ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року

Київ

справа №804/8443/16

адміністративне провадження №К/9901/13399/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (суддя - Кононенко О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (головуючий суддя - Шлай А.В., судді: Круговий О.О., Прокопчук Т.С.) у справі №804/8443/16 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (далі також - позивач, Держаудитслужба) до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (далі також - відповідач, КП «Кривбасводоканал») про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2016 року прокурор в інтересах Держаудитслужби звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на рахунок Управління державного казначейства в Дніпропетровській області зайво отримані кошти субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах за 2013 та 2014 роки у сумі 5519102,47 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної ревізії використання коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, були встановлені допущені порушення які призвели до збитків на суму 5519102,47 грн. Заподіяна матеріальна шкода (збитки) та її розмір стали підставою звернення до суду з позовом про стягнення коштів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, позовні вимоги прокурора в інтересах Держаудитслужби задоволено.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки, викладені в акті ревізії від 09 вересня 2016 року № 06-21/07 про неправомірне отримання відповідачем коштів субвенції з державного бюджету у розмірі 5519102,47 грн є обґрунтованими, відтак кошти підлягають стягненню з КП «Кривбасводоканал».

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Відповідач не погодився з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі КП «Кривбасводоканал», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора в інтересах Держаудитслужби у повному обсязі.

Порушення судами норм процесуального законодавства відповідач обґрунтував тим, що з урахуванням частини другої статті 19, статті 131-1 Конституції України, статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 2, частини першої статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня1993 року №2939-XII (далі також - Закон №2939-XII) у першого заступника прокурора Дніпропетровської області відсутні правові підстави та право звертатися до суду з позовом в інтересах Держаудитслужби. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки обставинам здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, не з`ясували наявність у прокурора підстав на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Порушення матеріального права скаржник аргументував тим, що судами першої та другої інстанцій не надано належної правової оцінки розміру збитків у сумі 5519102,47 грн, порядку їх розрахунку позивачем, правильності їх визначення у встановленому законодавством порядку оскільки такі збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про їх стягнення. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2014 року (справа №21-632а14), від 10 лютого 2015 року (справа №21-461а14), від 23 лютого 2016 року (справа №818/1857/14) та ін. На думку скаржника, Держаудитслужба безпідставно дійшла висновків, що фактичні витати на послуги централізованого водопостачання та водовідведення повинні формуватися підприємством з урахуванням норм і обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (далі - Постанова КМУ від 01 червня 2011 року №869) та порядком Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП) від 17 лютого 2011 року № 243 «Про затвердження Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» (в період його дії) (далі - Порядок №243) оскільки окремих нормативних методик, що мають бути застосовані саме для розрахунку різниці в тарифах на централізоване водопостачання та водовідведення для населення не існує. Натомість, методика застосована ревізорами контролюючого органу під час ревізії, ніяким офіційним документом не закріплена та з`явилась лише під час здійснення перевірки. КП «Кривбасводоканал» стверджує, що відповідно до статті 10 Закону №2939-XII контролюючому органу надано право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку. Разом з тим, на даний час постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження методики визначення розміру збитків» не затверджено, а тому пред`явлена позивачем матеріальна шкода (збитки) є необґрунтованою та незаконною.

Позиція інших учасників справи

Прокурор Дніпропетровської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Стверджує, що може підтвердити та надати переконливі докази щодо наявності у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави у суді, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Також позивач посилається на те, що при звернені з позовом до суду він обґрунтовував та доводив наявність нездійснення або неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень (Держаудитслужбою) своїх функцій, ураховуючи при цьому факт порушення інтересів держави.

Держаудитслужба 01 липня 2019 року подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Рух касаційної скарги

10 травня 2019 року касаційна скарга КП «Кривбасводоканал» надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Юрченко В.П., суддів Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

20 січня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 20 січня 2020 року № 98/0/78-20, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Юрченко В.П. у розгляді справи, визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Відповідно до плану роботи Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на ІІ квартал 2016 року, на підставі направлення на перевірку від 11 січня 2016 року № 27, Державною фінансовою інспекцією у Дніпропетровській області було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Кривбасводоканал» за період з 01 вересня 2013 року по 30 червня 2016 року.

За результатами перевірки 09 вересня 2016 року позивачем складено акт ревізії № 06-21/07, у якому встановлено серед інших порушень, також зайве отримання КП «Кривбасводоканал» коштів субвенції з державного бюджету на покриття заборгованості з різниці в тарифах на загальну суму 5519 102,47 грн.

Ревізією встановлено, що в порушення вимог пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України Порядок/Умови, від 29 січня 2014 року № 30 «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі - Порядок/Умови №30) та пункту 10 Постанови КМУ від 01 червня 2011 року № 869, КП «Кривбасводоканал» незаконно отримано кошти субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги надані протягом 2013-2014 років на суму 5519102,47 грн, чим завдано матеріальну шкоду (збитки) державному бюджету на зазначену суму.

В акті перевірки зазначено, що протягом 2014 року КП «Кривбасводоканал» було отримано кошти субвенції в розмірі 123356633,87 грн, у тому числі за 2013 рік в сумі 66778748,16 грн та за січень-вересень 2014 року в сумі 56577885,71 гривень. У 2015 році КП «Кривбасводоканал» було отримано кошти субвенції в розмірі 45500582,29 грн.

Для отримання у 2014 році коштів субвенції КП «Кривбасводоканал» подано до міської робочої групи щодо визначення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі також - Міська робоча група) Розрахунки обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню за 2013 року по вересень 2014 року.

Відповідно до зазначених розрахунків фактичні нарахування згідно із затвердженими тарифами за 2013 рік становлять 108874983,0 грн, у тому числі: водопостачання - 55390276,0 грн, водовідведення - 53484707,0 грн; фактичні витрати з надання послуг для населення становлять 201952058,0 грн, у тому числі: водопостачання - 97328962,0 грн, водовідведення -104623096,0 грн; різниця становить 93077075,0 грн, у тому числі: водопостачання - 41938686,0 грн, водовідведення - 51138389,0 грн. З урахуванням отримання у 2013 році коштів субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах за 2013 рік у сумі 12380046,41 грн, відшкодуванню підлягала сума 66778748,16 грн.

Для отримання у 2015 році коштів субвенції КП «Кривбасводоканал» подано до Міської робочої групи Розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню за 2014 рік.

Відповідно до зазначеного розрахунку фактичні нарахування згідно із затвердженими тарифами за 2014 рік становлять 145620884,0 грн, у тому числі: водопостачання - 78832142,0 грн, водовідведення - 66788742,0 грн; фактичні витрати з надання послуг для населення становлять 250160114,0 грн, у тому числі: водопостачання - 138483107,0 грн, водовідведення - 111677007,0 грн; різниця становить 104539230,0 грн, у тому числі: водопостачання - 59650965,0 грн, водовідведення - 44888265,0 гривень. З урахуванням отримання у 2014 році коштів субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах за 2014 рік у сумі 56577885,71 грн, відшкодуванню підлягала сума 45500582,29 грн.

Так, відповідно до оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 231.0 «Водопостачання» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року витрати на покупну воду складають у сумі 124712909,86 грн.

Питома вага населення до загального обсягу понесених витрат з послуг питної води в 2014 році складає 68,54% (витрати на обсяг послуг населенню у сумі 141773044,0 грн / звітні витрати у сумі 206822862,0 грн).

Отже, витрати на покупну воду для населення включених до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року складають 85478228,42 грн (124 712 909,86 грн х 68,54%).

Відповідно до «Справки о реализации воды» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року КП «Кривбасводоканал» надано послуг з водопостачання для населення у кількості 60558029,44 м3, в тому числі відомче населення 796 363,03 м3.

В ході ревізії встановлено, що нормативні втрати води відповідно до Довідки про подачу та реалізацію питної води за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року складають у загальній сумі 34242071,33 грн, в тому числі нормативні втрати води для населення 23469515,69 грн (34242071,33 грн х 68,54%).

Для визначення фактичної вартості покупної води для населення, в ході ревізії ДФІ в Дніпропетровської області, на підставі даних бухгалтерського обліку та виробничої звітності КП «Кривбасводоканал» розраховано розмір фактичних витрат на покупну воду для населення, з урахуванням ціни придбання питної води всіх постачальників, що додається.

Із вказаного слідує, що придбана у ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», ПАТ «ІнГЗК» та Криворізького будівельно-монтажного управління питна вода реалізовувалася населенню, а придбана у ДПП «Кривбаспромводопостачання» питна вода реалізовувалася як населенню, так і бюджетним установам і організаціям, а також, іншим споживачам.

Відповідно до вищезазначеного розрахунку фактичні витрати на покупну воду для населення у 2014 році складають у сумі 60788588,02 грн, а саме: ДПП «Кривбаспромводопостачання» надано послуг на покупну воду для населення у сумі 59933024,54 грн, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на загальну суму 833106,20 грн, ПАТ «ІнГЗК» на загальну суму 14391,52 грн, Криворізьким будівельно-монтажним управлінням на загальну суму 8065,76 грн.

Під час ревізії встановлено, що фактичні витрати на покупну воду з урахуванням нормативних втрат води складають у сумі 84258 103,71 грн (60788588,02 грн + 23469515,69 грн), але до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року витрати на покупну воду для населення включені у сумі 85478228,42 грн. Розбіжність складає 1220 124,71 грн.

Крім того, в ході ревізії встановлено, що підприємством до Розрахунку різниці в тарифах за 2013 рік, які були предявлені до відшкодування з бюджету, включені витрати електричної енергії з послуг водовідведення понад затверджених загальновиробничими нормами питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2013 рік для комунального підприємства «Кривбасводоканал», що призвело до зайвого включення у фактичні витрати понаднормативних витрат електричної енергії з послуг водовідведення на суму 3108443,36 грн.

Зокрема, для КП «Кривбасводоканал» затверджено загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2013 - 2016 роки, які затверджено директорами підприємства та погоджені з Дніпропетровською обласною Державною адміністрацією.

Відповідно до скоригованих загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2014 та 2015 роки фактичні витрати електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод у 2014 році складають 807,1 кВт на 1000 м.куб.

Однак, в ході ревізії встановлено, що КП «Кривбасводоканал» при складанні Розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню в 2013 році застосовано загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії у розмірі 874,3 кВт на 1000 м.куб.

Відповідно до довідки «Выборочные данные по учету потребленной электроенергии КП «Кривбассводоканал» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року витрати на електричну енергію послуг з водовідведення і очищення стічних вод обліковуються активна електроенергія у кількості 61634 980 кВт/год. на суму 53605544,05 грн, реактивна електроенергія у кількості 33 503 792 кВар/год. на суму 957002,48 грн на бухгалтерському рахунку 232.1 «Електрична енергія водовідведення»; транспортування електричної енергії обліковується у кількості 1 913 647 кВт/год. на суму 49 941,39 грн по бухгалтерському рахунку 232.21 «Транспортування електричної енергії».

Під час ревізії встановлено, що до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року включені витрати на активну та реактивну електричну енергію у загальній сумі 54 611,8 грн.

КП «Кривбассводоканал» зроблено коригування витрат електричної енергії на перевищення норми по споживанню активної електричної енергії у водовідведенні до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року на загальну суму 140180,0 грн.

Питома вага населення до загального обсягу понесених витрат з електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод у 2013 році складає 71,51% (витрати на обсяг послуг населенню у сумі 107213898,0 грн /звітні витрати у сумі 149925746,0 грн).

Таким чином, витрати на активну електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод для населення включених до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року складають 38193144,55 грн (53605544,05 грн х 71,51% - 140180, 00 грн).

В ході ревізії встановлено, що відповідно до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року КП «Кривбасводоканал» надано послуг водовідведення і очищення стічних вод у кількості 69896,3 тис. м3.

Загальновиробничими нормами питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2013 рік визначені нормативні витрати електричної енергії у кількості 807,1 кВт /год. на 1000 м.куб.

Відповідно до вищезазначеного витрати електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод з урахуванням Загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2013 рік, які включені КП «Кривбасводоканал» до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року повинні складати 56413303,73 кВт (69 896,3 тис.м3 х 807,1 кВт/год. / 1000 м3).

В ході ревізії встановлено, що середня облікова ціна на активну електричну енергію становить 0,8697 грн (53 605 544,05 грн/ 61 634 980 кВт).

Таким чином, нормативні витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод складають 49 062 650,25 грн (56 413 303,73 кВт х 0,8697 грн), нормативні витрати активної електроенергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод, з урахуванням питомої ваги населення до загального обсягу понесених витрат з активної електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2013 році складають 35084701,19 грн (49062650,25 грн х 71,51%о), але КП «Кривбасводоканал» до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод для населення включені у сумі 38193144,55 грн. Отже, розбіжність складає 3108443,36 грн.

Також, ревізією встановлено, що підприємством до Розрахунку різниці в тарифах за 2014 рік, які були пред`явлені до відшкодування з бюджету, включені витрати електричної енергії з послуг водовідведення понад затверджених загальновиробничими нормами питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2014 рік для комунального підприємства «Кривбасводоканал», що призвело до зайвого включення у фактичні витрати понаднормативних витрат електричної енергії з послуг водовідведення на суму 1190534,40 грн.

В ході ревізії встановлено, що скориговані загальновиробничі норми питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2014 рік для підприємства затверджені та складають у кількості 881,0 кВт на 1000 м.куб. на послуги водовідведення і очищення стічних вод.

Відповідно до довідки «Выборочные данные по учету потребленной электроенергии КП «Кривбассводоканал»» за період з 01січня 2014 по 31 грудня 2014 року витрати на електричну енергію послуг з водовідведення і очищення стічних вод обліковуються активна електроенергія у кількості 61438790 кВт/год. на суму 61294582,34 грн, реактивна електроенергія у кількості 33 642 810 кВар/год. на суму 1172207,13 грн на бухгалтерському рахунку 232.1 «Електрична енергія водовідведення»; транспортування електричної енергії обліковується у кількості 423 382 кВт/год. на суму 6297,70 грн по бухгалтерському рахунку 232.21 «Транспортування електричної енергії».

Держаудитслужбою встановлено, що до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року включені витрати на активну та реактивну електричну енергію електричну енергію у загальній сумі 62473,0 грн.

КП «Кривбассводоканал» зроблено коригування витрат електричної енергії на перевищення норми по споживанню активної електричної енергії у водовідведенні до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року на загальну суму 3887662,0 гривень.

Питома вага населення до загального обсягу понесених витрат з електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2014 році складає 70,12% (витрати на обсяг послуг населенню у сумі 119578156,0 грн / звітні витрати у сумі 170532108,0 грн.

Таким чином, витрати на активну електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод для населення включених до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року складають 39092099,14 грн (61 294 582,34 грн х 70,12% - 3887662,00 грн).

В ході ревізії встановлено, що відповідно до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року КП «Кривбасводоканал» надано послуг водовідведення і очищення стічних вод у кількості 61501,1 тис. м3.

Загальновиробничими нормами питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2014 рік визначені нормативні витрати електричної енергії у кількості 881,0 кВт /год на 1000 м.куб.

Відповідно до вищезазначеного витрати електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод з урахуванням Загальновиробничих норм питомих витрат палива, теплової та електричної енергії на 2014 рік, які включені КП «Кривбасводоканал» до Звітної калькуляції собівартості стоків по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року повинні складати 54182469,1 кВт ( 61501,1 тис.м3 х 881,0 кВт/год. / 1000 м3).

В ході ревізії встановлено, що середня облікова ціна на активну електричну енергію становить 0,9976 грн (61294582,34 грн/ 61438790,0 кВт).

Таким чином, нормативні витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод складають 54052431,17 грн (54182469,1 кВт х 0,9976 грн), нормативні витрати активної електроенергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод, з урахуванням питомої ваги населення до загального обсягу понесених витрат з активної електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2014 році складають 37901564,74 грн (54052431,17 грн х 70,12%), але КП «Кривбасводоканал» до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод для населення включені у сумі 39092099,14 грн. Розбіжність складає 1190534,40 грн.

З метою усунення виявленого порушень відповідачу була направлена вимога від 18 жовтня 2016 року №04-06-05-15/7706 Про усунення порушень, виявлених ревізією.

Ураховуючи, що у добровільному порядку відповідачем порушення не усунуто позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення зайво отриманих КП «Кривбасводоканал» субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах за 2013 та 2014 роки у сумі 5519102,47 грн.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 6 Постанови/ Порядку № 30, обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, пов`язаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». Пунктом 10 вказаної постанови визначено, що одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії. При цьому групування витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном, з визначенням структури тарифів.

Наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 вересня 2012 року № 449 «Про затвердження Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства» затверджено методику яка встановлює механізм (визначає ситстему) розрахунків норм питомих витрат електричної і теплової енергії на підприємствах, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з метою створення можливостей застосування економічних важелів керування процесом енергозбереження, планування споживання, а також оцінки ефективності використання електричної і теплової енергії на конкретному підприємстві незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ПВКГ).

Як вбачається із матеріалів справи при проведенні ревізії було встановлено, що відповідно до оборотно-сальдової відомості по бухгалтерському рахунку 231.0 «Водопостачання» за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року витрати на покупну воду складають у сумі 124712909,86 грн.

Питома вага населення до загального обсягу понесених витрат з послуг питної води в 2014 році складає 68,54% (витрати на обсяг послуг населенню у сумі 141773044,0 грн / звітні витрати у сумі 206822862,0 грн).

Отже витрати на покупну воду для населення включених до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року складають 85478228,42 грн (124 712 909,86 грн х 68,54%), однак до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року витрати на покупну воду для населення включені у сумі 85478228,42 грн, тобто на 1220124,71 грн більше.

Відповідач стверджує, що різниця в сумі 1220124,71 грн виникла внаслідок неврахування нормативних витрат на «власні потреби» підприємства, що є частиною затвердженого індивідуального технологічного нормативу використання питної води і використовується на: технологічні витрати, господарські питні потреби працівників, утримання санітарно-захисних зон об`єктів підприємства.

Водночас, зважаючи на загальні вимоги до формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а саме пункт 22 Постанови № 869, не передбачає включення до виробничої собівартості звітної калькуляції собівартості води на власні потреби підприємства. Крім того, питання правильності формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не було предметом ревізії. Метою ревізії була перевірка використання коштів субвенцій, виділених з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на водопостачання та водовідведення, перевірка правильності та достовірності визначених відповідачем фактичних витрат послуг з централізованого водопостачання та водовідведення для населення. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що під час ревізії облік витрат води на власні потреби не підтверджено бухгалтерськими документами. Відтак, доводи скаржника в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Питома вага населення до загального обсягу понесених витрат з електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2013 році складає 71,51% (витрати на обсяг послуг населенню у сумі 107213898,0 грн /звітні витрати у сумі 149925746,0 грн).

Отже, нормативні витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод складають 49062650,25 грн (56 413 303,73 кВт х 0,8697 грн), нормативні витрати активної електроенергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод, з урахуванням питомої ваги населення до загального обсягу понесених витрат з активної електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2013 році складають 35084701,19 грн (49062650,25 грн х 71,51%), але відповідачем до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2013 року витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод для населення включені у сумі 38193144,55 грн, що становить на 3108443,36 грн більше.

Питома вага населення до загального обсягу понесених витрат з електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2014 році складає 70,12% (витрати на обсяг послуг населенню у сумі 119578156,0 грн / звітні витрати у сумі 170532108,0 грн).

Отже, нормативні витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод складають 54052431,17 грн (54182469,1 кВт х 0,9976 грн), нормативні витрати активної електроенергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод, з урахуванням питомої ваги населення до загального обсягу понесених витрат з активної електричної енергії на послуги водовідведення і очищення стічних вод в 2014 році складають 37901564,74 грн (54052431,17 грн х 70,12%), але відповідачем до Звітної калькуляції собівартості води по КП «Кривбасводоканал» за 12 місяців 2014 року витрати на електричну енергію на послуги водовідведення і очищення стічних вод для населення включені у сумі 39092099,14 грн, що на 1190534,40 грн більше.

Таким чином, Верховний Суд погоджується та вважає обґрунтованими висновки викладені в акті ревізії від 09 вересня 2016 року № 06-21/07 про те, що відповідачем неправомірно отримані кошти субвенції з державного бюджету в розмірі 5519102,47 грн.

Посадові особи відповідача у своїх поясненнях, наданих ревізорам, вказували на те, що діючими нормативно-правовими актами не закріплено форму розрахунку фактичної собівартості послуг та інструкції щодо їх заповнення, у зв`язку з чим підприємство обрало для себе найбільш прийнятну і зрозумілу форму. Проте, під час ревізії виявлено, що у Звітних калькуляціях собівартості води та стоків визначені загальні витрати підприємства без розподілу їх по групам споживачів, без деталізації по статтям витрат для групи «Населення». Таким чином, відповідачем не підтверджено розрахунків фактичних витрат на послуги водопостачання та водовідведення, як це передбачено пунктом 6 Порядок/Умови №30.

З приводу доводів відповідача про відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді та права у прокурора звертатися в особі Держаудитслужби у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Частиною третьою статті 6 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 60 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів. З метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор у межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

На час звернення позивача до суду в 2016 році правовий статус органів прокуратури було визначено статтею 131-1 Конституції України, а їх діяльність урегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (набрав чинності з 15 липня 2015 року, далі також - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, як і норми частини другої статті 60 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року), відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон № 1697-VII.

Відповідно до частини другої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону «Про прокуратуру».

Відтак, Суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У справі, що розглядається, звернення до суду прокурор обґрунтував тим, що неналежне використання відповідачем коштів субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення зачіпає «інтереси держави», оскільки відбулося зайве отримання коштів субвенції з держави. Порушені безпосередні інтереси держави у вигляді недоотримання 5519102,47 грн коштів субвенції.

На думку Суду, таке обґрунтування кореспондується з поняттям «інтересів держави», а тому суди попередніх інстанцій мали підстави вважати, що метою цього позову є саме захист «інтересів держави».

Разом з тим, Держаудистслужбі надано право, відповідно до пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, звертатися до суду в інтересах держави з позовом, для стягнення збитків якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз законодавства вказує на те, що збитки чи інші суми, які підлягають стягненню, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення та обґрунтованість вимог перевіряє суд, який розглядає такий позов.

Натомість, як стверджує прокурор, Держаудитслужба, як орган який уповноважений звертатись до суду з позовом про стягнення таких коштів, повідомила його, що захист інтересів держави здійснювати не буде, у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір за подачу позову.

Поряд з цим, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у справі.

У постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У справі, що розглядається, підставою для звернення прокурора з позовом до суду було звернення Держаудитслужби до прокуратури Дніпропетровської області, в якому контролюючий орган повідомляв про порушення допущені відповідачем у діяльності, які призвели до зайвого отримання коштів субвенції з державного бюджету, і просило вжити відповідних заходів. При цьому Держаудитслужба повідомляла про недостатність фінансування, як причини, які перешкоджають їй самостійно захистити інтереси, які збігаються з інтересами держави. Прокурор теж повідомив ці ж причини суду.

Суд зазначає, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави, разом з тим не може бути безумовною підставою для того, щоб інтереси держави залишались незахищеними.

Слід врахувати, що у частині четвертій статті 23 Закону «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Суди першої та апеляційної інстанції, перевіряючи підстави представництва прокурором інтересів держави, дійшли висновку про наявність таких підстав, допустили його до представництва, позовну заяву не повернули і розглянули справу по суті заявлених вимог.

Оцінюючи правові наслідки допуску прокурора до представництва, Верховний Суд виходить з того, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

З огляду на неможливість уповноваженого органу звернутись до суду про стягнення збитків, з підстав відсутності належного фінансування на оплату судового збору, а також ураховуючи що витрачання коштів субвенції на суму 5519102,47 грн свідчить про порушення інтересів держави колегія суддів зауважує, що в даному випадку визнання відсутності повноважень у прокурора звертатися до суду в особі уповноваженого органу призведе до того, що інтереси держави залишаться незахищеними.

Враховуючи вищезазначене, Верховий Суд вважає, що у справі були передбачені законом виключні випадки, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Верховний Суд зазначає, що посилання в касаційній скарзі скаржника на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року (справа №21-632а14), від 10 лютого 2015 року (справа №21-461а14), від 23 лютого 2016 року (справа №818/1857/14) є безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у перелічуваних справах, у яких, на відміну від справи, що розглядається, адміністративний позов підконтрольної установи був спрямований на визнання вимоги протиправною.

Стосовно аргументів відповідача про відсутність механізму визначення розміру збитків, завданих внаслідок окремих порушень законодавства в сфері господарювання, та відсутність окремої методики для розрахунку різниці в тарифах на централізоване водопостачання та водовідведення для населення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

При визначенні розміру збитків, завданих внаслідок порушення посадовими (службовими) особами об`єкта контролю вимог нормативно-правових актів в сфері господарювання, основними критеріями є визначення та поняття шкоди (збитків), наведених в Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України, які не в повній мірі враховують специфіку діяльності органів, уповноважених на здійснення контролю у сфері фінансової та господарської діяльності.

Наразі, постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження методики визначення розміру збитків» для забезпечення встановлення основного механізму визначення розміру збитків, завданих внаслідок окремих порушень законодавства в сфері господарювання не прийнято.

Разом з тим, законодавством унормовано процедуру визначення збитків внаслідок вчинення лише окремих порушень, зокрема, в даному випадку порядок розрахунку і застосування питомих норм електричної і теплової енергії на підприємствах незалежно від форми власності та підпорядкування, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено «Методикою розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства», затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України, від 03 вересня 2012 року № 449, яку і було застосовано Держаудитслужбою під час проведення ревізії.

А тому, вищевказані доводи скаржника колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи, якими відповідач обґрунтовує свою касаційну скаргу, стосуються фактичних обставин справи, доказів, на підставі яких встановлено ці обставини, та правової оцінки, яку надали їм суди. Зважаючи на межі касаційного перегляду справи та повноваження касаційного суду на цій стадії, достатніх та обґрунтованих підстав для того, щоб вважати висновки судів в цій справі помилковими немає і аргументи відповідача їх не спростовують.

За частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Кривбасводоканал» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі №804/8443/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду