ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №825/3637/15-а

адміністративне провадження №К/9901/12593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року (суддя - Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є., судді - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області

треті особи Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Ніжинський міський відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області

про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ., позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), в якому просила:

1.1. - визнати незаконним і скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області №416 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора штабу (на правах сектору) Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжин та Ніжинського району);

1.2. - поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора штабу Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області в спеціальному званні майор поліції;

1.3. - стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 року до дня фактичного поновлення на роботі за виключенням першого та останнього днів.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на протиправність її звільнення з органів внутрішніх справ на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» і пп. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач попереджена про звільнення через скорочення штатів в силу Закону України «Про Національну поліцію». Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов`язком роботодавця. Працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та в спосіб, визначений п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.11.2015 року № 2/13-72, станом на 07.11.2015 року заява про прийняття на службу до Національної поліції до ГУНП в Чернігівській області від ОСОБА_1 не надходила. За таких обставин, суд дійшов висновку, що УМВС в Чернігівській області діяло на підставі в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 року № 416 о/с щодо звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади інспектора штабу (на правах сектору) Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району) не підлягають задоволенню. Щодо вимог про поновлення на посаді інспектора штабу новоутвореного Ніжинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівський області в спеціальному званні лейтенанта поліції, то суд вважав їх безпідставними, оскільки поновлення працівника на посаді, з якої останній не був звільнений, жодним нормативно-правом актом України не передбачено. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі в новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Крім того, суд зазначив, що статус одинокої матері позивачем не підтверджено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року залишено без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що в цьому випадку має місце ліквідація органу публічного права, тому приписи ч. 3 ст. 36 КЗпП України в спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_1 ( далі - скаржник) звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року.

9. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначила, що головні управління поліції є правонаступниками управлінь МВС. Фактично мала місце реорганізація органу державної влади, а тому посилання судів на неможливість поновлення її на посаді, з якої її не було звільнено, є необґрунтованим. Посилається на те, що можливість звільнення працівника поліції на підставі п.10 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» пов`язується з відмовою від проходження служби в поліції або неприйняттям на службу до поліції протягом трьох місяців з часу попередження про наступне вивільнення. При цьому, відповідачем не було надано жодних доказів відмови скаржника від проходження служби в органах поліції. В обставинах, які склалися 07.11.2015 року скаржник була позбавлена можливості вирішити питання щодо працевлаштування до органів поліції у визначений строк з причин, що не залежали від її волі. Вважає, що судами мала бути надана перевага показам ОСОБА_1 щодо подання рапорту, а не довідці відповідача про відсутність такого рапорту. У порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про законність дій і бездіяльності відповідача під час звільнення скаржника. Крім того, посилається на розповсюдження на неї приписів ч.3 ст.184 КЗпП України, оскільки вона сама виховує та утримує свою малолітню доньку.

11. ГУНП в Чернігівській області надало заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначає, що Ніжинський ВП ГУНП в Чернігівській області не є правонаступником Ніжинського МВ УМВС України. Працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та в спосіб, визначений п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, станом на 07.11.2015 року заява про прийняття на службу до Національної поліції до ГУНП в Чернігівській області від ОСОБА_1 не надходила. Також оскільки скаржником не надано доказів переведення її до новоутвореного Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, то підстави для її поновлення в органах поліції відсутні. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження звернення з заявою про прийом на службу до поліції. Крім того, Ніжинський МВ УМВС вживав передбачені законодавством заходи для працевлаштування скаржника.

12. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_1 прийнята на службу в органи внутрішніх справ відповідно до наказу УМВС України в Чернігівській області від 22.11.2013 року № 273 о/с.

14. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.11.2015 року № 2/13-72, станом на 07.11.2015 року ОСОБА_1 заяву про прийняття на службу до Національної поліції до ГУНП в Чернігівській області не подавала.

15. Наказом УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 року № 416 о/с звільнено інспектора штабу (на правах сектору) Ніжинського міського відділу УМВС (з обслуговування міста Ніжина та Ніжинського району) Заєць Катерину Михайлівну в запас Збройних Сил за пп. «г» п. 64 ( через скорочення штатів) Положення №114.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Стаття 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

18. Пункт 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»: з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

19. Пункт 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

20. Пункт 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

21. Пункт 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

22. Пункт 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114): у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

23. Підпункт «г» пункту 64 Положення №114: особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

24. Абзац перший пункту 1.6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896 (далі - Інструкція №499): грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

25. Пункт 1.18 розділу І Інструкції №499: при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України).

29. Відповідно до наведених приписів законодавства, працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

30. У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

31. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до пп. «г» п.64 Положення №114.

32. У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

33. З наведеного випливає, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

34. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

35. Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій посилалися на неподання скаржником заяви (рапорту) про призначення в органах поліції, але не встановили факту здійснення або не здійснення скаржнику пропозиції щодо призначення на посаду в органах Національної поліції.

36. Частинами 4 та 5 ст.11 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

37. У відповідності до ч.2 ст.69 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) встановлено, що <…> суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

38. Аналогічні приписи наведені в ч.4 ст.9, ч.3 ст.77 КАС України (у редакції, чинній після 15.12.2017 року)

39. Всупереч наведених законодавчих приписів судами попередніх інстанцій не витребувано належних доказів, які б підтверджували або спростовували факт пропонування скаржнику посади в органах Національної поліції (або його невідповідність вимогам до поліцейських на момент вирішення питання про його звільнення).

40. Частиною 2 ст.353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

41. При цьому, ч.4 ст.353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

42. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

43. Крім того, зі змісту п.24 Положення №114 випливає, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ така особа підлягає поновленню саме на попередній посаді, а не на рівнозначній посаді в новоутвореному органі.

44. При цьому, розглядаючи позовні вимоги про оскарження наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області №416 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади, поновлення її на посаді і стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суд першої інстанції, з урахуванням наведених приписів Положення №114 та Інструкції №499, має вирішити питання про залучення належного відповідача у справі.

45. Керуючись статтями 340, 341, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

46. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

47. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року - скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа