ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа №818/1773/17

адміністративне провадження №К/9901/47348/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №818/1773/17

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Шевченко І.Г.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Яковенка М.М., суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам банківського вкладу: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229034 на суму 30000,00грн. та «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229039 на суму 50000,00грн.;

- зобов`язати відповідача включити дані про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам банківського вкладу: «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229034 та «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229039 стосовно гарантованої суми у розмірі 80000,00грн. та подати вказаний перелік до виконавчої дирекції Фонду для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 05 грудня 2017 року Сумський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невключення даних про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам: "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229034 на суму 30000,00грн. та "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229039 на суму 50000,00грн.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" включити дані про ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по договорам: "Капітал+" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229034 та "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) від 27.04.2016 №980-019-000229039 стосовно гарантованої суми у розмірі 80000,00грн.(вісімдесят тисяч грн.), та подати вказаний перелік до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код 21708016, м. Київ, вул. Січовий Стрільців,17) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1280 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят грн.).

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою Фонду не доведено наявність підстав для невключення даних про рахунок позивача до переліку рахунків ПАТ «Банк Михайлівський», за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 06 березня 2018 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Чуб Вадима Миколайовича - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року по справі № 818/1773/17 - залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 06 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №818/1773/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що судами не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договорами позики.

Також скаржник вказує, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договори позики, за умовами яких кошти позивача були передані у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Укладені договори позики №980-019-000229034 від 27 квітня 2016 року та №980-019-000229039 від 27 квітня 2016 року є двосторонніми, укладені позивачем безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за такими договорами по своїй природі не є вкладом згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», не поширюються на позивача.

Таким чином, судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень не були застосовані норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», якими регламентовано випадок, коли фізична особа, набуває права на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду у разі, коли її кошти залучались не банками, а фінансовими установами як позика або вклад, та не досліджено суб`єктний склад договорів.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №818/1773/17.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року №854/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 10 серпня 2020 року.

11. У зв`язку з відпусткою судді Тацій Л.В., на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 30 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-019-000001493 (а.с.41), відповідно до п.1 якого ПАТ «Банк Михайлівський» по ініціативі клієнта - позивача, відкриває на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів.

В цей же день, 30 жовтня 2015 року, між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір №980-019-000144262, згідно якого позивач передав банку у власність грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. під 35,03% річних на 180 днів на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» (а.с.14). В п. 1.4 даного договору вказано, що позивач підтверджує, що повідомлений і згодний, що цей Договір укладено між ним, як Стороною - 1, та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» як Стороною - 2 через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський», який вчиняє дії від імені, в інтересах та за рахунок Сторони - 2 (довірителя), в зв`язку з чим у тексті даного Договору під терміном (-и) «Сторона/Сторони» (у контексті договору) мається на увазі Сторона - 2 та Сторона - 1, які разом є Сторонами цього Договору, а кожна окремо Сторона.

Внесення коштів на даний рахунок № НОМЕР_2 підтверджується копією квитанції від 30 жовтня 2015 року №4907288 (а.с.15).

Згодом позивачем на вказаний рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», було внесено додатково 30000,00грн., згідно квитанції від 02 листопада 2015 року №33871 (а.с.16), 20000,00грн., згідно квитанції від 21 грудня 2015 року №3506037 (а.с.17) та 24000,00грн., згідно квитанції від 05 лютого 2016 року №1367038 (а.с.19).

05 лютого 2016 року між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено додаткову угоду до договору від 30 жовтня 2015 року №980-019-000144262 (а.с.18), відповідно до якого за домовленістю сторін було збільшено суму, що передається Стороною-1, ОСОБА_1 , у власність Стороні-2 та п.1 п.п.1.2 розділу 1 «Предмет договору» Договору від 30.10.2015 №980-019-000144262 викладено у наступній редакції: "сума коштів - 84 000,00грн.»

27 квітня 2016 року по закінченню строку, на який було укладено зазначений договір, позивач звернувся до Сумського відділення ПАТ «Банк Михайлівський» з метою зняти кошти. Проте, працівник банку запропонував зняти кошти у сумі 4000,00грн., а на 80000,00грн. укласти новий договір, на що позивач погодився.

27 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено два договори:

- договір «Капітал+» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000229034 (а.с.20), згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти у сумі 30000,00грн. під 32,92% річних не більше 182дні.

- договір «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку) №980-019-000229039 (а.с.22), згідно умов якого позивач передав у власність ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти у сумі 50000,00грн. під 34,78% річних не більше 182дні.

Згідно п. 5.4.3 даних договорів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» має право з власної ініціативи достроково повернути кошти позивачу у будь-який момент дії договору.

Відповідно до п. 8.3 кожного договору зазначено, що «сторони підтверджують, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов`язані з наданням позики стороною - 1 стороні - 2 у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим договором, в зв`язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики».

Перерахування коштів з рахунку позивача № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський», на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у розмірі 30000,00грн. за договором №980-019-000229034 від 27 квітня 2016 року підтверджується копією платіжного доручення від 27 квітня 2016 року №6697129 (а.с.21) та у розмірі 50000,00грн. за договором №980-019-000229039 від 27 квітня 2016 року - копією платіжного доручення від 27 квітня 2016 року №6697266 (а.с.23).

19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» здійснило повернення грошових коштів у безготівковій формі позивачу на рахунок № НОМЕР_2 , відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується копією довідки про стан рахунку № НОМЕР_2 від 14 березня 2017 №3Г1(к)/17555 (а.с.24).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно. У зв`язку з цим розпочались виплати гарантованої суми вкладникам, але позивача не було включено до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

28 листопада 2016 року позивач звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» з заявами (а.с.39-40), в яких просив включити інформацію про нього до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та провести виплату відшкодування коштів у загальному розмірі 80000,00грн., оскільки вважав, що він прирівняний до вкладника, який має право на відшкодування коштів відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На вказане звернення позивач від ПАТ «Банк Михайлівський» отримав дві відповіді від 30 січня 2017 року за №ЗГ1/14078 (а.с.25) та від 06 червня 2017 року за №ЗГ/19859 (а.с.26).

Так, у листі від 30 січня 2017 року за №ЗГ1/14078 повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений за договорами №980-019-000229039 та №980-019-000229034 від 27 квітня 2016 року на рахунок позивача є нікчемним на підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, пунктів 1, 2, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.25).

Листом від 06 червня 2017 року за №ЗГ/19859 ПАТ «Банк Михайлівський» повідомляв ОСОБА_1 про відсутність підстав для включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з тих підстав, що договори укладені 27 квітня 2016 року за №980-019-000229039 та №980-019-000229034 не відповідають вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за суб`єктним складом (а.с.26).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI, не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).

Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, уповноважена особа Фонду не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у зв`язку з тим, що транзакції, здійснені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2015 року на розрахунковий рахунок позивача є нікчемними на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 37, пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

Як було зазначено вище, у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Дійсно, у зв`язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивача у Фонду з`явились відповідні зобов`язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку.

Водночас, збільшення витрат Фонду, пов`язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.

Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку із віднесенням таких правочинів (у тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Разом з цим, Суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).

За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов`язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.

Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VІІІ від 15.11.2016 (далі - Закон № 1736-VІІІ), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством, а саме: до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

У справі, яка розглядається, встановлено, що правочини по наданню позивачем позики ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

Поряд з цим, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11.11.2014 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський", в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", як Довірителя, на умовах строковості та платності.

У відповідності до предмету Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.

На виконання вищезазначеного Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - Договір позики).

Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорах №980-019-000229034 від 27 квітня 2016 року та №980-019-000229039 від 27 квітня 2016 року, укладених між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій, передбачених Законом № 4452-VI, на кошти, які станом на 19.05.2016 повернуті на рахунок позивача за вказаними вище договорами з небанківською фінансовою установою.

Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій підлягають зміні, оскільки вони ґрунтуються на неправильному правозастосуванні, а саме: незастосуванні закону, який підлягав застосуванню.

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

16. Згідно статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

17. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні в частині мотивів їх прийняття.

18. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №818/1773/17 змінити в частині мотивів задоволення позову, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді А. Ю. Бучик

С. Г. Стеценко