ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

справа №727/9360/17

адміністративне провадження №К/9901/4221/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу 727/9360/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Глобус-2020» до Чернівецької міської ради (далі - Міськрада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міськради

на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2017 року у складі головуючого судді Смотрицького В.Г. та

ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Сапальової Т.В., суддів Боровицького О.А., Матохнюка Д.Б., -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2017 року ТОВ «Глобус-2020» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати пункт 24 рішення 36 сесії VII скликання Міськради від 04 вересня 2017 року № 847 «Про розгляд звернень юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань»;

- зобов'язати Міськраду винести на розгляд чергової сесії питання щодо надання дозволу ТОВ «Глобус-2020» на складання проекту відведення в оренду земельної ділянки по вул. Рівненській, 7-А, площею 6, 3 га, як переможцю конкурсу для проведення реконструкції частини незавершеного будівництва дитячої лікарні з поліклінікою під готельно-туристичний комплекс та будівництво групи житлових будинків.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваним рішенням ТОВ «Глобус-2020» було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для проведення реконструкції частини незавершеного будівництва дитячої лікарні з поліклінікою під готельно-туристичний комплекс та будівництво групи житлових будинків, проте позивач зазначає, що звернувся до Міськради на виконання умов договору купівлі продажу незавершеного будівництва по вказаній адресі, укладеного 11 листопада 2004 року між ним та територіальною громадою сіл, селищ і міст Чернівецької області в особі Чернівецької обласної ради (далі - Облрада). Зокрема, умовами якого передбачено зобов'язання позивача будівництво готелю та туристичного комплексу.

Шевченківський районний суд м. Чернівці постановою від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що Земельний кодекс України (далі - ЗК України) містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. І цей перелік не містить такої підстави для відмови, як те, що право оренди на вказані земельні ділянки набуваються на земельних торгах. При цьому суди зазначили, що земельна ділянка стосовно якої виник спір, була предметом договору купівлі-продажу від 11 листопада 2004 року, який укладений між Облрадою та позивачем.

19 грудня 2017 року Міськрада звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано до даних правовідносин статті 22, 23 ЗК України, проте неправильно застосовано статтю 377 Цивільного кодексу України та статтю 120 ЗК України. При цьому, скаржник зазначає, що з огляду на приписи частини третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельної ділянки в порядку встановленому статтею 123 ЗК України, здійснюється лише у випадах, передбачених частиною другою, третьою статті 134 ЗК України. В даному випадку, право на земельну ділянку повинно набуватись за результатами земельних торгів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

23 січня 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Міськради. У відзиві позивач, зокрема зазначає, що статтею 3 Закону України від 14 вересня 2000 року № 1953-III «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» визначено, що продаж об'єктів незавершеного будівництва здійснюється на відкритих аукціонах разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти.

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що пунктом 1.3 рішення виконавчого Міськради народних депутатів від 06 квітня 1991 року № 216/13 управлінню капітального будівництва Чернівецького облвиконкому було відведено під будівництво дитячої лікарні та поліклініки земельну ділянку площею 8 га по вул. Ровенській, 7 в м. Чернівці за рахунок земель Придністровської дослідної станції садівництва, що розміщені в межах адміністративних границь міста Чернівців. Підставою вказаного рішення було рішення Чернівецького облвиконкому від 16 травня 1990 року № III та лист Держагропрому УРСР від 22 серпня 1990 року № 34-6-7/12.

Рішенням Облради від 17 березня 2004 року №18-13/04 із змінами, внесеними рішенням від 12 серпня 2004 року №119-15/04, за клопотанням Чернівецької обласної державної адміністрації дано згоду на приватизацію незавершеного будівництва дитячої лікарні з поліклінікою по вул. Рівненській, 7. Цим рішенням встановлено спосіб приватизації: продаж за конкурсом та обов'язкову умову приватизації: наявність програми (бізнес-плану) будівництва в рамках реалізації Програми розвитку туризму в Чернівецькій області на 2004- 2010 роки готельно-туристичного комплексу. Для проведення конкурсу даним рішенням створена конкурсна комісія, голові Облради доручено укласти з переможцем конкурсу договір купівлі-продажу.

Також суди встановили, що ТОВ «Глобус-2020» стало переможцем конкурсу з приватизації незавершеного будівництва дитячої лікарні з поліклінікою, у зв'язку з чим між позивачем і територіальними громадами сіл, селищ і міст Чернівецької області в особі Облради 11 листопада 2004 року було укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва по вул. Рівненській, 7 в м. Чернівці. У пункті 1.2 договору купівлі-продажу зазначено, що придбаний позивачем об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці площею 8 га, яка відведена під будівництво дитячої лікарні з поліклінікою на підставі пункту 1.3 рішення Облради від 12 серпня 2004 року №119-15/04.

Позивача як переможця конкурсу пунктом 5.7 договору купівлі-продажу від 11 листопада 2004 року зобов'язано виконати умови конкурсу, зокрема, здійснити будівництво в рамках Програми розвитку туризму області на 2004-2010 роки Туристично-готельного комплексу, що включає в себе: будівництво готельного комплекту, туристичного комплексу та житлового комплексу, а також створити на об'єкті приватизації не менше 1250 робочих місць з безпечними та нешкідливими умовами праці.

Пунктом 5.4 договору купівлі-продажу позивача зобов'язано використовувати об'єкт приватизації за призначенням, визначеним рішенням 15 сесії Облради 4 скликання від 12 серпня 2004 року №119-15/04., пунктом 3.2 якого передбачено будівництво готелю та туристичного комплексу.

Станом на 1991 рік згідно пункту 1.3 рішення № 216/13 земельна ділянка розміром 8 га була відведена (передана у користування та закріплена) управлінню капітального будівництва облвиконкому за рахунок земель Придністровської дослідної станції садівництва.

Протягом усього часу дії вказаного рішення виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів у нього (пункт 1.3.), на відміну від інших, жодні зміни не внесені.

До того ж суди встановили, що з метою отримання в оренду вказаної земельної ділянки для реалізації своїх обов'язків переможця конкурсу позивач неодноразово звертався до Міськради та міського голови, що підтверджується поданими заявами та клопотанням.

Рішенням 25 сесії Міськради V скликання від 28 лютого 2008 року №527 ТОВ «Глобус-2020» надано дозвіл на реконструкцію під готельно-туристичний комплекс частини незавершеного будівництва дитячої лікарні з поліклінікою та будівництво групи житлових будинків на земельній ділянці по вул. Рівненській, 7.

Також суди встановили, що 20 лютого 2017 року між сторонами укладено договір оренди землі, яким позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 1, 71107 га, яка розташована по вказаній адресі.

Рішення щодо решти частини земельної ділянки відповідачем не приймалось.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), статті 12 ЗК України до повноважень міських рад відноситься розпорядження землями територіальної громади міста та передача земельних ділянок комунальної власності у власність та користування громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду станом на час прийняття оскаржуваного рішення визначено статтею 124 ЗК України в такій редакції.

Зокрема, частиною першою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини друга та третя статті 124 ЗК України).

Статтею 134 ЗК України визначається обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Разом з цим, перелік випадків, за яких земельні торги не проводяться, визначають частина друга і третя статті 134 ЗК України.

Зокрема, за правилами частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (абзац другий частини другої статті 134 ЗК України).

Аналіз наведених норм ЗК України свідчить про те, що в Україні є два варіанти передачі в оренду неприватних земель: за результатами проведення земельних торгів та за рішенням відповідного органу розпорядження землею.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач набув права власності на незавершене будівництво, яке знаходиться за адресою: вул. Рівненська 7, м. Чернівці на підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2004 року, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 5-4040. При цьому земельна ділянка, яка відводилась продавцю складала 8 га, про що також зазначено в умовах договору купівлі-продажу у розділі «Предмет Договору».

За таких обставин, на думку колегії суддів, позивач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, за отриманням в користування якої, він звернувся до Міськради, має право її орендувати без проведення земельних торгів.

Алгоритм отримання землі в оренду на неконкурентних засадах закріплений в статті 123 3К України та включає в себе такі основні етапи.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина друга статті 123 ЗК України).

Частиною третьою цієї ж статті ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, положення статті 123 ЗК України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки за змістом частини третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, то відмова Міськради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу з підстав не передбачених положеннями статті 123 ЗК України, є протиправною.

Тому правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення суду апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Суди ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Глобус-2020» залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівців від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 727/9360/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду