помилковими, оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VIІ.

24. Інших аргументів, які б доводили порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

25. Згідно з ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку існують всі обставини, з яким ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII пов'язує наявність підстав для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

27. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

28. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

29. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №127/12898/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя Я.О. Берназюк