Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2019 року

Київ

справа №804/6860/16

адміністративне провадження №К/9901/23852/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №804/6860/16

за позовом Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до голови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Юрія Федоровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, постановлену у складі судді Богданенка І.Ю.

УСТАНОВИВ:

Суть спору.

У жовтні 2016 року громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до голови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Шофаренка Юрія Федоровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позовну заяву Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до голови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Шофаренка Юрія Федоровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу з підстав, установлених пунктом 4 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, 22 листопада 2016 року громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу залишено без руху, в зв`язку з невідповідністю вимогам частини 6 статті 187 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та пропуском строку апеляційного оскарження; запропоновано подати документ про сплату судового збору, звернутися з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження або вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання вимог вищевказаної ухвали 11 січня 2017 року від Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 надійшла заява на усунення недоліків апеляційної скарги.

Порушуючи питання щодо поновлення строку на апеляційного оскарження, Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» зазначила, що копію оскаржуваної ухвали отримано 18 листопада 2016 року, у підтвердження чого, подала копію листа Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 13 грудня 2016 року №9-Ю-07-9968/4774, за змістом якого рекомендований лист з повідомленням №4900047673505 надійшов до відділення поштового зв`язку №82 м.Дніпро 15 листопада 2016 року та вручений 18 листопада 2016 року ОСОБА_1 .

В частині виконання ухвали апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху щодо несплати судового збору у цій же заяві скаржником вказано, що громадська організація не є платником судового збору згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір», відповідно до положень пункту 7 частини 1 статті 5 цього Закону організація звільнення від сплати судового збору. Також, Громадська організація "Дніпропетровський незалежний правозахисний центр" зазначила, що є неприбутковою, без створення юридичної особи, відсутність коштів, майна, розрахункового рахунку; право на звернення гарантується кожному. Покликалися на практику судів щодо звільнення їх від сплати судового збору в інших справах.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адмінітсративного суду від 20 січня 2017 року апеляційну скаргу Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року повернуто.

Щодо питання про поновлення строку на апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що лист Дніпропетровської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 13 грудня 2016 року №9-Ю-07-9968/4774 є належним та допустимим доказом отримання Громадською організацією «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» копії оскаржуваної ухвали саме 18 листопада 2016 року, у зв`язку з чим подання апеляційної скарги 22 листопада 2016 року відбулося у межах строку апеляційного оскарження.

В частині несплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що документа про сплату судового збору на виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року заявником апеляційної скарги не надано. Стосовно, доводів позивача, що громадська організація не є платником судового збору, з огляду на відсутність статусу юридичної особи та її неприбутковість, суд апеляційної інстанції вказав на те, що правові засади справляння судового збору визначені Законом України «Про судовий збір», положеннями якого не передбачено пільг по сплаті судового збору для неприбуткових організацій та не виключено з платників судового збору громадські організації. Посилання Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», як на підставу звільнення від сплати судового збору на ухвали Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року, Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року, 01 грудня 2016 року, Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2014 року, якими громадську організацію звільнено від сплати судового збору є безпідставними, оскільки вказані судові рішення стосуються інших правовідносин і не пов`язані із розглядом цієї справи, та Верховним судом України висновок щодо застосування норм права з цього питання не викладався.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

22 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2017 року, ухвалити рішення за яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга, обґрунтована, зокрема тим, що мотиви, з яких позивача не допущено до правосуддя, не ґрунтуються на положеннях закону, а судом апеляційної інстанції допущено порушення ст. 2 Закону України «Про судовий збір». На думку скаржника, за змістом положення Закону України «Про судовий збір» не зобов`язує сплачувати судовий збір неприбуткові громадські організації без статусу юридичної особи, а тому судом апеляційної інстанції помилково залишено апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору та, відповідно, повернуто її заявнику. Також, у касаційній скарзі скаржник посилається на порушення права його на доступ до правосуддя в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням позиції висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини (ЕСПЛ) від 16 грудня 1997 року у справі «Католицька церква Ла Кане проти Греції» (Сase of the Сanea Сatholic Сhurch v. Greece).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2017 року у справі №804/6860/16.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 КАС України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 08 серпня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до вимог частини 3 статті 340 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 187 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з ч. 3 статті 189 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Так, ч. 1 ст. 108 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обумовлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній на усунення.

Відповідно до п.1 ч. 3 цієї ж статті позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною першою та другою статті 87 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 20.09.2016) передбачено, що платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч. 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 20.09.2016) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції від 20.09.2016) ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду встановлена у розмірі мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що у разі звернення до суду громадської організації в інтересах інших осіб, така громадська організація є в розумінні Закону України «Про судовий збір» платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов`язана не зі статусом громадської організації, яка діє в інтересах певної особи, а безпосередньо з цією особою - позивачем.

Аналогічний підхід до розуміння Закону України «Про судовий збір» застосовано у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №804/6859/16, від 04 грудня 2018 року у справі №804/5389/17, від 27 червня 2019 року у справі №804/6117/17.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Разом з тим, Суд відхиляє посилання скаржника на те, що позивачем у справі є громадська організація, яка не є прибутковою та не має власних коштів та майна, а тому має бути звільнена від сплати судового збору, оскільки, як слідує з матеріалів справи, ця громадська організація діє в інтересах фізичної особи ОСОБА_1 , а не у власних інтересах, а тому підстави для застосування ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.

Посилання скаржника на порушення права скаржника на доступ до правосуддя в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням позиції висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини (ЕСПЛ) від 16 грудня 1997 року у справі «Католицька церква Ла Кане проти Греції» (Сase of the Сanea Сatholic Сhurch v. Greece), є безпідставними.

В межах цієї справи не є спірним щодо процесуального статусу скаржника та обмеження його з цих підстав можливості звернутися до суду за захистом прав інших осіб, в інтересах яких Громадська організація звертається.

В межах справи спірним питанням є необхідність сплати судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою такої організації, яка в силу Закону України «Про судовий збір» не звільняє від такого обов`язку не за суб`єктом звернення, ні за категорією спору. Наведенні скаржником норми Конвенції та рішення ЕСПЛ жодним чином не спростовують обов`язку скаржника здійснити оплату судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Судове рішення суду апеляційної інстанції в даній справі оскаржуються з підстав застосування до позивача положень Закону №3674-VI в частині наявності у Громадської організації обов`язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду в інтересах членів своєї організації, з`ясування обставин наявності у цієї Громадської організації права на таке звернення у спірних правовідносинах Судом не досліджується.

Враховуючи вищезазначене, Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, про те, що Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена організації ОСОБА_1 має сплачувати судовий збір, оскільки ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, однак громадські організації у цьому переліку з 01 вересня 2015 року відсутні. Доказів щодо звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулася із позовом до суду громадська організація, матеріали справи не містять.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не було виконано вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції не порушено норм процесуального права, Верховний Суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду