ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 607/10372/16-а

адміністративне провадження № К/9901/23625/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 607/10372/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді - Братасюка В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Гінди О.М., суддів - Качмара В.Я., Ніколіна В.В.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Тернопільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області по призначенню, перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності другої групи внаслідок загального захворювання;

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату призначеної пенсії по інвалідності другої групи внаслідок загального захворювання починаючи з 01.11.2013 року, враховуючи під час обчислення пенсії розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідний період.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Тернопільському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та з 23.11.2005 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що відповідачем неправомірно з листопада 2005 року, нараховувалась та виплачувалась йому пенсія по інвалідності в сумі меншій, ніж передбачено Законом України «Про прожитковий мінімум» для працездатних осіб, хоча він є працездатною особою, що підтверджується індивідуальною програмою реабілітації інваліда та довідкою МСЕК.

3. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.11.2013 року по 15.03.2016року - залишено без розгляду, у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4. 30 грудня 2016 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області вирішив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена та виплачувалась у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, враховуючи під час обчислення пенсії розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідний період.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 04 квітня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року у справі № 607/10372/16-а - без змін.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 12 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що пенсія по інвалідності призначена йому з порушенням вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» та статті 48 Конституції України.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 30 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року.

10. 15 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: Анцупова Т.О. (головуючий суддя), Стародуб О.П., Кравчук В.М.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11.06.2019 №684/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

13. У зв`язку з відпусткою судді Тацій Л.В., на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. ОСОБА_1 з 21.11.2005 отримував пенсію по інвалідності третьої групи, з 17.11.2006 - першої групи, з 01.12.2014 - другої групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідь на звернення позивача, відповідачем направлено лист від 22.03.2016 № 88/К-20 про те, що пенсійна виплата без врахування підвищення з 01.05.2012 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 у розмірі 100 грн, призначена на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, пенсія призначена, перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За нормами статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Статтею 28 Закону № 1058-IV до внесення змін згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини (в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»).

Відповідно до частин 3, 4 статті 42 Закону № 1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Статтею 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 21.11.2005 позивач ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності третьої групи, з 17.11.2006 - першої групи, з 01.12.2014 - другої групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 21.11.2005 пенсія ОСОБА_1 була призначена та виплачувалась у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, позивач з 01.05.2012 отримує підвищення у розмірі 100 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327. Копія довідки про розмір пенсії ОСОБА_1 додана позивачем до матеріалів справи (а.с. 12-13).

Вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки пенсія ОСОБА_1 була призначена та виплачувалась у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, враховуючи під час обчислення такої розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідний період.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вказаним вище висновком судів попередніх інстанцій.

Доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

18. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

19. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

20. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 607/10372/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук