ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 240/20153/21

адміністративне провадження № К/990/21308/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/20153/21

за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 (суддя Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В.),

У С Т А Н О В И В:

У 2021 році ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі також - відповідач), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 рік, як учаснику війни;

- стягнути з відповідача недоплачену допомогу за 2020 та 2021 рік у сумі 4344 грн та 4695 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте виплата позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 рік проведена у розмірі меншому ніж встановлено статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

28.09.2021 відповідачем було подано відзив, в якому останній просив залишити позов без розгляду у частині нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2020 рік.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позовну заяву залишено без руху, зі встановленням терміну для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом у частині оскарження бездіяльності щодо нарахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 залишено без розгляду позов у частині позовних вимог за 2020 рік.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 позовну заяву задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику війни, у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком;

- стягнуто з відповідача на користь позивачки недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як учаснику війни, у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведеної виплати, у сумі 4 695 гривень.

Указане вище рішення набрало законної сили і у апеляційному порядку не переглядалось.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021, залишено без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2022, про залишення без розгляду позовної заяви у частині позовних вимог за 2020 рік.

Не погоджуючись з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, вважаючи їх такими, що прийнятті з порушенням норм процесуального права, позивачка подала касаційну скаргу, в якій просить вказані рішення судів скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивачка наголошує на тому, що з метою реалізації свого права на отримання у повному обсязі одноразової грошової допомоги до 5 травня, вона звернулась до відповідача 11.06.2021 з листом про проведення перерахунку та виплати недоплаченої грошової допомоги у розмірах встановлених законом, а не Кабінетом Міністрів України і про порушення свого права на виплату у повному об`ємі указаної вище допомоги дізналась після отримання листа від відповідача 24.06.2021. Підсумовуючи вказала, що нею не порушені строки звернення до суду з цим позовом, хоча вона заявляла відповідне клопотання.

Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій про пропуск позивачкою строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог за 2020 рік, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених норм слідує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або необізнаність з наявними правами, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення ж строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій, а також досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, щоб після спливу значного проміжку часу, сторони не повертались до вже сталих правовідносин.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні обставини.

Позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом 30.08.2021.

Так, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що особи, які не отримали грошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідний статус до 05.05.2020 включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30.09.2020.

Отже, законодавством передбачена можливість досудового вирішення питання щодо не отриманої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік шляхом звернення за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації до 30.09.2020.

Позивачка доказів такого звернення до 30.09.2020 суду не надала, а з 30.09.2020 до моменту звернення до суду з позовом пройшло понад шість місяців.

Згідно до статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Тобто, указаним Законом встановлено граничний термін для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом.

У 2020 році позивачці виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 570,00 грн (розрахунок відповідача від 22.06.2021).

Отже, щорічна разова грошова допомога до 5 травня є періодичним платежем, тому про порушення своїх прав позивачка могла дізнатися до 30 вересня відповідного року під час отримання такої виплати у розмірі, з якою вона не погоджується, та реалізувати право на звернення до суду протягом шестимісячного строку.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.07.2021 у справі № 420/718/21 та від 18.11.2020 у справі № 380/5202/20.

Таким чином, перебіг строку звернення позивачки до суду з цим позовом у частині вимог за 2020 рік, слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема, зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

«Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо».

Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачка з позовною вимогою за 2020 рік мала б звернутись до 30.09.2020.

Підсумовуючи, колегія судді зазначає, що отримання позивачкою листа від 24.06.2021 № 9443/02 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивачка мала б дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у даному випадку.

Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Таким чином, враховуючи, що позивачкою пропущений встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржницею не наведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії у частині позовних вимог за 2020 рік.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій. У них також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2021 у справі № 340/11200/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз С.Г. Стеценко А.І. Рибачук