Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №816/5074/14
Постанова ВАСУ від 18.11.2015 року у справі №816/5074/14
Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №816/5074/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

Київ

справа №816/5074/14

адміністративне провадження №К/9901/5492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув заяву Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 у справі за позовом Приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне багатопрофільне підприємство «Технікс» у грудні 2014 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, вчинені під час проведення перевірки та оформлення акта від 03.11.2014 року № 6098/16-01-22-07-12/31174870 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2013, з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.108.2014, інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.08.2014»;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2014: № 0001712310 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 496 713 грн за основним платежем та в сумі 1 248 357 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001702310 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 4 396 541 грн за основним платежем та в сумі 1 099 135 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001722310 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510 грн на підставі на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України;

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області з внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту Приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 03.11.2014 № 6098/16-01-22-07-12/31174870 та зобов'язати відповідача поновити відповідні показники податкової звітності підприємства, вилучити з інформаційних баз даних податкового органу інформацію про результати податкової перевірки, оформленої зазначеним актом.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 17.03.2015 у позові відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.07.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18.11.2015:

замінив Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області;

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі № 816/5074/14 скасував;

визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 № 0001702310 в частині збільшення Приватному багатопрофільному підприємству «Технікс» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 660 612 грн за основним платежем та в сумі 165 163 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області з внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» змін на підставі акта від 03.11.2014 № 6098/16-01-22-07-12/31174870 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2013, з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.08.2014» та зобов'язав відповідача поновити відповідні показники податкової звітності приватного багатопрофільного підприємства «Технікс»;

у частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, вчинених під час проведення перевірки та оформлення акта від 03.11.2014 № 6098/16-01-22-07-12/31174870 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.12.2013, з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.08.2014, інших податків, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.08.2014», а також в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 № 0001722310, відмовив;

в іншій частині (щодо податкових повідомлень-рішень від 12.12.2014 № 0001712310 про визначення податку на додану вартість в сумі 2 496 713 грн за основним платежем та в сумі 1 248 357 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001702310 в частині визначення податку на прибуток підприємств в сумі 3 735 929 грн за основним платежем та в сумі 933 972 грн за штрафними (фінансовими) санкціями справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області у листопаді 2016 року подала до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України в постанові в частині задоволення позовних вимог неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права: статті 14, 63, 66, 135, пункт 138.10 та пункт 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: постанови, щодо якої подано заяву про перегляд, та постанови від 05.10.2016 у справі № 804/13044/14 (К/800/25366/15), ухвали від 14.09.2016 № у справі № 820/5206/15 (К/800/45160/15), на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права.

Верховний Суд України ухвалою від 10.01.2017 відкрив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду постанови суду касаційної інстанції від 18.11.2015 у частині, в якій просить заявник, з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), зважає на таке.

Вищий адміністративний суду України постановою від 18.11.2015, про перегляд якої подано заяву, визнав протиправними дії контролюючого органу з внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту підприємства з податку на додану вартість на підставі акта перевірки та зобов'язав контролюючий орган поновити відповідні показники податкової звітності підприємства, вилучити з інформаційних баз даних податкового органу інформацію про результати податкової перевірки, оформленої актом перевірки.

При цьому Вищий адміністративний суд України виходив з того, що відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом. Висновки акта перевірки не мають зобов'язального характеру, не породжують для платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, а тому не мають слугувати джерелом формування податкової інформації щодо такого платника. На час внесення контролюючим органом відповідних змін щодо показників податкової звітності платника податків до інформаційних баз грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями були неузгодженими через оскарження їх платником податку до суду, тому інформація у інформаційних базах розміщена контролюючим органом з порушенням закону.

Вищий адміністративний суд України постановою від 05.10.2016 у справі № 804/13044/14 (К/800/25366/15), на яку посилається заявник, по іншому застосував норми матеріального права, які регулюють подібні правовідносини, та відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо виключення (коригування) на підставі акта перевірки з електронної бази даних «Автоматизована система співставлення Інформаційної системи «Податковий блок» та інших електронних баз даних суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені платником податку у податкових деклараціях, та зобов'язання контролюючого органу відновити відповідні показники.

При цьому Вищий адміністративний суд України виклав висновки, згідно з яким дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників контролюючого органу, сформованою на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платника податків, які не створюють для платника юридичних наслідків. Інформація, отримана контролюючим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.

Таким чином, у зазначених постановах Вищого адміністративного суду України має місце неоднакове застосування норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах при вирішенні позовних вимог платника податку про оскарження дій контролюючого органу щодо коригування в інформаційних базах на підставі акта перевірки податкових показників платника податку та зобов'язання контролюючого органу відновити відповідні показники, а відтак, підтвердилися обставини для перегляду постанови суду касаційної інстанції від 18.11.2015 у справі № 816/5074/14 (К/800/34785/15) в цій частині, передбачені у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суду України постановою від 18.11.2015, про перегляд якої подано заяву, також скасував податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 № 0001702310 в частині визначення контролюючим органом платнику податку на прибуток підприємств за операціями з безоплатної поставки цим платником підрядних робіт та матеріалів неприбутковій організації.

Контролюючий орган, визначаючи платнику податку податок на прибуток підприємств, вважав, що платник при відображенні у податковому обліку витрат за такими операціями мав застосувати передбачені у підпункті «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України обмеження у чотири відсотка.

Однак Вищий адміністративний суд України дійшов протилежного висновку, зазначивши, що згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України операції з безоплатного надання товарів є продажем (реалізацією) товарів, а згідно з класифікацією витрат, наведеною у пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, належить до витрат операційної діяльності, до яких Податковий кодекс України не встановлює обмежень щодо суми витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, зокрема залежно від здійснення продажу товару чи послуг неприбутковим організаціям. Положення підпункту «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України поширюється на інші витрати, які є окремою категоріє витрат поряд з витратами операційної діяльності, та які мають інший порядок обліку на відміну від витрат операційної діяльності.

У справі № 820/5206/15, в якій Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.09.2016 залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, на яку посилається заявник, відсутні подібні правовідносини, пов'язані з формуванням платником податку витрат за операціями з безоплатної поставки цим платником товарів чи послуг неприбутковим організаціям. У цій справі контролюючий орган не нараховував платнику грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств внаслідок такого порушення як формування витрат за операціями з реалізації товарів чи послуг неприбутковим організаціям без урахування обмежень, передбачених у підпункті «а» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Однією з підстав для визначення податку на прибуток підприємств у цій справі, з чим погодився суд касаційної інстанції, було завищення платником податку на прибуток підприємств витрат у зв'язку з проведенням інформаційних заходів та промоакцій щодо просування продукції, які кваліфіковані судом як витрати, передбачені у підпункті 139.1.1 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, що не пов'язані з господарською діяльністю платника та які не включаються до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Саме цих обставин стосуються доводи заявника, якими він обґрунтовує подібність правовідносин. Однак ці обставини не є подібними ніж у справ, в якій подано заяву про перегляд судового рішення.

Таким чином, обставини для перегляду постанови суду касаційної інстанції від 18.11.2015 у справі № 816/5074/14 (К/800/34785/15) у частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 № 0001702310 в частині податку на прибуток підприємств в сумі 660 612 грн за основним платежем та в сумі 165 163 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, передбачені у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), не підтвердилися.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви відповідача про перегляд постанови суду касаційної інстанції у зазначеній частині слід відмовити.

За результатами перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 у справі № 816/5074/14 (К/800/34785/15) у частині визнання протиправними дій контролюючого органу з внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту підприємства з податку на додану вартість на підставі акта перевірки та зобов'язання контролюючого органу поновити відповідні показники податкової звітності підприємства, Верховний Суд, вирішуючи питання щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, зважає на таке.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України), перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

У статті 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (підпункт 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 72.1.1.2 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); про фінансово-господарські операції платників податків (підпункт 72.1.1.3 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); за результатами податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3, пунктів 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), акт є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в якому міститься систематичний, чіткий, об'єктивний та повний виклад суттєвих обставин щодо фактів виявлених порушень із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом може бути прийнято податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, що породжує для платника певні наслідки. При цьому висновки акту перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої зауваження до відповідного акту, які можуть в подальшому бути враховані податковим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки.

Наявність акта перевірки не створює перешкод для діяльності платника податків, не породжує правових наслідків для платника податків та, відповідно, не порушує його прав.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без факту узгодження грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхніх прав, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними у встановленому порядку.

Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 11.11.2015 у справі № 826/15002/14, від 17.11.2015 у справі № 826/8416/14). У цих справах Верховний Суд України вказував, що виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

У цій справі Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу, вчинених під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за результатом якої складено акт від 03.11.2014 № 6098/16-01-22-07-12/31174870, на підставі якого контролюючий орган вніс зміни до інформаційної системи, з огляду на те, що позивач не мотивував у чому саме полягали порушення контролюючого органу під час призначення та проведення цієї перевірки. У заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України заявник не порушує питання перегляду постанови у цій частині.

Оскільки дії з проведення зазначеної перевірки не визнані судом протиправними, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 03.11.2014 № 6098/16-01-22-07-12/31174870 та зобов'язання відповідача поновити відповідні показники податкової звітності підприємства, вилучити з інформаційних баз даних податкового органу інформацію про результати податкової перевірки, оформленої зазначеним актом, відсутні.

Враховуючи наведене, висновки суду касаційної інстанції про наявність підстави для задоволення зазначених позовних вимог сформульовані в результаті неправильного застосування норм матеріального права, яке полягає у тому, що цей суд залишив поза увагою відсутність визнання судом дій контролюючого органу з проведення перевірки, на підставі акту якої були внесені зміни до інформаційної бази, протиправними, що призвело до ухвалення незаконної постанови у цій частині.

Підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 («Касаційне провадження») і 3 («Перегляд судових рішень Верховним Судом України») розділу IV цього Кодексу.

У частині першій статті 243 цього Кодексу визначено, що суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, заяву відповідача про перегляд постанови суду касаційної інстанції в частині задоволення зазначених позовних вимог належить задовольнити, постанову суду касаційної інстанції в цій частині скасувати та залишити в силі судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області з внесення до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту Приватного багатопрофільного підприємства «Технікс» з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 03.11.2014 № 6098/16-01-22-07-12/31174870 та зобов'язання відповідача поновити відповідні показники податкової звітності підприємства, вилучити з інформаційних баз даних податкового органу інформацію про результати податкової перевірки, оформленої зазначеним актом, скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2015 про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області щодо перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.11.2015 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 № 0001702310 про визначення податку на прибуток в сумі 660 612 грн за основним платежем та в сумі 165 163 грн за штрафними (фінансовими) санкціями відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна