ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 580/2278/19

провадження № К/9901/8563/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 (суддя Гаврилюк В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді Бараненко І.І., Черпіцька Л.Т.)

у справі № 580/2278/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд"

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просив суд:

1) визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1172/5 "Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань" в частині:

- п. 1, яким скаргу ОСОБА_2 від 05.03.2019 було задоволено частково;

- п. 2, яким, скасовано реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 11.02.2019 №10681070001052679 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами у установчих документах; від 12.02.2019 № 10681050002052679 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи"; № 10681070003052679 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором комунального підприємства "Правочи" Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Д.Ф. стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" (код ЄДРПОУ 42559913);

2) зобов`язати Міністерство юстиції України відновити відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" до стану що існував на дату 08.04.2019, за яким ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є засновником (учасником) та власником статутного капіталу з часткою 100 відсотків і має статус кінцевого бенефіціара (контролера) юридичної особи та директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд";

3) зобов`язати відповідача Міністерство юстиції України, код в ЄДРПОУ 00015622, скасувати всі реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд", які проводились у період після 08.04.2019, а саме:

- скасувати державну реєстрацію (реєстраційну дію) змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" (код ЄДРПОУ 42559913), пов`язану зі змінами в установчих документах про зміну складу засновників товариства - виключення учасника ОСОБА_2 з часткою 50 відсотків Статутного капіталу та ОСОБА_3 з часткою 50 відсотків Статутного капіталу вказаного товариства та включення до складу учасників Товариства ОСОБА_4 ;

- скасувати державну реєстрацію (реєстраційну дію) змін до відомостей про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" (код ЄДРПОУ 42559913), що не пов`язана зі змінами в установчих документах - зміна керівника юридичної особи -призначення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" ОСОБА_4 .

2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісник Трейд».

3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, закрито провадження у справі №580/2278/19.

4. ОСОБА_1 із зазначеними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №580/2278/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРТШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише наказу Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1172/5 на предмет дотримання процедури його прийняття, але й рішення загальних зборів підприємства та реєстраційних дій, які були вчинені на його підставі, на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

7. Суд апеляційної інстанції наголосив, що виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1172/5 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем, а також іншими особами, права власності на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Вісник Трейд» і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи, судова колегія апеляційного адміністративного суду зробила висновок про те, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

8. Касаційну скаргу мотивовано порушенням місцевим і апеляційним адміністративними судами норм процесуального права, невірним тлумаченням предмету позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що суди не врахували того, що позивачем оскаржено саме управлінські функції відповідача, а саме перевищення повноважень Міністерством юстиції України при прийнятті оскаржуваного наказу, а вимоги про зобов`язання відповідача щодо відновлення та скасування реєстраційних дій є похідними саме від першої позовної вимоги.

9. Порушенням норм процесуального права позивач вважає те, що питання про закриття провадження судом першої інстанції вирішено до моменту закінчення підготовчого провадження у справі.

10. Відповідач з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 04.06.2019 у справі №821/1504/17 і від 18.09.2019 у справі №826/14632/17.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

12. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

13. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

14. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у цій справі є наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 №1172/5 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

18. Велика Палата Верховного Суду, приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 зазначила:

"Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1. з наказом Мін`юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції".

19. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом. При цьому, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки є висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати.

20. Верховний Суд зазначає, що виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з вищевказаним наказом Міністерства юстиції України в частині державної реєстрації відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вісник Трейд" (код ЄДРПОУ 42559913), пов`язану зі змінами в установчих документах.

21. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту корпоративних прав, тому цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

22. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у цій справі через непідсудність спору адміністративним судам.

23. Доводи касаційної скарги стосовно того, що позивач оскаржує тільки управлінські функції відповідача спростовуються вищенаведеними висновками Верховного Суду.

24. Посилання скаржника на те, що друга і третя позовні вимоги є похідними саме від управлінських функцій відповідача при прийнятті наказу Міністерства юстиції України відхиляються Верховним Судом, оскільки розгляд адміністративної справи окремо щодо лише наказу Міністерства юстиції, яким скасовано реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру.

Суд також зважає на те, що може виникнути конфлікт між судовими рішеннями, що може призвести до правової невизначеності та ускладнення захисту порушених прав.

Зважаючи на суттєвість цього ризику, Суд вважає, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою корпоративних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №821/1896/17.

25. Доводи касаційної скарги про порушення норм процесуального права, а саме те, що закрито провадження до закінчення підготовчого засідання, є необґрунтованими, оскільки відповідно до приписів ст. 183 КАС України ухвала про закриття провадження у справі є одним з судових рішень, які приймаються за результатами підготовчого засідання.

26. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст. 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

27. Верховний Суд, в межах касаційного перегляду, встановлених ст. 341 КАС України, не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.

28. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №580/2278/19 - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб