Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 жовтня 2018 року

справа №826/23584/15

адміністративне провадження №К/9901/13932/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року (суддя Кобаль М.І.) у справі №826/23584/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П І Компані» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року адміністративний задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "П І Компані", визнано протиправним та скасовано рішення митного органу №100270002/2015/700043/2 від 12 жовтня 2015 року про коригування митної вартості товарів з мотивів його безпідставності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, у серпні 2016 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику з підстав не усунення недоліків скарги у встановлений судом строк.

20 жовтня 2016 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав не зазначення поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі №826/23584/15 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з підстав визнання неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження (недостатність фінансування державного органу).

У грудні 2016 року відповідачем подано касаційну скаргу на судове рішення суду апеляційної інстанції, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року (суддя Єрьомін А.В.).

Касаційна скарга відповідача обґрунтована непогодженням з оцінкою суду апеляційної інстанції в частині визнання неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження. Позиція відповідача доводиться із посиланням на статтю 55 Конституції України, принцип доступності правосуддя, а також посиланням на обставини вчасного первісного подання апеляційної скарги, яка була залишена без руху через несплату судового збору з мотивів браку фінансування державного органу.

У письмових запереченнях позивач зазначає про безпідставність скарги митного органу, просить в її задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення оскарженого судового рішення) останній визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 2 червня 2016 року правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 17 Закону №1402 діє принцип обов'язковості для всіх судів правил судочинства, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону №1402 суддя зобов'язаний дотримуватись засад і правил судочинства.

Частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що правила (процедури, порядок здійснення) судочинства - це регламентовані законом "процесуальні можливості" суду як правозастосовчого органу, на вирішення якого передано правовий спір, а також "процесуальні можливості" учасників судового процесу.

Усі учасники судового процесу рівні перед законом та судом. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним. Це право може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

В контексті спірних правовідносин зміст легітимного обмеження права доступу до суду полягає в тому, що законом встановлено вимоги в частині прийнятності скарги, провадження за якою не може бути відкрито, у разі якщо причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

При цьому, оцінка поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження віднесена до дискреційних повноважень суду.

При винесенні оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що проблеми внутрішньої організації роботи державного органу-сторони у справі (зокрема щодо фінансування) не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

Суд не вбачає підстав вважати такий висновок необґрунтованим і зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, відтак обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

В зв'язку з цим, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції норми процесуального права, які б могли призвести до скасування рішення, порушені не були.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі №826/23584/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер