ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа №464/3789/17

адміністративне провадження №К/9901/59673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові

на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26.02.2018 (суддя Чорна С.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (колегія у складі суддів Кузьмича С. М.,Довгої О.І., Матковської З.М.)

у справі № 464/3789/17

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові,

третя особа ОСОБА_2,

про визнання протиправними дій та скасування припису та постанови, відшкодування моральної шкоди.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017;

- скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016;

- стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 50000 гривень.

2. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 26.02.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та щодо складання постанови № 0006-вих. 451/30 від 25.01.2017. Скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 01.12.2016. Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові №0006-вих. 451/30 від 25.01.2017. Стягнуто з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові в користь ОСОБА_1 2500 грн. відшкодування моральної шкоди.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 26.02.2018 змінено в частині стягнення в користь ОСОБА_1 моральної шкоди. Стягнено з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові в користь ОСОБА_1 5000 грн. відшкодування моральної шкоди. В іншій частині судове рішення залишено без змін.

4. 20.08.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Відповідача на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018.

5. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 відкрито провадження у справі. 18.10.2018 надійшов відзив від Позивача, а 22.10 2018 - від Третьої особи.

7. Сторонами було заявлено клопотання про розгляд справи за участі сторін. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2006 у справі №2-41/2006р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ТзОВ «Корект», Франківської районної адміністрації міста Львова, встановлено, що будівництво та реконструкцію за адресою: АДРЕСА_2, проводила ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТзОВ «Корект». Останніх було зобов'язано демонтувати самочинне будівництво та привести будівлі у попередній стан.

9. 04.08.2016 проведено позапланову перевірку об'єкта будівництва «Реконструкція квартири з добудовою за адресою: АДРЕСА_1», за результатами якої головним спеціалістом відділу інспекційної роботи ОСОБА_5 складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проводиться реконструкція квартири НОМЕР_1 за рахунок добудови на земельній ділянці комунальної власності, проведено кладку стін по периметру земельної ділянки на висоті 2,7 м з частковою кладкою внутрішніх стін. На час перевірки будівельні роботи не проводились, проте ознаки будівельних робіт наявні. Доступ до об'єкта будівництва на момент перевірки був обмежений у зв'язку з відсутністю забудовників ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на такому.

10. На підставі наказу Інспекції від 20.05.2016 № 23-к та службової записки про продовження терміну позапланової перевірки від 25.08.2016 заступником начальника Інспекції Пелікан П.С. головному спеціалісту відділу інспекційної роботи ОСОБА_7 та провідному спеціалісту ОСОБА_8 видано направлення № 157-пп від 25.08.2016 для проведення позапланової перевірки будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2.

11. 30.08.2016 за результатами проведення перевірки об'єкта будівництва «Реконструкція кв. 2 шляхом прибудови за адресою: АДРЕСА_2» складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, проводиться реконструкція квартири НОМЕР_1 шляхом прибудови на земельній ділянці, на яку відсутнє право власності.

12. 30.08.2016 головним спеціалістом відділу інспекційної роботи ОСОБА_7 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за проведення реконструкції квартири НОМЕР_1 шляхом прибудови за адресою: АДРЕСА_2, без проектної та дозвільної документації, що у відповідності до ст.. 376 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є самочинним будівництвом, відповідальність за що передбачена ч. 7 ст. 96 КУпАП України. Крім цього, позивачу видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.08.2016, яким її зобов`язано негайно зупинити проведення будь-яких будівельних робіт, усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та вчинити дії щодо приведення об'єкта самовільного будівництва до вимог чинного законодавства.

13. Позивач під час перевірки надала інспектору рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2006. Також позивач заявляла інспектору, що вона не тільки не приймала участі в будівництві, а навпаки ініціювала позов щодо знесення самочинного будівництва.

14. 01.12.2016 відповідачем було проведено перевірку виконання вимог припису Інспекції від 30.08.2016. За результатами перевірки було складено оскаржувані акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30.

15. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними позивач звернулася до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

16. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликалася на те, що своїми діями відповідач фактично зобов'язав зупинити проведення будівельних робіт, чим унеможливив виконання рішення суду від 14.09.2006. У зв'язку з протиправними діями відповідача, починаючи з серпня 2016 року, вона перебуває у постійному стані нервового стресу, внаслідок чого значно погіршився стан її здоров'я, зокрема за останні пів року постійно трапляються гіпертонічні кризи, що змушує отримувати невідкладну швидку допомогу, проходити тривале лікування, а також спричинило загострення інших захворювань, що вимагало довготривалого лікування. Протиправні дії посадових осіб змушують її постійно писати скарги на останніх та вести переписку з контролюючими органами, що завдає великої шкоди її зору.

17. Відповідач зазначений позов вважав безпідставним та необґрунтованим, в задоволенні такого просив відмовити, оскільки подання адміністративного позову та відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Станом на момент проведення перевірки 01.12.2016 рішення суду про протиправність дій інспекції та скасування припису не було, відтак відповідач цілком правомірно проводив перевірку 01.12.2016.

Законодавством в сфері містобудівної діяльності не визначений обов'язок органу державного архітектурно-будівельного контролю про повідомлення суб'єкта містобудування про майбутню позапланову перевірку.

25.01.2017 відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №0006-вих-451/30, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП.

18. Щодо стягнення моральної шкоди, то такі вимоги жодним чином не обґрунтовано, крім того вважає, що саме дії ОСОБА_1 призвели до того, що до останньої вживались заходи архітектурно-будівельного контролю, адже саме вона повідомила посадову особу Інспекції про те, що вона здійснює будівельні роботи.

Позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку, а тому перебуває на лікуванні та має ряд захворювань. Вони не пов'язані із діями інспекції. Також вважає, що безпідставним є розмір моральної шкоди в розмірі 50000 грн., адже в позовній заяві не наведено жодних розрахунків, не надано жодних доказів витрат понесених позивачем внаслідок дій посадових осіб Інспекції.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані припис від 01.12.2016 та постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 є похідними від припису внесеного ІДАБК у м. Львові 30.08.2016, який судом скасований, а тому дії відповідача є протиправними щодо складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та щодо складання постанови №0006-вих. 451/30 від 25.01.2017.

20. Щодо скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016, суд першої інстанції зазначив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки такого припису не існує і він не створює жодних правових наслідків для позивача.

21. Разом з тим, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача в частині складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017, оскільки метою складання таких є фіксація факту правопорушення, останні не тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, оскільки передують прийняттю акту індивідуальної дії (постанови у справі про адміністративне правопорушення, припису), який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.

22. Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка виразилася у стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із необхідністю звернення до медичного закладу та потребою у лікуванні, оскільки позивач є людиною похилого віку, інвалідом по зору ІІ групи.

23. З огляду на глибину таких фізичних та душевних страждань позивача, інших обставин справи та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд стягнув з відповідача 2500 грн. завданої моральної шкоди.

24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та постанова № 0006-вих. 451/30 від 25.01.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є похідними від припису внесеного відповідачем 30.08.2016, який судом скасований, а тому є підстави для визнання їх протиправними та скасування.

25. Однак, суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку щодо присудження суми моральної шкоди та вирішив змінити рішення суду першої інстанції з таких підстав.

26. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір моральної шкоди (50000 грн.) є завищеним та не підтверджений необхідними доказами, проте розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не є співрозмірним завданій моральній шкоді. Виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд апеляційної інстанції вирішив, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5000 грн моральної шкоди, оскільки дії та прийнятті рішення відповідача, призвели до душевних страждань ОСОБА_1, яка і так являється інвалідом ІІ групи по зору.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи.

28. На момент проведення перевірки 01.12.2016 рішення яке набрало законної сили про визнання дій відповідача протиправними щодо проведення попередньої перевірки не було, а відтак вони правомірно вживали заходи архітектурно-будівельного контролю, щодо об`єкта будівництва по АДРЕСА_1

29. Щодо стягнення моральної шкоди, то вказують на те, що слід врахувати, що ОСОБА_1 неодноразово, як і в скаргах про які зазначено в позовній заяві так і при розгляді справи № 813/3019/16 зазначала, що вона є особою похилого віку, інвалід ІІ групи, перебуває на лікуванні та має ряд захворювань, а відтак звернення до медичного закладу відбувалось не внаслідок дій Інспекції.

30. Позивач у відзиві зазначила, що всім доводам скаржника вже було надано оцінку, а рішення судів попередніх інстанцій є правомірними та не підлягають скасуванню, у зв'язку з чим просила залишити касаційну скаргу без задоволення. У касаційній скарзі Відповідач здійснює переоцінку доказів, які вже досліджувались Сихівським районним судом м. Львова у справі №813/3019/16. Безпідставним є твердження відповідача, що відсутні докази заподіяння моральної шкоди.

31. Третя особа у своєму відзиві покликається на законність рішень судів попередніх інстанцій та погоджується з доводами Позивача про те, що скаржник намагається здійснити переоцінку доказів, вже досліджених у справі №813/3019/16.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Суд дослідив доводи касаційної скарги, відзиву та пояснень, оцінив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

(а) щодо припису від 01.12.2016

33. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

35. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

36. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

37. Постановою Кабінетом Міністрів України № 553 від 23.05.2011 затверджено порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок).

38. Відповідно до п. 2 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих та будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

39. Відповідно до п. 14 Порядку суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, виконувати вимоги державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення архітектурно-будівельного контролю.

40. Як встановлено судами, підставою для призначення позапланової перевірки було звернення гр. ОСОБА_9 Зазначена підстава проведення позапланової перевірки відповідає вимогам законодавства та не оскаржується сторонами.

41. Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

42. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.2017 (справа №813/3019/16), визнано протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо складення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.08.2016 та щодо складання постанови № 07-вих.17-11/54 від 13.09.2016. Скасовано припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 30.08.2016. Ця постанова суду залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 та набрала законної сили.

43. Та обставина, що станом на 01.12.2016 припис від 30.08.2016 був чинний (постанова суду про його скасування набрала законної сили 13.07.2017) не має значення, оскільки оскаржувані припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016 та постанова № 0006-вих. 451/30 від 25.01.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є похідними від припису внесеного відповідачем 30.08.2016, який судом скасований, а тому є підстави для визнання їх протиправними та скасування.

44. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та рішення суду, що набрало законної сили, Суд дійшов висновку про відхилення доводів касаційної скарги, передбачених у п. 28 цієї постанови.

(б) щодо моральної шкоди

45. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

46. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

47. Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

48. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

49. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

50. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

51. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

52. Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

53. Суди встановили, що позивач під час перевірки від 30.08.2016 надавала інспектору копію рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2006, яким встановлено, що будівництво та реконструкцію за адресою: АДРЕСА_2, проводила ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ТОВ «Корект», яких було зобов'язано демонтувати самочинне будівництво та привести будівлі в попередній стан.

Позивач заявляла, що не тільки не приймала участі в будівництві, а навпаки ініціювала позов щодо знесення самочинного будівництва. Позивач покликалася на те, що своїми діями відповідач фактично зобов'язав зупинити проведення будівельних робіт, чим унеможливив виконання рішення суду від 14.09.2006, ухвалене за її позовом та на її користь.

04.08.2016 відповідач склав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проводиться реконструкція квартири НОМЕР_1. Однак, 30.08.2016 склав другий акт, яким встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, проводиться реконструкція квартири НОМЕР_1 шляхом прибудови на земельній ділянці, на яку відсутнє право власності. Отже, має місце суперечність між даними, зазначеними в двох актах щодо перевірки одного і того самого об'єкта.

Враховуючи вищезазначені обставини, під час проведення перевірок будівельних робіт відповідач отримав необхідну інформацію, але проігнорував всі аргументи позивача і притягнув її до відповідальності безпідставно.

54. Позивач зазначала, що у зв'язку з протиправними діями відповідача, починаючи з серпня 2016 року, вона перебувала у стані нервового стресу, внаслідок чого значно погіршився стан її здоров'я. Протиправні дії посадових осіб змусили її постійно писати скарги та вести переписку з контролюючими органами, що завдає великої шкоди її зору.

55. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

56. При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.

57. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

58. Наведені позивачем обставини, за оцінкою судів попередніх інстанцій, спричинили їй душевні страждання, переживання стрес та відчуття невизначеності, тобто заподіяли їй моральну шкоду. Суд не бачить причин щоб не погодитися з таким висновком.

59. Позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн., яка виразилась в душевних стражданнях з причини протиправних дій та рішень, що призвело до неможливості реалізувати та захистити права позивача, беручи до уваги вік та стан здоров'я.

60. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

61. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

62. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.

63. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості (не є співмірним до порушення) та вирішили присудити іншу суму: суд першої інстанції - 2500 гривень, суд апеляційної інстанції - 5000 гривень.

64. У касаційній скарзі Відповідач не оскаржує розмір відшкодування. Суд вважає, що присуджена судом апеляційної інстанції сума не є очевидно не співмірною. Отже відсутні підстави для перегляду розміру відшкодування моральної школи.

65. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

66. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при вирішенні справи.

67. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №464/3789/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб